Після того, що трапилося в покинутому будинку на Нейболт-стрит, Річі приходить до Едді щодня. Навіть не дивлячись на те, що його мамця ненавидить Тозіера і поливає хлопця лайном, поки дивиться телевізор.
«Корова», - Річі кривить обличчя з огидою, однак говорить лише: «дякую, місіс Кей» і підіймається на другий поверх – у кімнату свого кращого друга.
Ще до того, як Базікало з’являється на порозі, у голові Каспбрака пролітає лише одна думка: «все пішло до біса».
Едді дивиться як Річі підходить до його столу і виймає з пеналу червоний маркер. Ще й це огидне дівчисько з аптеки спаплюжило його гіпс.
«вона написала правду, едді».
«ти невдаха, едді».
– Сідай, - Річі вертає на місце окуляри, що з’їхали на кінчик носа, і легенько штовхає хлопця до стільця.
– Що ти збираєшся робити? – Едді недовірливо дивиться на маркер, який Річі обертає в руках.
– Буду змінювати одну правду на іншу, Едс, - Базікало підморгує Каспбраку і помічає, як той багровіє.
«тозіер, ти гірший за скалку в дупі і я тобі-в-біса-не-едс», – однак Едді не каже цього, а слухняно сідає на стілець.
Річі підходить зовсім близько, спочатку насувається на нього хмарою темного, кучерявого волосся, а потім присідає десь біля колін хлопчика, щоб писати було зручніше.
Тозіер знімає ковпачок з фломастеру, акуратно підносить його до гіпсу і змінює букву «s» у слові «Loser» на «v». Виходить «Lover». Едді червоніє.
– Так набагато краще, Едс, – посмішка Річі стає ширшою, коли він підіймається. Його погляд бігає між плодами власної праці і Едді, що тупо блимає очима. Здається, зовсім не такої правди він очікував.
«очманіти, і як мені тепер ходити із цим?»
Каспбрак через силу проштовхує слину в пересохле горло і пхає Тозіера в плече.
* * *
Едді не міг сказати, що дуже любив ігрові автомати. Однак Річі вже заліз до його вікна, щоб витягнути на вулицю, тож чому б не зіграти декілька раундів? Нехай навіть і однією рукою.
– Гей, принцесо, ваш принц скакав три дні і три ночі, щоб вирвати вас із лап жахливого вогнедихаючого дракону, ім’я якому місіс Кей, – Річі сидить на гілці величезного дерева, що росте прямо біля вікна Каспбрака, бовтає ногами і широко посміхається.
– Моя мати не… – починає Едді, але Тозіер перебиває його, разом з тим звільняючи себе від зайвого голосіння.
– Досить теревенити, сеньйорито, виповзай із своєї нірки і поїхали розважатися.
Ось так Едді і опинився біля автоматів. Та ще розвага. В будь-якому разі, було весело спостерігати, як Річі щосили б’є по кнопках і брудно лається, програючи черговий важливий бій.
«Це питання життя та смерті», – так би сказав Тозіер, але зараз він надто сильно залучений у гру.
Рука під гіпсом починає жахливо свербіти і Едді думає, що Річі до біса личить потяг.
* * *
Не зважаючи на те, що у невдах Пустовище асоціювалося з Пенівайзом, сповненим дитячими трупами смердючим колектором, та шайкою Баверза (вони так і не змогли вирішити, що з цього гірше), Едді не перестав сюди приходити.
Річі обіцяв приїхати пізніше, коли купить нову пачку червоного Мальборо, а поки Каспбрак сидить тут на самоті.
В його голові крутяться всі події першої половини літа, він думає про Білла, про Джорджі і про те, що, напевно, варто було б знову об’єднатися і довести справу до кінця. Однак ніхто не хоче першим укладати перемир’я. Тому що легше було послухати Річі, легше було посилатися на те, що вони просто діти і прийняти той факт, що їм не перемогти Всесвітнє Зло.
Зараз літні канікули, а отже, їм належить веселитися, гуляти, їсти морозиво і голосно реготати, а не лазити каналізацією, що сповнена лайном.
А ще Едді до біса сильно боявся цього сраного клоуна.
Від думок хлопчика відволікає дзвіночок на велосипеді, що ним дзвенить Річі, сповіщаючи про свій приїзд.
– Я дістав цигарки, Едс, – він зіскакує з велосипеду на ходу, поправляє сорочку і падає прямо на траву поряд з Каспбраком.
Певний час Річі лежить так, розкинувши руки, і просто дивиться в небо.
Едді також хочеться лягти, однак якщо мама побачить бруд на шортах, йому знову доведеться вислуховувати її моралі на тему:
«у тебе алергія на траву, еддічко, у тебе астма, еддічко, не забудь свій інгалятор і пакунок з ліками від усього на світі, еддічко».
Каспбраку стає гидко. Він сидить, обіймаючи коліна руками і похитується з боку в бік, ніби замість рожевої футболки на ньому гамівна сорочка, а це місто – божевільня. Можливо, так воно насправді і є, просто про це ніхто не знає.
– Гей, Едді, – Річі підіймається на ліктях і видає раптове, – зіграймо у циганочку?
На мить Каспбрак завмирає, повітря виходить з його легень, він починає уривчасто дихати. «де. мій. інгалятор», – Едді нишпорить по кишенях шортів, а після дістає рятувальну річ і вдихає повітря.
– У мене астма, йолопе.
Річі дістає з кишені нову упаковку Мальборо і сірники. Він затискає цигарку між зубів, прикурює її і глибоко затягується. Їдкий дим виходить з роту Базікали, він прикриває очі, відчуваючи, як тіло в мить розслабляється.
Едді дивиться на нього, підсуваючись ближче.
– Що, вже передумав? – Річі знову затягується, дим наповнює легені.
– Стули пельку, – Каспбрак різко бере його за потилицю, притягує до себе і цілує, відчуваючи в роті дим.
Ніколи раніше він не пробував цигарки і навряд це рахувалося, але Едді подобається сам факт чогось забороненого, такого, через що його мамці точно довелося б пити ліки від тиску.
– Сподобалося, спагетті? – Річі гасить цигарку і вже хоче запалити нову, однак Каспбрак знову тягне його на себе, цього разу за комірець сорочки, і залучає до нового, глибокого поцілунку.
«схоже, Тозіер, тебе можна лише так змусити заткнутися».
