Чувачі

— Чувак позич сотку, ну дуже треба,— м‘явся у дверях вісімнадцятирічний хлопчина.

— Паш, це вже третій борг за неділю, точно вернеш? — недовірливо спитав парубок на рік старше.

Павло підійшов ближче та поклав руку на плече друга. 

— Ром, ти ж знаєш, як тільки зможу одразу поверну, — казав він дививлячись кудись убік, а потім різко перевів погляд на співрозмовника, — віриш? — спитав з якось надією дивлячись прямо у вічі і рука на плечі несвідомо стиснулась.

Роману нічого не залишалось як піддатись цьому жалібному погляду. Обережно знявши з себе руку Паші, він підійшов до тумбочки, відкрив шухлядку і  дістав звідти гаманець. Виглянувши через плече Паша побачив що в гаманці пристойна сума грошей, та ще й не тільки гривень, а й зелені..

— Доречі навіщо тобі на цей раз гроші? — відволік хлопця від розглядування купюр голос Роми.

— Та то довга історія..

— В мене в холодильнику шість банок пива і таранька, може залишишся та заодно розповіси? 

— В мене ще справ багато, і прокидатись завтра рано…— взявши із рук Роми гроші і поклавши їх в кишеню видумував хлопець.

— Чувак то на тебе не схоже, де мій божевільний кент якому завжди всеодно на всіх і все? Ми останнім часом ну дуже мало спілкуємось, а якщо і спілкуємось то тоді коли ти позичити хочеш. Я роблю щось не так, чи в тебе щось трапилось?— стурбовано щебетав юнак ходячи із сторони в сторону.

— Та все добре.. взагалі то не все, але не скаржусь,— вже вдягаючи кросівки казав Паша.

Розлютившись на такі холодні відповіді, Рома підійшов до хлопця та за плечі розвернув на себе.

— Я не хочу щоб ми сварились, я хочу дізнатись що з тобою, я переживаю чорт забирай,— останнє він промовив занадто голосно тож схаменувся і продовжив тихіше продовжуючи держати за плечі друга,— добре, вибач, давай на чувачі, якщо ти програєш ти залишаєшся і розповідаєш все, якщо програю я то йди куди хочеш, але я не знаю як після цього буду до тебе ставитись.

— Тихо, тихо не нервуй ти так,— заспокійливо провів по руці у себе на плечі,— добре давай на чувачі, а оскільки ти якимось дивом завжди перемагаєш то в мене просто нема шансів, я правий?

— Не знаю, подивимось…

— Чу-ва-чі,— прозвучало в один голос і обидва хлопці показали ножиці, переглянулися та посміхнулися один одному, — Чу-ва-чі,— і два каменя, в обох вираз обличчя змінився на азартно-серйозний,— Чу-ва-чі,— ножиці Роми розрізають папір Паші, вирази облич знову змінились, у першого на задоволене, а у другого на більш нейтральне.

— Чорт би тебе побрав, як ти це робиш? — з повним нерозумінням спитав Павло і почав знімати кросівки.

— Думки твої читаю,— самовпевнено сказав Рома і подався на кухню, а за ним і Паша.

 

Квартира була не з новим ремонтом, арендована, однокімнатна, але дуже затишна.

 

Хлопці зайшли на кухню, із старенького, вже навіть пожовтівшого холодильника Роман дістав дві пляшки «чернігівського» світлого і дві засолені тараньки, сів на стільчик який під ним жалібно рипнув, поставив на стіл пиво з рибою і очима пройшовся по столу, не побачивши там відкривашки він підвівся та підійшов до кухонних тумбочок, відкрив одну, потім іншу, але відкривашку так і не знайшов.

 

— Чувак пам’ятаєш як ти зубами намагався пиво відкрити, повториш?,— з насмішкою спросив хлопець

— Це тоді коли ми о першій ночі їздили в стоматологію бо я зламав собі зуб? — друзі посміялись,— я не знаю що то за кришка там така була що я не те що відкрити не зміг, а ще й зуб зламав, це як його закривати треба? Доречі те пиво в мене досі на пам’ять стоїть.

