Бути там, де і ти
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Приховані мітки
Він покликав його не для того, щоб в черговий раз псувати нерви та самостверджуватися. Ходити колами вже набридло.
Слов’янська мітологія — порядок міфологічного сприйняття та розуміння навколишнього світу, сукупність вірувань і культів на території розселення слов’янських народів. Більшістю дослідників прив’язується до ширшої індоєвропейської міфології. Найчастіше під слов’янською міфологією маються на увазі вірування дохристиянської епохи від початку II тис. до н. е. (час розпаду балто-слов’янської єдності) до офіційного затвердження християнства, що відбулося на землях слов’ян у X-XIV ст. Надалі язичництво та християнство утворили синкретичну релігію, в якій християнські світогляд і обрядовість поєднані з місцевими звичаями; відповідно міфи того часу містять як язичницькі, так і християнські складові. Слов’янська міфологія вирізняється нестачею вірогідних письмових джерел і великою кількістю усних фольклорних джерел, здебільшого зібраних у XIX ст. Їй властива різноманітність вірувань у духів, людей з надприродними силами, повір’їв, і обмежений пантеон (що зокрема відрізняє її від античної міфології). Хоча кожен слов’янський народ або культура мають власні міфології, в них наявні спільні складові, як-от сюжети, призначення персонажів, уявлення про світобудову. Це зумовлено почасти як спільним походженням і культурними взаємовпливами, так і схожістю природних і суспільних умов проживання давніх слов’ян.
Він покликав його не для того, щоб в черговий раз псувати нерви та самостверджуватися. Ходити колами вже набридло.
Ви є Добро і ви є Зло. Краса і Погань. І будете ви вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому.