Vit 0.2
18+
Змішані
Міні
Романтика
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
нд, 10/09/2022 - 15:56
вт, 03/28/2023 - 00:15
89 хвилин, 21 секунда
2
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Коли для тебе простіше вбити драконицю, ніж звабити свого радника, потрібно шукати тих, хто погодиться допомогти.

Повний текст фанфіку

Герах Адаар, вона ж Вісниця Андрасте, вона ж Інквізиторка, було сильною жінкою. Не тільки фізично, що вимагав її рід занять та тугий лук, але й морально. Був у неї той стрижень, та внутрішня сила, первісна та яскрава, як вогонь дракониці, яка підтримувала її на протязі всього життя й робила із вашотки справжню лідерку. Якщо вона говорила впасти, то всі негайно падали не роздумуючи. В своїй лютій завзятості Герах нагадувала ведмедицю, що встала на задні лапи. Нависнувши над співрозмовником, Адаар самим своїм видом відбивала все бажання сперечатись. А ще вона завжди досягала поставлених цілей. Зазвичай це відбувалося при допомозі сили. Та коли жінка вперше побачила ґенерала Каллена Резерфорда, то відразу вирішила, що він буде її. В бою шкідливо відволікатись, тому роздуми про цього чоловіка що достойно воював, були відкладені на потім. Але потім все ніяк не було часу для ґрунтовної розмови. Відволікало то одне, то інше. До тогож не можна було просто так підійти і сказати: «Я тут на вашу дупу задивляюся, не хочете усамітнитись?». Наскільки Герах знала порядки людей та вчення храмовників, таке не вважалося нормою. Тому вона тільки дивилась на привабливого чоловіка та чекала моменту.

Йшов час. До їхніх лав влилось багато нових спілчан, але просування до її власної цілі якось не спостерігалося. Це злило та тривожило Інквізиторку. Одного разу все ж вдалося торкнутися теми, що її цікавила, але результат виявився все таким же незадовільним. Ґенерал побажав залишитися друзями. Адаар було відомо, що після такого потрібно залишити свої намагання, але вона звикла отримувати бажане. У цьому випадку сила не була варіянтом, тому Герах почала чекати та готуватися. Все ж, не дивлячись на старання, її навички спілкування були не настільки високими, отже вона намагалася більше розмовляти. Особливо з Жозефіною. Ця мила дівчина була найприємнішою співрозмовницею, в її компанії вашотка почувалася вільно. Але потім був той гонець від «Бойових биків», зустріч з їх капітаном, та Інквізиторка зрозуміла, що втрапила. Бен-Газрат? Найманець? Ой, як же їй було плювати на це все. Вона була готовою силоміць тягнути всіх «Бойових биків» до Прихистку, але, на щастя, вдалося доволі швидко домовитися про співпрацю. Той капітан… Залізний Бик викликав в ній сильну цікавість. Він зовсім не був схожий на ґенерала Каллена, але жінка хотіла і його. Також у людей не прийнято бажати одразу декількох, але… До біса цих людей.

На жаль, флірт з Биком також не дав того, чого хотілось. Принаймні, він не говорив «ні», тому розчарована минулою невдачею, Герах із завзятістю продовжила в тому ж дусі. А потім було спасіння магів, напад Старшого та втеча в Скайголд. І знову купа справ, розбавлена рідкими розмовами з супутниками. Та ось якось Адаар повернулася в свою кімнату та знайшла там Залізного Бика. Вона не могла зрозуміти, чого хочеться більше, радісно верещати, ніби хтось привів прямо до неї здоровенну драконицю, або нарешті перестати думати, що нормально для людей. Після недовгих роздумів вона обрала другий варіянт, про що ні секунди не довелося жалкувати в подальші місяці. Але в голові все ще залишався образ апетитних сідниць ґенерала, про що і повідомила коханцю, хоча і далеко не відразу. На щастя, той теж встиг у повній мірі оцінити принади Каллена. Та навіть запропонував свою допомогу в цій непростій, для Герах, ситуації.