Рома взяв чайну ложку і підійшов до столу, відкрив першу банку та протягнув її товаришу, відкрив другу й сам сів за стіл. Понюхав тараньку, наче свіжа. 

— Слухай пам’ятаєш Жигуль б/ушний шо ми на олх* купили?— спитав Паша і відірвав рибі голову.

Рома сьорбнув пиво та підтверджуючі кивнув.

— Я його полагодив, підкрасив, деякі деталі замінив і вже на продажі стоїть, тож думаю скоро точно борги поверну. 

— Як так!?— хлопець аж поперхнувся пивом, відкашлявся і продовжив,— ти ж його так хотів собі залишити, я не можу зрозуміти, в тебе ж була робота, зарплата, вистачало всього, а зараз із крайності в крайність кидаєшся.. Що блять сталось? 

— Моє життя останнім часом повна дупа,— зробив ковток пива налаштовуючись на довгу розповідь,— не знаю чому досі тобі не розповів, певно соромно було, короче.. я тобі якось за свого батька розповідав, пам’ятаєш?

— Так, хуйова людина.

— Ну ось він об’явився, через 8 років ігнорування.. з мамою посварився, хотів вдарити її, але я вліз в їх сутичку і прописав йому з кулака у скроню,— хлопець зробив три нервові ковтки пива і продовжив,— той на ногах не втримався і впав. Мама на мене почала кричати типу я дебіл а не він, викликала тому полудурку швидку, сказала послизнувся і впав, наче повірили. Почались якісь там обстеження, я не вглиблювався, виявилось що в нього рак…

— Ох ніхрена собі, і як давно ця вся ситуація сталась?— під цікаву історію, Роман випив вже більше половини пляшки пива і майже доїв тараньку.

— Місяць тому, але і досі триває..

— І я тільки зараз про це дізнаюсь..?— ображено спитав хлопець.

— А лікується він зараз за наші з мамою гроші… В нього ні родичів які могли б допомогти ні друзів, не людина а гімно, але мамі його шкода стало, не дивлячись на те все що він з нею робив.. тож тепер я квартиру не арендую, живу з мамою у вісімнадцять чорт забирай.. майже всі гроші на лікування того придурка йдуть.— сумно видихнув Паша та п’ятьма великими ковтками допив пиво і відставив пляшку. 

— Позичав теж на нього?

— Так… боже який позор.

— Чувак не переймайся, от серйозно, тобі треба відволіктись, розвіятись, раніше сказав би замутили б якусь двіжуху.— підтримав його Рома і допив своє пиво.

— А ті гроші які я сьогодні в тебе позичив, хотів на квіти витратити.

— Квіти? Для кого? Для мами?

— Думав розвіятись як ти кажеш, познайомився з дівчиною на баду, тож завтра побачення типу.

— А.. побачення.. ясно,— вираз обличчя Роми змінився на розчароване, він відвів погляд від співрозмовника і заплющив очі щоб сконцентрувати думки.

— А взагалі хочу вже назбирати ту суму грошей для мого недо батька і закрити питання, просто сил вже нема.

— Ще по пиву?— постарався повернути колишній вираз обличчя, але вийшло трохи неправдоподібно.

— Питаєш ще, звісно давай.

Рома дістав з холодильника пиво, відкрив, поставив собі і підсунув Паші, дістав собі нову рибинку і показав на тараньку друга щоб той почав її їсти.

— Слухай, пам’ятаєш як я на якусь компашку нарвався, вони там шось вийобуватись почали типу «тєлєфончік найдєтся пазваніть, сам отдаш ілі забрать?»і все в цьому роді, я такий пафосно кажу «п’ять сек пацани, один дзвіночок»..— почав розповідати Паша.

