Poisoned Sun
Книги
16+
Джен
Віньєтка
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
нд, 11/20/2022 - 16:13
пт, 02/03/2023 - 09:49
7 хвилин, 51 секунда
2
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Навіть таким світлим та сильним чарівницям, як Андромеда Тонкс, неможливо рухатись вперед без прийняття власної темної сторони і рефлексії над своїм минулим. Раніше робота вже була опублікована на АО3

Жарти, що кров - не вода переслідували її постійно. Іноді це були не просто жарти, а серйозні підозри в тому, що Андромеда така сама як вся її родина - брехлива, поїхавша на захопленні темною магією, жорстка смертежерка. Одним словом, Блек.

Брехливою була її матір, жорсткими - батько з тіткою Вальбургою, а поїхавшою смертежеркою зробили старшу сестру. Чи то став власний вибір Белли після її зради? Неважливо. Це все вже неважливо. Однак раніше місіс Тонкс дужче всього на світі боялась, що людські пересуди також перекинуться на її єдину дочку та ляжуть пекучим тавром на долі дитини…

Тепер усі вони мертві.

Кров - не вода. Ці слова зрештою привели її сюди - на могилу Беллатрікс - щоб остаточно розібратися у собі в першу чергу. Бо сьогодні доньці Андромеди мало би виповнитися 28 років, самій Беллі було б 50… і це було дивно. Сам факт, що тітка з племінницею, жертва та її вбивця народился в один день - звучав доволі абсурдно. Але символічно для Блеків, які не любили виносити свої чвари на публіку і вирішували їх самостійно.

Гірка посмішка розквітла на губах Андромеди - в ній не було жодного прощення вчинкам старшої сестри, по правді кажучи, вона досі ненавидить яскраву, сміливу, егоїстичну Беллз, яка затьмарювала її у всьому. Так само як і любить, тому що люта ненависть часто народжується саме із щирої любові.

Колись давно Белла обіцяла їй, що вони разом спалять дотла застарівші звичаї їх родини та завжди будуть підтримувати одна одну. Колись давно Меда обіцяла Беллі, що ніколи не проміняє їх зв’язок на кохання. А потім усі обіцянки згоріли в вогні часу та захлинулися кров’ю її доньки та чоловіка. Залишилися лише попіл та могили. А також кров.

Бо кров - не вода. І її так просто не знищиш.

«Ти завжди будеш Блек та моєю сестрою, хочеш ти цього чи ні, а зараз можеш далі тікати від себе» - неначе шепоче у вухо знайомий голос.

«Ні, не буду» - відповідає надгробку Дромеда. «Тепер ти будеш божевільною смертежеркою та моєю сестрою, бо я жива, а ти лише тінь в моїх спогадах.»

Тільки після цього ствердження вона знаходить в собі сили розвернутися та перенестися геть з кладовища, бо знайшла усе, що шукала. Кров… і волю від минулого.

    Вподобайка
    1
    Ставлення автора до критики

    Відгуки