— Чому ти раніше мені про це не розповідала? — запитав Бик, змащуючи основу рогу Адаар напівпрозорим бальзамом.

— Знаеш, трохи не до того було. З тобою дуже важко думати про щось стороннє, — відповіла вона, підставляючись під приємні доторкання.

— Щось змінилось?

Деякий час Герах мовчала, насолоджуючись відчуттям як вщухає свербіння, після все ж зібралася з думками для відповіді. Їй було важко говорити через сонливість, тому слова прозвучали нерозбірливо.

— Я занадто часто його бачу, щоб можна було повністю відволіктися. Терпіння вже ніякого не вистачає спокійно дивитись, як він над столом командування нахиляється.

— Так, тобі не дуже подобається, коли тебе дражнять.

— А що ще мені не подобається? — грайливо запитала вона.

— Павуки, солені огірки та сукні, — відповів він.

— Гей, звідки знаєш про сукні? — вашотка відкрила одне каре око та повернула голову так, щоб бачити обличчя Залізного Бика.

— Бен-Газрат, — з найсерйознішим виглядом відповів кунарі, змащуючи бальзамом круто закручений ріг.

— Мені ж не подобається, коли мене дражнять, — вона обережно боднула коханця, потім знов закрила око та підставила інший ріг. — Краще скажи, чому ти такий впевнений, що справа вигорить?

— Тобі просто потрібно було бачити вас двох зі сторони. Коли ти не дивишся на ґенерала, то у нього така туга на обличчі з’являється, що йому не співчувати важко. Навіть не туга, а смуток скоріше, змішаний із соромом. Я чув, що між вами відбулося. Чула, що було в Кіркволі? Ну, його реакція загалом очікувана. Він хоче але боїться. Можливо, боїться показати свою слабкість. Те, що він пережив повинно було залишити глибокі шрами. Можливо, переймається, що може нашкодити тобі, або через те, що ти можеш відштовхнути, якщо побачиш їх.

Можливо не кожне слово, але більшість з них звучали для Адаар як одкровення. Дуже швидко сонливість зникла, Герах почала дуже уважно слухати, намагаючись нічого не впустити.

— І що мені з цим робити?

— Спробуй говорити більш м’яко. Знаєш як себе потрібно поводити з тваринами, що здичавіли? Повільно, обережно. Покажи, що ти не нашкодиш. Розумієш? — закінчивши змащувати роги, Бик закрив банку та обійняв Герах.

— Так, думаю, так. Я колись вуличного кота годувала. Він спочатку не йшов, але потім я його навіть погладила, — цим досягненням вона трішки пишалася, від чого її голос потеплішав.

— Ну ось. Тільки треба буде попрацювати над голосом. Часто маєш такий тон, ніби ти знайшла особливо злостивого мага крови та питаєш у нього, чи не він вирізав пів села за для жарту.

— Знаю. Тоді давай зараз дізнаємося, що там буде на вечерю, ти покажеш мені як правильно говорити, а потім… Потім ми обговоримо як краще підступитись до ґенерала Каллена Резерфорда. Я не хочу ще цілий рік чекати, доки навчусь в достатній мірі управляти своїм голосом.

 

Аж ось такий бажаний день настав. В ході недовгої розмови Герах переконала ґенерала, що особиста розмова з нею — це питання життя чи смерті. Та що присутність Залізного Бика при цьому обов’язкова. Недомовка явно тривожила чоловіка, але він надто добре пам’ятав підтримку Адаар, коли справа дійшла до його залежності від ліріуму. То чого поганого в тому, щоб тепер вислухати її?

— Ґенерале Каллене, — вашотка розвернулася, зміряла людину пильним поглядом, ніби вишукуючи якийсь недолік.

— Так, — не роздумуючи відізвався він, здивовано піднявши брови. — Так, що ви хотіли?

Жінка бачила, що Каллен зовсім не розуміє, що відбувається. Він виглядав стомленим, поспішав повернутись до справ, тому хотів якнайшвидше отримати відповідь на своє питання. А ще легка тривожність виднілася у кожному русі людини, ніби він чекав найгіршого та мучився від одвічної дилеми: тікати чи битися? Минулого разу, коли Герах спробувала пройти до вже істотно пошарпаної кріпості через парадні двері, було продемонстровано тактичний відступ. Зараз, почни вона діяти таким само чином, повториться «дуже багато справ».

