Єретик стояв на одному коліні, схиливши голову вниз. Перед ним на троні сидів Темний Апостол, його права рука стискала в долоні голову раба, який стояв на колінах. Краплина чорної крові повисла на культяпці єретика і через секунду дзвін її падіння відбився від стін космічного блукача.
—Як я розумію ти провалив свою місію — почав Темний Апостол, його голос нагадував гул роботи генераторів поля Геллера.
—Так, пане — видавив з себе космодесантник.
Раб почав гучно мичати від болю.
—А ще ти втратив хелбрута?
—Так, пане.
Раб став мичати ще гучніше, він би заволав від болю, але інші зашили йому рота, щоб він своїм криком не дратував Темного Апостола.
—Пане Грогар, я… — почав єретик.
—Мовчи! — голова раба з гучним тріском луснула у броньованій долоні і тіло покотилось вниз по сходам.
—Так, пане.
Раби винесли нову жертву і поклали її під руку Темному Апостолу.
—А ще ти програв якомусь сержанту, я правильно розумію?
Єретик що стояв на колінах промовчав. Броньовані пальці Темного Апостола почали видирати очі рабу.
—Я чекаю відповіді!
—Я зміг його поранити.
—Боги наділили нас силою про яку раби Трупа на Троні навіть і мріяти не можуть, а ти не зміг навіть якогось сержанта перемогти!? Я був кращої думки про тебе… Ми всі були кращої думки про тебе!
—Я помщюся пане!
Темний Апостол зробив паузу і через декілька секунд продовжив:
—Знаєш, я не до всіх рабів так ставлюсь — він провів рукою по голові невільника — але деякі не виконують ті завдання які їм дають, бо вони слабкі. Так скажи мені, чи ти слабкий?
—Ніяк ні, пане.
З пітьми приміщення пролунав голос, що нагадував собою тріск тканини, яку рвуть:
—Як я зрозумів, все пішло не за планом…
З пітьми вийшла фігура чорнокнижника. З середини його темно-сірого нагрудника на єретика гляділо фіолетове оке, навколо якого були вигравірувані різні візерунки, неможливо було сказати що саме на них було зображено, бо вони постійно рухались і змінювали свій зміст. Його голову закривав сірий шолом, з двома нерівномірними рогами, чорнокнижник його ніколи не знімав — шолом вже давно став частиною тіла. Позаду хаосита бовтався багряний плащ. Кігтиста ліва рука лежала на ручці меча, а права стискала якусь єретичну книгу.
—Так ти ще й зганьбив мене перед нашим гостем!
—Вибачте пане, я все виправлю!
Чорнокнижник протягнув ліву руку вперед і перевернув її долонею вверх. Темний Апостол ухопився за верхню щелепу раба і відірвавши йому голову протягнув чорнокнижнику. Той взяв її і підніс спочатку до своїх очей, а потім до ока яке дивилося з нагрудника.
Чорнокнижник махнув лівою рукою і єретик, що стояв на колінах, впав на підлогу, він бився в конвульсії, його рука повільно відросла і тоді чорнокнижник промовив:
—Сьогодні боги змилувалися над тобою, але іще один провал і тоді я дозволю демону забрати твоє тіло!