- Ходімо, сумніваюсь що ти знайдеш вихід сам.
Не дивлячись більше йому в очі принц вийшов в коридор, спантеличений незнайомець слідом за ним. Думка про те що він щойно переспав з кронпринцом не давала спокою він почувався зрадником, жалюгідною паскудою, виродком, ще більше він не був впевнений чи залишить тепер кронпринц його в живих, хоч він син герцога та принц легко міг сказати всім що це було зґвалтування і тоді кінець всьому.
- Принце.. ви ж не вб’єте мене після цього?
- Залиш це в таємниці й все буде гаразд.
- Звісно. Принце не знаю чи маю право питати та ви точно більше не заручені?
Після цих слів на душі принца знову стало кепсько, після неймовірних відчуттів що він пережив разом з цим незнайомцем він геть забув про свою проблему. Та згадуючи його слова впевненість поверталась.
-Не хвилюйся, ти підняв мій настрій та повернув впевненість, я не посмів би після цього щось з тобою зробити, це залишиться тільки між нами.
Як тільки вони вийшли назад у сад принц зупинився.
- На цьому прощаємось, краще забудь все що сьогодні сталось.
Незнайомець залишився стояти коли принц вже повернувся у зал.
Я все одно залишаюсь Кронпринцом якого всі люблять, те що я омега не має значення.Я вдячний йому за ті слова.
Розшукавши поглядом батька принц рушив до нього.
- Батьку.
- Де ти був?
- В саді, вибачте що покинув своє ж свято. Батьку… що тепер буде?..
- Ти про Герцога Пака, та твої заручини?
Принц тільки кивнув головою.
- Оскільки ти й молода герцогиня омеги вам не судилось бути разом.
- Але угода з герцогом була майже з самого мого народження.
- Обіцянка є обіцянка. І угода досі триває. Я завдячую герцогу Паку твоїм життям, якби не він тебе б убили ще в колисці, саме тому я обіцяв що в майбутньому ти Кронпринц станеш його зятем. Обіцянка короля не пусте слово.
- Що? Як? Але я ж не можу бути з його дочкою.
-Тобі й не потрібно з нею бути. В герцога не тільки одна дочка.
-Справді? Чому я не знав?
- Молодий воїн, він багато років служив в нашій армії тому він ніколи не відвідував жодних заходів де ви б могли познайомитись.
- То я маю одружитись з цією людиною? Яку жодного разу не бачив? Ця людина ще не знає?
- Він повернувся зі служби та мав бути сьогодні тут. Насправді я сам не знаю як він виглядає. Потрібно поговорити з герцогом чи розповів він сину цю новину.
- Син герцога? Це чоловік?
- Так… він альфа.
Розмову короля та принца перервав герцог який прийшов саме вчасно.
- Вибачте ваша величносте схоже мій син вже покинув свято, прошу вибачення від його імені. Завтра зранку він вирушає на кордон регулювати ситуацію з повстанням торговців не знаю скільки часу його не буде.
- Це його обов’язок я розумію, нічого так чи інакше весілля повинно бути ще не скоро. Вони ще встигнуть познайомитись.
