Кейго отримав у спадок від покійних дідуся та бабусі притулок для котів ⟪Mon plaisir⟫. Він не тямив. що з ним робити, проте й не уявляв які загадки ховає просте та затишне місце.
Велика кількість термінових справ, не забрали у Кейго відчуття, немов день безкінечний. Чоловікові здавалось, що насправді він зовсім не розумів як працює їхній притулок та на яких коштах тримається.
На дивані сиділа дівчина в коротких шортах та кроп-топі. Вона не відводила напруженого погляду від телефону. Її світле довге волосся було зібране та закріплене заколкою.
— Привіт, Ханон, — спокійно але втомлено мовив Кейго, коли відчинив двері квартири.
