Її життя - це низка кінців світу, демонів, монстрів та вампірів, це постійна боротьба за ще один день на землі. Боротьба, що мала закінчитись адже вже немала сенсу,той хто змушував боротись, вірити в себе,надихав і давав сили...помер заради неї. Вона ж втратила сенс рухатись далі, винищувачка корила себе до останнього свого подиху,що дозволила цьому статись,що так пізно зрозуміла і наважилась зізнатись у власних почуттях.
Проте в долі на кожного з нас свої плани і коли дається другий шанс, остання надія,зумій скористатись нею правильно,щоб не довелось знову шкодувати.
“ Та здохни ти вже нарешті, бляха скільки можна? Криваве пекло…”-Спайк уміло наносив удари та ухилявся від демона Арракса, що вирішив поласувати його Дон.
Винищувачка вже хотіла вирушати в місто, щоб знайти Спайка та Дон, та щось ніби кричало їй щоб вона залишалась на місці і чекала, тому Баффі не стала ігнорувати власну інтуїцію. Не пройшло і 5 хвилин як вона почула звук наближаючого автомобіля.
«Ось все, що мені вдалось відшукати»-промовила Доні, дістаючи аптечку.
«Дякую мала, далі я сам»-вихопивши необхідні ліки, Спайк з особливою ретельністю розпочав протирати рани на руках своєї винищувачки.
Час коли вони могли провести на одинці,невблаганно підходив до свого завершення.
» Баффі дзвонив Ксендер, вони були на цвинтарі та бачили твою розриту могилу і вирішили,що я і Спайк якось причетні до цього, тому вже виїхали сюди». - промовила Донні, тримаючи слухавку.
Відгуки