— Ми хотіли поговорити про тебе, ґенерале, — сказав Залізний Бик, не дозволивши мовчанню затягуватись.

— Про мене? — перепитав він, переводячи погляд на кунарі, що стояв ближче до дверей.

— Так, про тебе, — сказала Герах, спіймавши погляд чоловіка. Той не витримав та майже відразу відвів очі, блідніючи.

Так, над красномовністю треба буде ще працювати. Либонь фраза прозвучала звинувачувально, тому, бідолага подумав, що мова знов піде про ліріумну залежність. Але ні, не про те збирались тут говорити та хто знає, може бути, скоро він забажає розповісти про ліріум та Самсона, аби уникнути деяких тем.

— А ще про нас, — після невеликої паузи м’яко додала Адаар, із задоволенням помічаючи, як блідість змінюється привабливим рум’янцем.

— Я не розумію…

— Дозволь, Каллене, ми бачили як ти на мене дивишся.

Певно, треба ще багато чому навчитися, тому що сценарій став нагадувати минулий акт на дворі Прихистку.

— Це не те, про що ви п-подумали. Вибачте… Якщо це все, я піду. Дуже багато п-праці, — почав він, ще густіше червоніючи від сорому.

Каллен зробив два кроки назад, збираючись ретируватися, але наштовхнувся на несподівану перешкоду у вигляді широкої долоні Бика, що вперлася йому між лопаток. Від несподіванки він сахнувся, розвертаючись зі всією можливою швидкістю. Зайнятий роздивлянням не надто емоційного обличчя Інквізиторки, чоловік не помітив як кунарі підійшов ближче, тому тепер нервово стискав руків’я меча.

— Не поспішай, дозволь Адаар пояснити.

— Так, дай мені все пояснити.

Рухаючись швидко та плавно, Герах опинилася на відстані витягнутої руки від Каллена раніше, ніж той встиг щось зробити. Їй зовсім не хотілось починати все з початку та й вид відкрився чудовий. Такий напружений, трішки наляканий і ситуацією, і викриттям власних бажань… Надто звабливо, щоб можна було прямо зараз зупинитись, нехай в двері буде ломитись десяток прохачів. Придушивши бажання провести пальцями по блідому шраму біля губи, коли Каллен підняв голову, намагаючись подивитись у чужі обличчя, вона продовжила говорити, легко опустивши руку на його плече. Хутро коміра виявилась ще більш м’яким, ніж виглядало збоку.

— Я бачу чого ти хочеш, Каллене Резерфорде, - Інквізиторка майже промуркотіла фразу, хоча з її контральто це виявилося більш схоже на буркотіння ведмедиці. – Але це не злочин. Я покликала тебе не для того, щоб попрікати. Єдине, чого ми хочемо — обговорити це.

— Ні, я… — прошепотів ледь чутно, опустивши голову.

— Так, Каллене. Так. Не намагайся виправдовуватися, в цьому немає необхідності. В твоїх бажаннях немає нічого переступного чи ганебного…

— Нічого? Та ви просто не знаєте, про що говорите!

Керований відчаєм, чоловік на мить забув про сором та звичну вихованість. Видно, негайно пожалкував про нестриманість, смикнувся, намагаючись піти. Спроба провалилась, адже вже дві сірі руки міцно тримали його з двох сторін.

— Невже? Розповіси? - запитала вона, посміхаючись.

Нахилившись зовсім низько, Адаар тепло видихнула на почервоніле вухо, від чого Каллен здригнувся та вчепився в руку Бика, чи то для підтримки, чи то від бажання скинути її. Подивившись вгору, Герах зустрілася поглядом з коханцем. Все ж незважаючи на вміння швидко та влучно стріляти та залякувати співрозмовників просто мовчки дивлячись, вона не дуже добре розуміла людей. Точніше, поки що їй було важко, просто спостерігаючи за ними, зрозуміти як краще діяти з позиції пряника, а не батога. Тому допомога в такій незвичній справі не була зайвою. До того ж, судячи з ледь помітної посмішки, не тільки їй подобалось зніяковіння ґенерала.

