І було ніщо. І з чого нічого створилося перше життя, адже ніщо і є початком усього. Перше життя, що раділо першому вдиху й першій думці. І стало йому нудно в самотності — вирішило розділити себе надвоє.
Різкий, глибокий вдих, що лунає в кімнаті занадто голосно. Він хапає повітря так, наче весь час був під водою й не міг дихати. Солодко, приємно, так необхідно.
Цей ранок почався так само, як і минулий, — липкий піт, підсихаюче сім’я на животі, збитий подих і думки в голові, тільки… Тільки чомусь шия занадто сильно нила. Ейден довго лежав у ліжку, відкинувши ковдру кудись у ноги, і дивився порожнім поглядом у стелю. Сон. Це просто сон.