— Так так, я тоді з пацанами не далеко був, підлетіли буквально за хвилину, вони тоді знатно очманіли…

Атмосфера стала більш спокійною, хлопці ще довго сиділи і згадували їх спільне минуле, випили ще по пляшці пива доїли рибу, навіть прибрали все за собою, але через випите пиво дуже захотілося спати. Оскільки в маленькій квартирі Романа було тільки одне ліжко і маленький диванчик який навіть не розкладається, друзями було прийнято рішення лягти обом у спальні. Крутитись довго не прийшлось обидва заснули майже одразу. Але спокійний сон Паші тривав недовго. О четвертій ранку він прокинувся, у роті все пересохло, дуже хотілось пити. Він повернувся лицем до Роми і задивився на його лице, воно не відображало жодних негативних емоцій, можна сказати було чистим від усієї денної метушні. Виникло бажання доторкнутись до обличчя друга, але хлопець бажанню не піддався, підвівся з ліжка і прикривши за собою двері подався на кухню. Дістав із холодильника пляшку «поляни квасової» відкрив, зробив чотири великих ковтки, відчувши приємну прохолоду трохи полегшало. Проходячи повз коридор в голову Паші прийшла ідея… дуже дуже дурна ідея. Він вирішив проігнорувати цю ідею в своїй голові і піти далі спати, але він заглянув в кімнату, побачив сплячого Рому, прикрив двері і пішов назад у коридор. Двома руками сперся об тумбочку зважуючи за та проти, але довго вагатись не було часу.. Паша відкрив тумбочку, взяв у руки гаманець, обернувся назад щоб перевірити чи нікого там немає, відкрив гаманець, пройшовся поглядом по всій сумі грошей. 

«— зараз візьму трохи, він навіть не помітить, а потім так само поверну.. хоч би пронесло» пролунало в голові Павла. Тремтячими руками юнак дістав триста доларів, закрив гаманець, поклав його на місце майже так само як він лежав до цього. Тільки-но зібрався відходити, як тут же був притиснутий до стіни. Одна рука тримала його плече, сильно притискаючи його до стіни, друга утримувала руки за спиною.

— ДОВБАНИЙ ЗЛОДЮГА,– кричав Рома,— я від тебе такого не очікував,— вже тихіше промовив хлопець і всім тілом притулився до друга. 

— Я.. я просто води попити вийшов,— невдало виправдовувався Паша і марно спробував звільнитись.

— Ага і 300 баксів чисто подивитись взяв,— озлоблено гаркнув хлопець, вихватив з руки Паші гроші й кинув на тумбочку,— а навіть якщо би взяв, чим віддав би? М?— Рома від плеча хлопця провів рукою до шиї і відчутно, але не сильно стиснув,— натурою?,— прям на вухо не голосно промовив Роман.

Від почутого Паша заціпенів. Його здивувала так реакція і такі вислови, він звісно розумів що якщо його спалять то буде не дуже радісно, але те що відбувалось було вкрай дивним.

Рома повернув за плечі хлопця до себе лицем не перестаючи налягати всім тілом, наче той міг втікти. Павло дивився кудись у низ на підлогу, що дуже не сподобалось Ромі. Він за підборіддя повернув лице на себе, навіть занадто грубо та різко. Погляди пертнулись. Паші стало ще більш незручно. Рома дивився так сердито і уважно що хотілось кудись сховатись від того погляду. Рука на шиї трохи більше стиснулась. Роман притиснувся щокою до щоки хлопця, гаряче дихання обпалювало шкіру, руки тремтіли, звільниться вже не так хотілося. Носом провів від щоки до скроні і зупинився, відсунувся, відпустив, виставив перед собою руки і зробив два кроки назад. Паша рвано видихнув не наважуючись поворухнутися.