— Вибач, але ти дійсно вважаєш, що я сліпа та не можу аналізувати найпростіші речі? — почала вона, дочекавшись ледь помітного кивка. — Ти вважаєш, що я не звернула уваги на твої погляди, чи зміни у швидкості дихання? Скажи мені, наскільки давно ти хочеш відчути, як мої руки лащать твоє тіло? Наскільки давно ти почав уявляти, як я гладжу тебе по бокам, гарячими, шорсткими руками, спускаюсь нижче, огладжую напружений живіт? Як потім ледь торкаюсь поясу штанів та знов підіймаюсь вище, дражню. Скажи мені, Каллене, відповідай, ти хотів би, щоб ці руки замість солодкої ніжності подарували вишуканий біль? Хотів би ти опинитись піді мною повністю знерухомленим, з широко розсунутими ногами? Я цього дуже хочу.

Поки Адаар говорила, чоловік мовчав, ніби води в рота набрав, але Герах і не потребувала слів, коли тіло так щиро відповідало на кожне поставлене питання. Вона не могла бачити обличчя свого ґенерала, та з такої відстані добре відчувала запах, який казав, що кожне слово б’є точно в ціль. Важкий аромат забив носа, викликаючи бажання кусати та цілувати бліде тіло, досліджуючи кожен шрам. Але рано. Поки зарано для дій, вистачить слів. Знов відірвавшись від споглядання почервонілої шиї, що вже починала блищати від поту, Інквізиторка подивилась на Бика. Нехай вона погано читала вирази облич, нехай була не найкращою дипломаткою, роздивитись бажання могла. Їй було приємно, що її слова справили таке враження на людину та кунарі. Окрім того, капітан найманців зараз дивився на на Каллена й побачене йому явно подобалось. Наступної миті Герах мимоволі стиснула пальці сильніше, що ніби вивело чоловіка з трансу. Він здригнувся, відпустив руку Залізного Бика, після чого стиснув вже обидві на мечі. Походило на те, що йому ставало все більш некомфортно. Не бажаючи втрачати можливість, що так неочікувано відкрилася, вона посунулась трохи вбік та, взявши Каллена за підборіддя, змусила подивитись собі в очі. От тепер вона зрозуміла, що втрачала, поки стояла позаду. Якщо сором’язливість виглядала славно, то бажання, змішане зі страхом, виглядало просто чудесно. Ці широко відкриті очі, уривчасте дихання… Але ще не час.

— Послухай мене, Каллене. Те, чого ти бажаєш, не є чимось поганим. Якби ми думали інакше, то не знаходились би тут. Це нормально, та навіть більше, ця ідея нам до вподоби.

— Але… — вона прибрала руку, щоб дозволити йому нормально говорити, — але ж ви з Залізним Биком…

— Зустрічаємось, спимо разом? Не тривожся щодо цього. Ми, звісно, любимо один одну, але це не відміняє того, що ти нам подобаєшся і ми хочемо насолодитись твоєю компанією.

— Але ж я… Не думаю, що зможу скласти вам таку вже добру компанію. Затія справді того не варта.

— Ґенерале, дозвольте нам самим вирішувати, що варте, а що не варте нашого часу. Ми були б дійсно раді якби ти залишився в її кімнаті цього вечора але примушувати не будемо, — додав Бик, торкаючись людини тільки кінчиками пальців.

Подумки Герах всіляко кляла свою невмілість, адже Бик декількома словами зробив те, що їй не вдавалось ні тоді, ні зараз — він змусив Каллена замислитись над можливістю зайнятись з кимось сексом. Нехай своєю промовою вона практично збудила чоловіків, але ніхто не гарантував, що в результаті впертий ферелденець не втік би.

— Схоже на якийсь злий жарт, — вимовив він вже набагато спокійніше і навіть з якоюсь обережною веселістю.

