Велика кількість термінових справ, не забрали у Кейго відчуття, немов день безкінечний. Чоловікові здавалось, що насправді він зовсім не розумів як працює їхній притулок та на яких коштах тримається.
В двері кабінету почувся стукіт.
— Увійдійть, — спокійно каже Кейго.
— Такаяма-сан, вибачте що турбую, — ввічливо каже Айрін та зачиняє за собою двері. — Я отіла Вам трохи допомогти, якщо звичайно треба
Ентузіазм в голосі дівчини ніжно поєднувались із сором’язливістю та небажанням нав’язуватись.
— Якщо Вам не складно… — ввічливо відповідає Кейго.
***
Айрін весь час, поки розбирають старі речі, згадувала його дідуся та бабусю. Вона знала більшість речей, які дійсно могли розповісти тільки вони.
Кейго ніжно посміхнувся.
⟪Ця дівчина дійсно була близькою для бабусі та дідуся⟫, — задумався Такаяма та спостерігав за Айрін, яка дістала скриньку.
— Не можу пригадати таку скриньку…Але схоже на те що сподобалось бабусі, — спокійно каже Кейго.
Айрін зацікавлено подивилась на чоловіка.
— Протремо від пилу і буде гарненько стояти десь, — дівчина каже з посмішкою й протирає скриньку від пилу.
Кейго уважно спостерігав. Щось клацнуло в механізмі і випав невеликий папір складений кілька разів.
— Ого, тут є потаємне, оце схованка! — вражено каже Айрін і з дитячою цікавістю розглядає скриньку.
Кейго підняв лист та розвернув. Обережний почерк із заокругленням ієрогліфів одразу нагадав бабусин стиль. Проте не встиг він вчитатись текст, як заграла ніжна мелодія.
— Вона ще і музична, — Айрін підняла скриньку та з сяйвом в очах дивилась на знахідку.
Раптово перед ними немов вихор з’явився, а з нього дівчинка з блідою шкірою, білосніжним волоссям. Вона піджала котячі вушка та притиснула хвістик до ніг.
— Що?… — тихо спантеличився Кейго.
Айрін різко схопила ковдру і накинула на дівчинку, закривши оголене тіло.
— Такаяма-сан, не дивіться, вона ще маленька і не одягнена! — зауважила Айрін, присоромивши чоловіка.
— Н-Не дивлюсь, — розгублено сказав Кейго та відвернувся.
⟪Так а що відбулось? Хто вона? Чому гола? — чоловік відчув, як кров до обличчя поступила занадто сильно. — Тоді їй точно потрібен одяг… Якщо я скину футболку, то мені не страшно посвітити торсом а ось…Треба щось вдіяти⟫
Чоловік відклав лист в кишеню джинсів і почав стягувати футболку.
— Такаяма-сан!
— Т-так!?
— Не знімайте одяг!
— Ч-чому?
— Якщо нас так раптово застануть ніхто не знає, що вони подумають!
Кейго кивнув та поправив футболку.
— Кацухара-чан, а Ваші крики не привернуть зайвої уваги? — раптово мовив Кейго.
— А-а-а-а, точно… — розгублено протягнула Айрін, знизивши гучність власного голосу.
***
Кейго порився в речах і дістав його білу сорочку, яку взяв як запасну, яка на дівчинці виглядала геть велетенською.
— Нья… — зацікавлено видала звук вона.
— Ва-а-а, вона як кицька, — з щирим захопленням сказала Айрін. — Я пізніше принесу свій одяг, в ньому буде явно зручніше
Кейго задумливо потер підборіддя.
— Все звичайно добре але хто вона? — задумливо мовив чоловік.
— Розетта, — жваво відповіла Айрін і погладила дівчинку по голові, розчісуючи її волосся пальцями.
⟪Вона їй вже ім’я дала.А хутко зробила⟫, — чоловік кивнув.
— Миле ім’я, як троянда… — спокійно мовив чоловік. — От тільки… — подивився на кошачий хвіст та вуха Розетти. — Нам треба, щоб поки що про неї ніхто не дізнався
Айрін кивнула та протягнула мізинчик. Кейго ледь не розгубився але потис найменшим пальчиком у відповідь. З цього моменту між ними з’явилось дещо спільне.