 

— Сукааа,— нервово вигукнув Рома опустивши руки, від чого Павло мимоволі здригнувся.— Добре, добре,— хлопець почав ходити із сторони в сторону,— давай на чувачі, якщо програю я, ти валиш з мого дому, гроші можеш не повертати, а про мене можеш зовсім забути, а якщо програєш ти,— він зупинився поряд з юнаком і тицьнув в нього пальцем,— ти так просто звідси не підеш.

Паша нервово ковтнув, вигравати йому точно не хотілось, а програвати було лячно бо до кінця він не міг зрозуміти намірів друга.

— Чу–ва–чі,— прозвучало в один голос але зовсім по різному, Павло говорив знервовано голосно, а Рома спокійно і тихо, обидва показали ножиці, навіть не переглядаючись продовжили 

— Чу–ва–чі,— Роман накриває камінь папером, піднімає очі на друга, на якусь секунду в них промелькнула розгубленість, він опустив їхні руки і різко припав губами до чужих губ від чого Паша трохи вдарився головою об стіну, але на здивування Роми такі бажані губи відповіли взаємністю. Рома провів рукою під футболкою від живота до спини придвинув до себе хлопця продовжуючи цілувати. Паша поклав одну руку на плече, а другу запустив в волосся. Різко видихнув в губи другу коли відчув що його підняли на руки, він обхопив ногами стегна і поцілував шию. Рома повільно трохи хитаючись попрямував до кімнати отримуючи нові поцілунки у всі відкриті ділянки шкіри. Поклав хлопця на ліжко і навис над ним.

 

— Вибач будьласка я не хотів, я не думав, я не..— почав тараторити Паша 

 

— Чшш мовчи,— перебив його Рома і закрив йому рот своїми губами.— Зачекай тут я зараз прийду,— сказав хлопець підвівшись на ноги та витераючи губи попрямував знов у коридор.

Підійшов до тієї ж тумбочки відкрив ту саму шухлядку, поряд з гаманцем лежав лубрикант і пачка презервативів, він подивився на гаманець, усміхнувся взяв те що лежало поруч закрив шухлядку і пішов назад в кімнату. 

Кинув все поруч з другом, той перевів погляд і пазли в голові остаточно склалися, Рома зняв свою футболку  поклав на край ліжка і знову навис над хлопцем. Поцілував в губи, щоку, шию, завів руки під футболку.

— Ти чого смієшся?— у нерозумінні запитав Рома.

— Лоскотно..

— Ой дурник,— хлопець перекотився на ліжку разом із Пашею, тепер вони лежали один навпроти одного.

Ніжні поцілунки переросли в пристрасні, руки блукали по всьому тілу, Роман допоміг паші зняти футболку, відкинув її в сторону і знову занурив його в ніжний поцілунок, з губ перейшов на щоки, підборіддя, ніс, потім на шию чим визвав збуджений рваний видих у перемішку зі стогоном, це було точкою неповернення. Цілував всі відкриті ділянки шкіри насолоджуючись кожним сантиметром чужого тіла. «Тіло» між іншим насолоджувалося не менше, цілував у відповідь, обіймав, вигинався. Через м’які домашні штани які Рома позичив Паші на ніч було видно обрис збудженого члена, до якого страшенно хотілося доторкнутися, але ще хотілося подразнити злодюжку, тож хлопець провів рукою по нозі буквально у міліметрах від самої ерогенної зони, але в цей же час Паша повернув стегна так що рука виявилася прямо там де потрібно, хлопець закусив губу і по рухав стегнами під рукою. Такої нахабності Рома не очікував, але не розгубився, одним рухом стягнув з нього штани разом із трусами, від чого Паша зніяковів відвів погляд і навіть трохи посумнішав. Рома допоміг сісти хлопцю, обхопив його обличчя долонями і дивлячись прямо у вічі, на цей раз поглядом повним доброти і спокою, притягнув лице до свого і поцілував, на Пашу це вплинуло як заспокійливе. Не відриваючись від поцілунка повністю зняв з себе одяг і сів на коліна хлопцю. Рома знову почав цілувати шию, плечі, ключиці, де не де залишаючи маленькі червоні мітки, заривав пальці у волосся, руками  водив по спині стискав сідниці, Паша вигинався, тихо стогнав з кожним поцілунком. Роман поклав хлопця на ліжко взяв лубрикант і видавив трохи собі на пальці. Паша одразу напружився і здригнувся коли відчув холод гелю. Насправді страшно було обом, один боявся болю другий зробити боляче, але справа вже розпочата.. Перший палець увійшов нормально. Рома уважно стежив за емоціями юнака, той заплющив очі і міцно стиснув другу руку Роми. На другий палець Паша жалібно пискнув і ще сильніше стиснув руку, він всіма силами намагався не показувати що йому боляче, але це було дуже видно, тож Рома почав рухати пальцями трохи повільніше і нахилився до лиця хлопця, прибрав волосся з його лиця, заспокійливо провів великим пальцем по щоці.

