Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Світанок у місяці вересу відчувався спокійно, наче початок звичайного дня, але він був протилежним: імператорська земля матиме торбу лиха і мішок біди від сьогодні. Бабине літо скінчилося так само як і моя підготовка до помсти. Брати й сестри по зброї збираються до почину перевороту Палацу. Усе готово. Кров за кров буде пролита сьогодні й розрахунок буде справедливий. Я готувалася до цього моменту 13 років і зараз нарешті зможу відкрити тобі очі, Анемоно.
– Йо, як настрій? – у намет зайшла дівчина
– А ти як думаєш? Звісно, я схвильована – сироти виступили на моєму тілі
– Про тебе питав Келос, хотів побачити перед тим, як все почнеться – Чара лукаво посміхнулася
– Я не зможу, мені треба піти в південне крило. До того ж, я ще не говорила з Флоріаном
– Хо-хо, ти й далі будеш його ігнорувати?
– Не в цьому справа, ти ж сама розумієш – я хотіла припинити її гру в натяки, тому вийшла з намету. Пройшовши кілька кроків, я почула як мене хтось покликав. Це був Келос
– Лія, добре що я тебе зустрів. Я хотів побачити твоє обличчя перед початком, боявся що не зможу… – його переживання було легко відчути. Він дихав дуже швидко, наче біг сюди. Звісно, він хотів поговорити, оскільки невідомо що буде з нами цього вечора: або ми вб’ємо імператорську владу, або нас повісять за державну зраду. Кожна людина тут знала, що наш план може не спрацювати, проте вони ризикують своїми життями, щоб отримати бажану свободу.
– «Не переживай» узагалі не звучить заспокійливо в такій ситуації, правда ж? – я спробувала полегшити напруження – Дякую тобі за виділений час, але мені треба побачитися ще з іншими командирами. Я маю йти, вибач – мені не хотілося відволікатися на другорядні проблеми, тому я вирішила уникнути довгої розмови
– Я розумію, але дай мені одну хвилинку – несподівано він мене обійняв та міцно стиснув між своїх рук, які продовжували труситись – Будь ласка, виживи щоб там не було. Не думай про когось іншого, дбай спочатку про себе. Без тебе, усьому прийде кінець – голос Келоса тремтів, було враження що він заплаче, й через кілька секунд я відчула сльози на моїй шиї. Він не хотів мене відпускати зараз нікуди.
– Я зроблю все, щоб ми виконали план ідеально. Жертв буде мінімально, я тобі обіцяю – прибравши його руки з талії, я подивилася йому у вічі – Ти також думай спочатку про себе – усередині залишки мого серця тріпотіли, але я знала, що не зможу йому дати жадане. Мій голос звучав холодно й відсторонено.
– Я тебе кохаю – обернувшись до нього спиною, я не відповіла на слова, які чула дуже давно. Усе було вже в минулому, тому немає сенсу щось розпочинати знову.