Макрогармати¹⁰ «Пильності Еквестрії» постріл за пострілом розносили космопорт на друзки, снаряди виривали багатометрові шматки пласталі і викидували їх у холодну порожнину космічного простору. З кожним таким пострілом сотні життів, що віддали себе служінню темним силам, пізнавали гнів Імператора. Лазерний промінь, який випустила ленс-гармата, немов рапіра пробив тіло космопорту і на декілька секунд в небі нічної сторони планети, на орбіті якої знаходився космопорт, розквітла нова зірка.
Дредноут стояв на капітанському мостику і спостерігав за цим через пікт-екрани, поруч із ним знаходилися Сержант і Металік. Як тільки ціль була знищена фрегат почав поспіхом покидати систему. Його сенсори фіксували активність на південному полюсі планети, скоріш за все це були кораблі зрадників. Тут на стоянці знаходиться резервний флот, який складається з давно законсервованих кораблів. Напевно зрадники змогли заволодіти ними.
Почувся голос, що нагадував собою гуркіт грому, це був Сержант:
—Треба повідомити магістра про ситуацію.
—Так — відповів у притаманній собі манері Макінтош.
Сержант мовчки розвернувся і покинув капітанський місток — він пішов за астропатами¹¹.
—»Носії Слова» повертаются в Світи Абіссінія — сказав Металік.
В розумі дредноута проскочили спогади минулого. Саме під час тої двадцяти річної кампанії він загинув, а його залишки помістили в саркофаг. Після недовгої паузи він відповів:
—Так.
—Новий Хрестовий похід ще не встиг розпочатися, а ми вже втратили відділення сержанта Квібла.
—Ні.
Макінтош одразу зрозумів план єретиків: захоплення світу–арсеналу, початок варп-шторму — готується щось масштабне. Тому Металік був правий, ця загроза потребує цілого Хрестового Походу для її вирішення, а втрата шести бойових братів перед такими подіями це значний удар по боєздатності ордену. Але була одна річ в якій технодесантник помилявся.
—Похід вже почався — продовжив дредноут.
—Ну це все одно не відміняє факт втрати цілого відділення.
—Так.
—Тепер сержант жадає помсти, я його знаю, про впертість Квібла ходять легенди. Одного разу величезний орк розрубав його на дві частини, але сержант не здався, він вчепився за щелепи зеленошкірого і розірвав ксеносу пащу. Коли орк впав Квібл знайшов свій болтер і продовжив нищити потвор. Він завжди чимось нагадував собою машину, але після того випадку він став і тілом, і розумом подібним металу.
«Чимось нагадує Залізноруких¹²» — проскочила думка в голові Макінтоша
—Я доречі хотів у вас дещо запитати: Магістр Ковальні Хувз і наш апотекарій¹³ варять один напій, на кшталт того що п’ють «Космічні Вовки¹⁴» і подейкують, що рецепт їм розповіли ви… — почав Металік
—Зрозумів — перебив його Макінтош.
—Ну так, розкажете?
Дредноут перейшов на закритий вокс-канал.
—Береш яблука…