Прокинувся я від стукоту. Ні, навіть не так, від ритмічного, монотонного гуркоту. Два удари підряд, пауза, і знову. Цей звук ніби вібрував по всьому моєму тілу. Думки плутались, тіло не слухалось, що там говорити, навіть очі не відкривалися. Але було тепло, приємно, і хотілося спати, а головне – у мене було тіло! Довго в свідомості я не пробув, заснув майже відразу.
Наступне пробудження не було кращим, але мені вдалося розібратися в ситуації. Стукіт – це явно серцебиття. І точно не моє. Моє ось воно, б’ється всередині, а це зовні мого маленького тільця. І це сильно натякає на два факти. Перший – я ненароджена дитина, а другий факт випливає з першого – я помер і переродився. Жахливо ненауково, але інших ідей не було, та й підсвідомість підказувала, що інші і не потрібні. Перебуваю я в дуже пікантному місці, як у прямому, так і в переносному сенсі цього виразу.
Паніки не було. Думки рухалися дуже повільно і з натугою, ніби у мене похмілля. Ці висновки забрали всі мої сили, і я знову відключився.
Прокинувся я від звуку, схожого на дзвіночок, і вікна перед очима з написом, як у комп’ютерній грі:
Дінь-ділінь!
За активну розумову діяльність інтелект +1, мудрість +1.
Система. Вона рідненька. Ура! Живемо! Радість підбадьорила мене і придала сил. У минулому житті я неоднозначно ставився до романів, де у головного героя була система. З одного боку, ця надбудова над душею могла підняти героя до рівня богів, але з іншого – ти завжди залишався її рабом. І найстрашніше – незрозуміло, чого чекати від її власника. Не гравця, наділеного цим девайсом, а творця цього дива. Не відгодовує він невдаху-геймера, як свиню на забій?
Так чому ж я радів? Ну, по-перше, система – це шанс на магію! А ще – на пригоди! А що буде в кінці – життя покаже! Подумавши про це, я знову відключився.
Прокинувся я знову від стукоту. Мабуть, цей будильник буде мене будити ще довго. Не витрачаючи часу на сторонні думки, я відразу спробував викликати статус. Не з першого разу, але у мене вийшло.
Мій статус
Ім’я –
Прізвище –
По батькові –
Раса: Людина
Характеристики
Сила – 0,1
Спритність – 0,1
Інтелект – 1,1
Мудрість – 1,1
Магія – 0,1
Прана – 0,1
HP – 1
MP – 1
Ядро Мани: Стадія формування
Навички: –
Здібності: –
Квести:
(Глобальний) Запобігти або зупинити вторгнення демонів.
Печатка Мардука Двосічної Сокири руйнується, і демони з темного виміру Ленг починають прориватися у ваш світ. Уникніть або зупиніть масштабне вторгнення у ваш світ.
Нагорода за виконання: Ви почнете контролювати власну долю (вам буде надана можливість видалити систему і змінити світ, в якому ви будете проживати).
Провал: Ваша душа буде захоплена демонами, і вони будуть катувати вас, щоб витягти ману і бахіонь, поки ваша душа не розпадеться або демон, який вас захопив, не помре.
Відмова: Ваша душа буде відправлена на реінкарнацію на більш низький рівень розвитку.
Прийняти:
Так? / Ні?
Ось це квестик замутили. Перспектива погодитись і опинитись в шлунку якогось демона або відмовитись і народитися огірком на чиємусь городі!
Дінь-ділінь!
За активну розумову діяльність мудрість +1
Мудрість, ага. Ось це щедра нагорода! Галактична щедрість, ага. І головне, вибір мені дали! Щоб вам добре жилося!
Дінь-ділінь!
За активну розумову діяльність інтелект +1.
Ясно. Ну, хоч магія є! Правда, без знань, проти демонів, які з цією магією тисячоліттями жили. Звідки я знаю, що тисячоліттями? Ну, так книжки читаю, точніше, колись читав. Надто знайоме поєднання слів. Ленг і демони. Якби ще до фрази додали Креола, то точно все б стало на свої місця. Раніше я любив той світ … Зараз вже не впевнений. Головне, щоб це не був Лавкрафт!!! Чорт би побрав пророків! Або деміургів для своїх світів? Розберися тут. Буду сподіватися, що Архімаг вже точить свій адамантовий клинок. Хоча… навряд чи. Інакше б мені квест не давали і не викликали б. Щож, втомився я щось. Спати час.
Прокинувся, цього разу не від стукоту, як зазвичай, а від тряски. Мама що, спортом займається, чи що? На пренатальну гімнастику не схоже, більше на якийсь страйкбол. Перевороти, стрибки, біг, падіння, удари! Що вона там що, головою б’ється? Ей! Я не хочу виходити раніше терміну! Жити хочу, а не померти десь в унітазі! Обережніше можна?! – і я, на нервах, дьоргнув рукою і дригнув ногою. А тіло вже не таке й неслухняне. Головне – стимул!
Я б навіть порадів, якби не така заворушка. Треба терміново вивчати магію. З чого там зазвичай починають переродженці? З медитації! Ні, навіть не так, З ВЕЛИКОЇ МЕДИТАЦІЇ!!! Ось так, з дуже великої літери і таким же великим шрифтом. Їм вона чуть не золоті гори давала! Чим я гірший? Правда, в минулому житті вона мені не дуже допомогла. Хоча брешу. Головний біль трохи знімала, та й засинав я з нею швидше… Ну, як тільки починаєш медитувати – так і в сон тягне. Але я їй приділяв хвилин десять на тиждень. Голова боліла досить часто. Зате зараз у мене час є – цілий вагон і маленький візочок. Місяців три-чотири точно. А то й усі дев’ять. Тьху-тьху-тьху. Ні, точно не дев’ять, у мене вже є руки та ноги, а у ембріона такого немає.
О, от і мати цього тіла вже заспокоюється. І серце у неї б’ється повільніше. Мабуть, відпочиває. Слава Богу. А то сердце у неї билося, як у загнаного коня. Думав, інфаркт схопить. Сподіваюся, я у неї не перша дитина і це не рання вагітність. Багато бачив і чув про післяпологові психози у таких випадках. Страшна річ. Бррр.
Ладно, треба самому заспокоїтися. Медитація тут якраз підійде. Не знаю, як там з магією, а байдужість вона точно тренує. А без відвертого пофігізму таке можна і не пережити.
Отже, ноги схрещувати і намагатися сісти в позу лотоса не буду. Ноги, гади, і так моїм командам не підкоряються, а навіть якби й підкорилися, ворушитися, коли оточений плацентою, це як просити викидня. Самогубство, коротше. Очі я і так не відкривав. Руки сильно ворушити теж не збираюся. Ну, спробуємо із позу Зю. Буду вважати, що це комбінація з йогою.
Що далі? Очищаємо свідомість. І дивимося в пупок. До речі, він у мене є? Начебто пупок після народження з’являється. Ладно, в пуповину так в пуповину…
Ну, медитація мене все-таки швидко вирубує. Чакр, магії та іншого я не побачив ні того разу, ні наступного.
Ось так я і проводив час. Спроби заглянути всередину себе, почути і побачити світ зовні за допомогою медитації чергувалися зі спробами контролювати своє тіло, обережно рухаючи ноги і руки, ну, і прокачуванням мізків за допомогою математики і перебирання спогадів з першого життя.
А що ще робити? У утробі ні телевізора, ні інтернету. Звуки трохи проникають, але що там відбувається, розібрати неможливо. Ехолотом система мене не оснастила, зараза, хоч я і просив! Тільки пару табличок з інтелектом і мудрістю кинула. Коротше, смертельна нудьга! Герої книжок скаржилися, що бути однорічною дитиною – це пекло?! А ви спробуйте посидіти усвідомлено в позі Зю, догори ногами, в рідині, без можливості повернутися або перевернутися! Чому догори ногами? Ви бачили, як діти народжуються? Що першим вилазить? Правильна відповідь – голова, чорт забирай! А таймер початку пологів мені система не видала! Ось напишу на неї, погану таку, скаргу у вищу інстанцію і буде знати, як мене хорошого не любити.
Перевертатися не намагався і не збираюся! Я колись бачив, як кішка народжувала кошеня задніми лапами вперед. Ні, задні лапи вийшли нормально, а ось передні вилізти відмовилися, а потім у неї м’язи звело. Коротше, кошенят тоді стало на одне менше. Так от, я не кошеня! Я жити хочу!