Обоє, і вашотка, і кунарі вже не тримали його. Опустили руки та дивилися на ґенерала зверху-вниз, а він, задерши голову, роздивлявся їх, очікуючи каверзи.

— Жодних жартів. Тобі дійсно варто частіше дивитись у відображення. Те як ти ніяковієш… Це видовище неможливо ігнорувати. В такі моменти не знаю, чого хочу більше — чи то обійняти тебе та сидіти так якнайдовше, чи то затягнути тебе до ліжка й довести до такого стану, коли ти зв’язного слова сказати не зможеш, — помітивши як Каллен ковтнув на другій частині, Адаар задоволено посміхнулась. Їй подобалась реакція, їй подобалось, що чоловік нікуди не йшов. — Але тобі хочеться більше дізнатися про друге.

Не кажучи більше ні слова, вона впевненим але м’яким рухом розвернула людину до себе та притиснула до Бика. Не декілька довгих секунд тіло Каллена здерев’яніло, й Герах навіть подумала, що той почне пручатись по справжньому через її помилку. Але, на щастя, боги, якщо їм до того взагалі було діло, милували, й після павзи він злегка розслабився, з обережною цікавістю дивлячися на жінку. Все ще хвилюючись з приводу власних бажань, але вже неспроможний твердо сказати «ні», коли зажевріла можливість їх виповнення.

— Інколи, довгими нудними ночами, я думала, що могла б з тобою зробити. Уяви, як ти стоїш посеред кімнати з заплющеними очима, в самих лише штанях та сорочці. Від каміну віє теплом, ти не чуєш нічого, окрім тріску дерева у вогні. У тебе напружені плечі, тиша давить, хочеться відкрити очі але я наказала не рухатися, тому ти слухняно стоїш, тільки руки стискаєш. Такій ввічливий, хороший ґенерал. Я підхожу до тебе зовсім близько та бачу, що ти розслабляєшся від усвідомлення, що я все ще тут, поруч. Ти чуєш шурхотіння одягу, коли я протягую до тебе руку але все рівно здригаєшся від торкання. Переступаєш з ноги на ногу, варто моїм пальцям доторкнутись до беззахисно відкритої шиї. «Все добре, заспокойся», я б тоді сказала, продовжуючи гладити. Так, все відбувалось би настільки повільно, наскільки те було б потрібно. Я б чекала, доки ти не почнеш довірливо тулитися до моєї долоні, ластитись. Й тільки після цього зняла сорочку. Прохолодне повітря лизне шкіру, але тепло моїх долонь, що опустяться тобі на груди, відволіче. Уявляєш які вони гарячі, як лащять груди, боки, живіт та спину. Погладжування, спочатку лоскотні, ледь відчутні, поступово стають все більш палкими. Я б дослідила всі шрами, що знайшла, спочатку пальцями, а потім губами та язиком. Як тобі таке, Калле? Подобається? Скажи мені.

Говорячи м’яко, розмірено, вона уважно дивилась на людину, жадібно спостерігаючи, як поступово туманиться погляд, а дихання стає більш глибоким. Говорячи, що багато думала про нього Герах не брехала. Думала, ще й як, але фантазіям не порівнятись з оригіналом. То, що їй довелось побачити зараз, було в сотню разів краще того, що доти підкидала уява. Але не тільки Каллен добре відреагував на сказане, Залізний Бик теж уважно слухав. Хто знає, що за думки крутились в його голові, але байдужим його назвати ніяк не можна було. І хоча раніше вони обговорювали тільки як говорити з ґенералом про неї, Адаар вирішила трішки ризикнути.

— Так, леді Адаар, - придушено відгукнувся чоловік.

— То добре. То скажи, чи уявляв ти, як я почала б досліджувати твій тулуб, вишукуючи всі чутливі місця, про які ти навіть не знав? Чи думав ти про те, як я натискаю на них, дряпаю та масую, поки ти не застогнеш? Я багато думала над тим, які чарівні звуки могла б дістати з твого горла навіть простим доторком. Але коли ви вирішили увірватись до нас в кімнату… Вам варто було себе бачити з боку. Знали, що ми там не чай п’ємо, та все одно прийшли.