Ось так раптово я дізнався що після моїх перших заручин не минуло й години як я вже був заручений з іншим, з тим кого жодного разу не бачив і з тим кому зрадив в першу ж годину з моменту як нас заручили. Як після цього я зможу стати гідним цього чоловіка? Я кронпринц і дозволив собі таке безчестя, зганьбивши своє ім’я в такому віці. Я не хотів бути зрадником, не хотів бути тим про кого пліткуватимуть зі словами «невірний чоловік, невірний король». Та тепер вже надто пізно…
Він не виходить з моєї голови…Цей альфа, його обличчя, його тіло, його голос, його запах… чорт… скоро я познайомлюсь з тим з ким в ближчому майбутньому одружусь, хоч молода герцогиня була моєю нареченою стільки років я ніколи не відчував до неї особливих почуттів, я вважав своїм обов’язком бути з нею та дальше пустих розмов ми не заходили. Після цього вечора, після того, як я піддався спокусі й поцілував того незнайомця я не хочу зустрічати свого нареченого, хоч би він затримався з повстанням на кордоні, сумніваюсь що зможу так скоро забути того альфу і спокійно дивитись в очі свого нареченого. Я так і не почув його ім’я, ім’я альфи якому віддав свою цноту, він сказав що син герцога, в нашому королівстві близько тридцяти герцогів чиїм сином він може бути? Я раніше не зустрічав його на жодному заході, «я не звик до подібних заходів, знаючи що ніхто не помітить моєї відсутності посмів покинути свято», «Молодий воїн, він багато років служив в нашій армії тому він ніколи не відвідував жодних заходів де ви б могли познайомитись.» слова того незнайомця та слова мого батька так схожі… якщо моїм нареченим виявиться він? Абсурд… Такі збіги неможливі..
По королівстві чутки поширились з надзвичайною швидкістю, до наступного вечора вже всі говорили про те що кронпринц виявився омегою та розірвав заручини з молодою герцогинею Пак та одразу заручився з її братом. Дехто говорив що виною цьому було що кронпринц – омега, що було правдою, тому що якби він виявився альфою все б було на своїх місцях, інша версія була що насправді кронпринц за спиною у нареченої почав зближатись з її братом і тому заручини розірвали що молода пані їх застукала за зрадою звідки взялась ця версія невідомо, можливо хтось зі слуг побачив як кронпринц приводив незнайомця у свої покої й звідси все поросло. До речі друга версія була популярнішою, чомусь ніхто не брав до уваги що дві омеги не можуть бути разом та мати спадкоємців що необхідно для королівської родини, всім подобалось створювати чутки про таємне кохання принца та брата нареченої, хоча вони навіть не бачились ще.
Минув місяць, за ним другий і третій. Новин про нареченого було мало, зі слів герцога йому відправили листа в якому говорилось про те що тепер він наречений кронпринца, а отже вже несе на собі ношу представника королівської сім’ї та він не поспішав повертатись. Повідомлялось що ситуація напружена, торговці сусідніх королівств бунтують щодо портів та морських шляхів, армія повинна контролювати ситуацію. У принца ж думки про того альфу з яким він переспав з’являлись куди частіше аніж думки про нареченого, те що він не повертався тільки радувало принца. З кожним днем йому все більше хотілось відмовитись від цих заручин, підвести батька та герцога, покинути палац та шукати того альфу і бути з ним хоче він цього чи ні, це було егоїстично, та серце бажало знову зустріти його хоч розум весь час нагадував що він принц і обов’язок вище власних бажань.
Минуло ще пів року, як виявилось справа з торговцями стала стабільною і більше не потребувала контролю солдат. Натомість славнозвісний наречений замість того щоб повернутись додому та познайомитись з кронпринцом та віддати шану свому нареченому відправився на інше завдання, в південних землях з’явилось вороже угрупування що обкрадає селян. Хоч це був один з найкращих загонів королівської армії знадобилось декілька місяців, щоб з коренями позбутись проблеми, та все одно ніхто не знав коли ж повернеться наречений кронпринца. Як виявилось між цими двома місіями була ще одна яка теж стосувалась бандитських угрупувань в декотрих регіонах королівства. В загальному з дня відколи кронпринц був вдруге заручений пройшов майже рік.
І весь цей час бідний кронпринц знову піддався пліткам про те чому його наречений не хоче повертатись та оминає принца як тільки може. Звісно така людина як принц ніколи не слухав дурних пліткарів, правда йому теж було цікаво чи навмисно його наречений відтягує їх зустріч, хоча спочатку він і не хотів зустрічати його та зараз коли почуття та спогади про таємничого альфу вщухали він розумів що рано чи пізно він все одно одружиться з тим кого вибрав його батько король і це не піддається обговоренню. Отже, залишалось просто чекати коли втікач наречений схаменеться та обдарує принца своїм візитом.