Катніс Евердін

Моє сонце — не на небі. 

Моє сонце прокидається рано вранці, щоб у Дванадцятого Округу був хліб. Моє сонце пахне духмяною випічкою і зовсім трохи масляними фарбами. А ще моє сонце має ім’я — Піта Мелларк.

Він не хоче ні про що думати, не хоче, аби перед очима постійно майорів спустошений дівочий погляд, не хоче згадувати, що сам у шістнадцять виглядав точнісінько так само, і…