— Я тоді не звернув уваги, що… - почав він виправдовуватися.

— Ні-ні, все в повному порядку, я скоріше рада, що ти тоді теж прийшов, адже інакше я навряд дізналась би про твою цікавість до Залізного Бика.

Остання фраза в інакшій ситуації не дала б нічого, крім заперечень, зате тепер викликала ще й здивоване зітхання та чергову порцію відчайдушного сорому. Рефлекторно смикнувшись назад, він щільніше притиснувся до кунарі, що стояв позаду. В ту ж мить його очі розширились, а тильна сторона долоні притислася до рота.

— Це ж те чим здається? — запитав він ледь чутно, все ще виглядаючи трохи шокованим але не роблячи жодного руху, щоб відсторонитися.

— Дивлячися чим здається? — без будь якого сорому відповів Бик, легко доторкнувшись до чужого стегна.

— О, Творець, — Каллен хихикнув та опустив руку. Так, точно, то був сміх, хоча й трішки нервовий, але точно сміх. — Леді Адаар, можна… Залізний Бик…

— Все добре, говори, — м’яко притиснувши пальці до підборіддя, Адаар підняла голову людини, спонукаючи подивитися собі в очі та намагаючись створити атмосферу довіри. Точніше, вона намагалася дивитись туди та не відволікатись на м’які губи.

— Леді Адаар, після того випадку, коли… Ну, коли… — говорив він все ще трохи через силу, соромлячись своїх думок, а в результаті кімната на деякий час занурилася в тишу. — Леді Адаар, ви маєте рацію, те що я побачив тоді в кімнаті Бика справило на мене враження. Тому можна… Можна мені доторкнутись?..

Хоч з думками Каллен і зібрався, закінчити речення не зміг. Певно не кожен день ґенерал Інквізиції питає, чи можна доторкнутись до когось. Думати, крім чіткого та однозначного так, вона ні про що не могла але продовжуючи власноруч розпочату гру, вашотка спочатку задумливо протягла «що ж», а потім, наблизившись, зашепотіла на вухо:

— Так, ти можеш. Але тільки при одній умові.

— Якій? — таким же шепотом відізвався чоловік.

— Розповіси мені про відчуття, - відповіла Герах.

— Але ж ви…

— Ніяких «але», ґенерале. Просто роби те, що каже Адаар, — майже серйозно сказав Бик, погладжуючи рукою стегно.

Здригаючись від відчутного дотику, Каллен завів руку за спину але завмер, не зважуючись зробити те, про що просив. Видно, від сорому, він знов спробував опустити голову, але Герах не дала йому це зробити. Міцно, але обережно стиснула шорсткими пальцями підборіддя та змусила дивитись вгору, в свої очі.

— Оо, Бик, він знов намагається сховати від мене таку красу, — після невеликої павзи протягла вона, переводячи погляд на капітана найманців. Той нахилився трохи вбік, щоб краще роздивитись обличчя людини, після чого цокнув язиком, погоджуючись.

— Виглядає як переступ.

— Знаєш, що роблять зі злочинцями, Каллене? — запитання було риторичним, жінка не збиралась чекати на нього відповіді. — З них знімають весь їхній одяг. Всі хутряні коміри, обладунки, стягують з них штани… Та примушують їх кричати, щоб всі знали, наскільки серйозний злочин вони зробили.

Глибокий голос Адаар діяв не те що заспокійливо — пульс у чоловіка моментально піднявся, але він добре відволікав від будь-яких роздумів про правильність та неправильність дій. Тремтячою рукою він ще раз провів вверх-вниз, а потім майже впевнено прослизнув до внутрішньої частини стегна, швидко знаходячи напівтвердий член. Герах слідкувала за виразом обличчя ґенерала, насолоджуючись видовищем.

— Нумо, Каллене, не мовчи, — прошепотіла вона йому на вухо та доторкнулась губами до шиї.

