Скільки точно часу я так провів, сказати не можу, місяці зо два, напевно. Важко відстежувати час, коли не бачиш світла. За цей час медитація офіційно стала навичкою, в графі характеристик з’явився пункт «сприйняття» з гордою двійкою в значенні, і я нарешті відчув ману і прану. Обидві ці енергії відразу. Тому що яка з них яка - чорт ногу зломить. Вони у мене в тілі добряче змішані, але відчуваються по-різному. Зараз закріплюю ці відчуття і намагаюся хоч трохи контролювати цю дику суміш. Хоча, якщо чесно, мої спроби їм до лампочки. Обидві рухаються по моєму тілу своїми шляхами. Тільки в одній є невелике скупчення-згусток у грудях. Може, це ядро? Хоча з таким же успіхом це може бути даньтянь. Система про це нічого не сказала, але хто знає, може, вона написала про ядро, бо воно ще не повністю сформоване?
Хоч мама заспокоїлася, ні, бігала вона іноді кудись, але ударів та тряски такої я більше не відчував.
Зате як я, за цей час, навчився рахувати і вирішувати задачки! Прямо навдивовиж! Ну і складати їх заодно наловчився. У школі по математиці точно відмінником буду!
Слух у мене теж покращився. Навіть окремі слова почав розрізняти. Мама, схоже, англійка. Принаймні, лається і кричить вона як англійка. Правда, розчув і зрозумів я тільки «shit» і «Merlin». Може, вона поліглот або любить англійську, але як по мені лаятися варто або німецькою, або російською. У першій матюки звучать дійсно вражаюче, а у другої дуже велика різноманітність цієї самої обсценної лексики, як і багато чого іншого не дуже доброго…
Так, не будемо про болюче. Англійська. Звичайно, в школі я її вчив, та й по життю стикався, знайди хоч одну людину, чиє життя пов’язане з комп’ютерами, і хто не перетинався з англійською. Досконало я її, звісно, не знав, але навіть мої мізерні знання дають зрозуміти, що з місцевою мовою щось не те. Акцент, чи що. Коротше, доведеться вчити або перевчати, бо навіть матюки я зрозумів важко. І вчити треба швидко, за рік потрібно починати розмовляти, або, чує моя ніжна дитяча дупка, будуть проблеми з мовним апаратом.
Ще місяць пройшов без особливих змін. Хоча ні, брешу, спробував я поглинути зовнішню енергію. Виявилася вона праною. За що був посланий системою куди подалі.
Дінь-ділінь!
Ви зробили спробу поглинути прану іншої людини!
Дінь-ділінь!
Почати перетворення в істоту «упир»?
Так? / Ні?
Дінь-ділінь!
Увага! Перетворення в істоту виду “ноферату” загрожує виконанню глобального завдання.
Дінь-ділінь!
Увага! Істоти виду «носферату» не здатні до швидкого дозрівання і росту.
Дінь-ділінь!
Увага! Поглинання енергії інших істот веде до мутації енергосистеми і знижує або зупиняє регенерацію власних енергій!
Продовжити?
Так? / Ні?
Дінь-ділінь!
Отримано навичку Елементарне управління енергією.
Стоп! Я не дурень, зрозумів! Скасувати перетворення в гуля! Не потрібна нам така радість. Тільки мені не вистачало перетворитися у напіввампіра в утробі. Ні, я не сперечаюся, вампіри - сильна істота, але чорт забирай, не в стані ембріона! Та і регенерація потрібна і мані, і прані! Жити від жертви до жертви… Бррр.
А що з батьками? Якщо в цьому світі є вампіри, то навряд чи місцеві жителі їм раді. Бути вбитим при народженні власною мамою і татом… Ворогу не побажаєш.
Але чорт забирай! Мало того, що система урізана, так ще й чіт більшості книжкових переродженців забрали!
Життя - біль. А ще з демонами битися доведеться… От же халепа. Добре, хоч попередили, і на тому спасибі! А такі перспективи по прокачуванню резерву були, але продовжувати не будемо, хоч на крайній випадок і згодиться.
Щож, продовжимо прокачувати медитацію і розум. Душу свою до кінця так і не побачив. Пам’ятаю, що в тих книжках про великого і могутнього Архімага, у магів душі складаються з семи частин. Моя медитація, до речі, дозволила побачити тільки три, наскільки я розумію. Тіло, пранову і магічну оболочки. Залишилося побачити ядро душі, чуттєву сферу, ментальну сферу і аурну сферу. Ментальну сферу, вона ж сфера розуму, навряд чи в медитації буде видно. Розглядати розумом власну ментальну оболочку - це досить збочено… Хоча я тепер абсолютно впевнений, що вона існує і є частиною душі. Якби за думки і пам’ять відповідав тільки мозок, то ваш покірний слуга не зміг би сформувати в такому стані жодної думки, та й нічого б не пам’ятав. Про ауру нічого сказати не можу, її, якщо мені не зраджує пам’ять, бачать очима або відчувають шкірою, і здебільшого тільки чужу.
Ніхто не забороняв мені спробувати побачити свою, але почекаю, поки очі нормально запрацюють. До речі, я вже пробував їх відкрити. І кажу вам, відкриті вони, або закриті - ні чорта не видно. Та й дивитися поки що нема на що. Хоча постійно здається, що навколишня темрява має червонуватий відтінок.
Почуття, як я пам’ятаю, тісно зав’язані на менталі, і думаю, побачу я їх або не скоро, або спочатку в інших, а потім у себе.
Атман, він же незнищенне ядро, боюся, зможу побачити останнім або взагалі ніколи. Ця частина душі - прерогатива роботи вищих богів і деміургів, і простим смертним туди пхати свої руки протипоказано, захист від дурня.
Я міг би ще спробувати скинути частину енергії прани назовні або почати її переміщати, як це робили книжкові герої. Але я поки що ембріон, чорт забирай, навіть не дитина! Якщо випадково відведу прану від серця, дефект цього органу мені гарантований. А про скидання енергії я взагалі мовчу. Може, вона відразу відновиться від мами, а може, отримаю пухнастого північного звіра в подарунок і привіт город, здравствуй огірок, я тепер помідорчик. Коротше, прану не чіпаю до трьох років або до прокачування управління енергією.
З маною не так страшно, хоча ризики теж є. Ядро мани теж ще формується. Але ризик стати сквібом і ризик народитися калікою якось не співвідносяться. Без магії жити можна. Коротше, буду пробувати, хоч і дуже обережно. Сподіваюся, система мене від повної катастрофи вбереже, але на бога надійся, а сам не зівай.
Хоча, мабуть, дарма я зараз богів згадую. Та й взагалі не варто їх поминати задарма. Раз є Ленг, значить, і ці суперістоти теж є. А ставати апостолом мені не хочеться. Позичена сила - вона і в Африці позичена сила. Не сподобаєшся своєму новому покровителю, і все, пиши пропало. А власна сила буде розвиватися повільніше, і її буде поглинати божественна. Та й потойбічне життя… Божественний домен - це чудово, але я все-таки прихильник реінкарнацій і зростання душі над собою.
З демонами та ж історія, тільки гірше. Ці сутності роздають силу направо і наліво. І майже навіть не контролюють бідолаху, якому цей «подарунок» підсунули. Навіщо? Все одно «подарунок» з часом «перогне» істоту, яка ним користується. Троянський кінь, одним словом. Не дарма одна з найстрашніших образ для мага - назвати його «чорнокнижником». Саме так називають тих, хто продав душу за магічну силу. Адже в будь-якому випадку, після смерті всі, хто отримав у «подарунок» сили від демонів - потрапляють в їх домен. А які там умови проживання можете запитати у будь-якого священика або прочитати в Біблії.
Так що поки що обмежуся згадками системи і предків, а там подивимося, може, доведеться для різноманітності на Мерліна матюкатися, він ніби в боги не записувався, але то не факт.