Єдина, що вижила, з тих, хто колись вів за собою у Середзем’я незчисленну кількість нолдор. Єдина з них, що не вертається безтілесним духом, щоб блукати залами Мандоса, очікуючи свого часу повернення до тіла. Вона вертається самостійно, твердо стоячи на носі корабля і вдивляючись уперед потемнілими від тяготи прожитих років блакитними очима.
Відгуки