— Він… Такий гарячий. Та великий. Я відчуваю пульс. Дуже знайоме відчуття, але таке… В той же час таке незвичне. Приємно.

Слова давались йому важко, а уважний погляд Інквізиторки не покращував стан. Але те як людина старалася виконати умову Адаар виглядало настільки ж чарівно, як і все інше. Якби не Бик, який у вільний час трохи розповів куди й на що дивитись, то Герах могла б і не усвідомити, що зараз можна і навіть варто сказати.

— Хороший хлопчик, — промуркотіла вона, вже відчутно цілуючи відкриту шию.

Від слів та поцілунку Каллен здригнувся та, судячи по довгому видиху Залізного Бика, мимоволі стиснув руку сильніше. Тим темпом, в якому чоловік рухав рукою до цього, можна було хіба що дражнити.

— Ти ж надалі будеш так само слухняним, чи не так?

Хоч для неї було б достатньо просто кивання головою, те як він придушено сказав «так, леді Адаар», пронеслось теплом внизу живота. Посміхнувшись, жінка притиснулась до нього, відпускаючи підборіддя. Нагрудні пластини холодно вперлись в живіт, але це було настільки малозначущим дискомфортом у порівнянні. Не роблячи павз, вона взяла руку Каллена та притисла її до своїх грудей. Нехай ті не були такими вже великими, знайомі форми та м’якість ніби придали чоловіку впевненості. Вашотка відчула це в рухах, побачила в погляді.

«Стільки нерозтраченої пристрасті», — подумала Адаар, піднімаючи погляд на Бика.

У того на обличчі була написана відверта жага, то ким би була Герах, якби продовжила невиправдані страждання? Покарання, як і заохочення, треба заслужити, а зараз вона бачила лише солодку покірність, тому просто була не в настрої дражнитись. Без тіні сумнівів жінка провела рукою по животу Бика, спустилась нижче та стиснула руку Каллена, забрала під свій контроль ритм та силу стиснення. У відповідь на це пролунав видих полегшення.

— Про що думаєш, Биче? — підкорюючись неочікуваному бажанню, сказала Інквізиторка.

Хоча тут навряд було про що особливо думати, він одразу відповів, підігруючи.

— Про вас двох. Про тебе, Каллене. Про твої твої м’які рожеві губи, що будуть гарно розтягнуті навколо мого члена. Думав як це, робити мінет? Чи може робив? Ні? Нічого, навчу тебе настільки глибоко, що мої яйця будуть притиснуті до твого підборіддя. Будеш гарно виглядати на колінах біля моїх ніг. Знаєш, вся ця хтивість, слина зі сльозами. Хочу відчути твої руки у себе на стегнах.

Почувши гикаючий вдих, кунарі на мить замовк, роздивляючись чоловіка, що сховав своє червоне обличчя між її грудей.

— Ще думаю про те, Герах, яка ти зараз повинна бути гаряча та волога. Визнай, ти вже пульсуєш просто від самого вигляду нашого ґенерала.

— Ще б пак. А сам?

— Та я весь палаю, — хмикнув він, з викликом дивлячись на Адаар.

— Каллене, час змінити позу. Давай, повернись, — сказала жінка, вже починаючи повертати його до себе спиною.

Коли чоловік був притиснутий до неї знову та лоскотав шию своїм коміром, Адаар простягла руку до штанів Бика, збираючись розстібнути пояс. Але той просто парою швидких рухів послабив шнурування та витяг назовні член та яйця. Шкіра була такою ж сірою, як все інше тіло але хіба на пів тону темнішою від крови, що прилила.

Каллен, не чекаючи ні наказу, ні дозволу, потягнувся вперед та погладив кунарі спочатку кінчиками пальців, а потім доволі впевнено обхопив член долонею. Було помітно, що людина намагається наслідувати ритм, що показала Герах але пальці все одно тремтіли. Другу руку він одразу опустив нижче, до яєць.

— Ти тільки подиви на це, яка сміливість. Подобається відчуття? Подобається їх вага в руці? Цікаво який він на смак?

— Так… Так, леді Адаар, — вже без павзи але хрипко від сорому відповів Каллен.

Обіймаючи чоловіка, чуючи його прискорене дихання, Герах підняла погляд вище на Бика. Чи подобається йому? Ох, нехай би демони їх взяли, так. Ще й як. Навіть тремтячі, занадто обережні рухи повинні були бути досить приємними, але для вашотки цього видалось замало. Не розриваючи зоровий контакт, вона однією рукою потягла голову Каллена вверх та назад, щоб було зручніше цілувати. В губи, глибоко, виміщаючи хіть, яку весь цей час стримувала. Чоловік мружив очі, здригався та не робив жодної спроби перехопити ініціятиву, оглушений відчуттями. Але це зовсім не завадило йому рукою вхопитись за круто загнутий ріг Адаар.

— Нехай мене наги зіжруть, якщо це не виглядає гаряче, — сказав Залізний Бик тим низьким голосом, від якого у жінки трохи бігали мурашки по попереку.

Його рука обхопила бриту потилицю Герах, штовхаючи до поцілунку. Й вона зовсім не пручалась, охоче подалась вперед. Цей поцілунок разюче відрізнявся від попереднього, не краще й не гірше, просто інакший. Тепер кожен рух язиків, кожен укус більше нагадували битву. Таку палку, бажану та захоплюючу битву. Раптом Каллен, затиснутий між двома тілами, смикнувся та коротко застогнав. Адаар не могла одразу побачити в чому справа, але коли Бик трохи відсторонився, в просторі, що утворився, вона змогла побачити, що його друга рука рухається між ніг людини.

— Я… Уух… Леді Адаар, будь ласка… — видавив він, хапаючись за руку Бика.

— Що “будь ласка”? Використовуй свої слова, Каллене.

Вона низько засміялась, переступаючи з ноги на ногу, та відчуваючи сильне бажання провести пальцями між складками вульви. Бо тримаючи свого ґенерала ось так, поки він кусав губи та звивався, вона відчувала таку хіть, що нігті скребли по металу нагрудника. Це було чудово, чарівно, як від явно грубих рухів чоловік відчайдушно хапається то за руку, то за одяг не намагаючись зупинити, тільки за щось втриматись. Спітніле обличчя, до білого закушена губа та ледь чутні стогони, більше хрипи, що інколи все ж проривалися.

— Будь ласка, я зараз кінчу… Будь ласка, — спробував він ще раз.

Будь ласка дозвольте мені кінчити чи будь ласка, зупиніться, бо я зараз кінчу в штани, це надто соромно, чи будь ласка дайте мені штани спустити? Хто знає. Адаар вже не мала жодної витримки, щоб питати про це.

— То кінчай в штани, якщо так хочеш.

Голос був таким низьким, що дійсно більше нагадував гарчання. Добре, це саме те, чого їй хотілось, побачити як ґенерал Інквізиції кінчить в штани від кількох рухів рукою. Вона стиснула в руці сідницю, що виявилась такою ж м’якою, як видавалась здалеку, та просунула руку далі між ніг, щоб натиснути за яйцями. Просто тому що могла, тому що хотіла побачити яка буде реакція.
Слова не подіяли якось магічно але від доторку Каллен виснув. Високий, неочікувано голосний звук здивування та задоволення. Всього якихось пари грубих рухів вистачило, щоб чоловік конвульсивно вигнувся, відкинув голову назад та вишкірив зуби, ніби від болю. Він не стогне, не схлипує, тільки беззвучно здригається від задоволення. Здригається та… та плаче. Адаар чітко бачила, як від заплющених очей по щокам течуть сльози, залишають по собі мокрі стежки та зникають в комірі. Зачудовано дивлячись на обличчя Каллена, вона рефлекторно стиснула руки на його талії, коли він похитнувся. Такий зворушливо заплаканий, оглушений оргазмом… Прикусивши губу, Герах низько застогнала. Чудовий, чудовий вид.

«Так багато всього, що необхідно зробити», — подумала вона, хижо посміхаючись.

    Вподобайка
    4
    Ставлення автора до критики

    Відгуки