— Дуже боляче? — напівпошепки стурбовано спитав Роман.

Паша нарешті розплющив очі і просто кивнув у відповідь. 

— Мені зупинитись?,— спитав, не припиняючи повільно рухати пальцями всередині нього.

Тієї ж миті хлопець під ним збуджено вигнувся і промовив прямо в губи протяжне «ні». Зрозумівши як і у якому напрямку рухатись, Рома трохи пришвидшив темп. Кімнату наповнив звук протяжних стогонів. В штанях стало вже дуже тісно, хотілось вже увійти, але хлопець не розумів коли Паша вже буде готовий до цього. Юнак то розводив пальці то знову зводив. Паша обхопив лице хлопця руками притягнув до себе і тихо, пристрасно вимовив,— Увійди в мене. 

Рома швидко зняв з себе усі зайві речі і ще раз нахилився до Паші, поцілував того у лоб і спитав. — Ти точно готовий? 

Хлопець доторкнувся до збудженого члена Роми, обхопив його рукою і провів вгору та вниз.

— Так, готовий,— Паша посміхнувся і втяг хлопця у новий поцілунок не прибираючи руки..

Відірвавшись від поцілунку Рома взяв лубоикант і видавив на пальці немало гелю, змастив вхід, закинув ноги хлопця собі на плечі, пафосно відкрив зубами презирватив, з чого Паша посміявся, одягнув презирватив, видавив ще трохи гелю і наніс на член. Подивився в очі хлопцю, той кивнув і підвівся на ліктях. Почав повільно та вкрай обережно натискати паралельно заспокійливо водив по нозі в себе на плечі. Паша знову з силою заплющив очі і аж впав назад на ліжко коли в нього увійшли на половину. На очах виступили сльози а руки несвідомо стиснули простирадло.

— Боляче,— ледве чутно та жалібно прозвучало від хлопця.

— Сонечко, потерпи трохи,— Рома поцілував ногу на плечі і ще більше сповільнився, опустив ноги Паші назад на ліжко і нахилився до нього, витер з очей сльози, почав цілувати очі, щоки, шию, а паралельно почав повільно рухатися назад вперед. Паша дивився прямо у вічі та зрідка болісно стогнав. Рома зціловував з губ біль, поступово входив глибше і прискорював темп. Спочатку одному було тісно та неприємно, а другому дуже боляче. Але поступово ставало дедалі приємніше. Паша перестав так сильно стискати хлопцю руку, але всеж іноді болісно жмурився. Рома встав на коліна підняв вище стегна Паші і постарався рухатися у тому ж напрямі як і пальцями тоді. Перший поштовх і ніякої реакції, другий теж без успіхів, на третій поштовх хлопець задоволено вигнувся і одними губами прошепотів «ще». Ромі повторювати не треба, він почав рухатись в одному темпі раз за разом викликаючи нові стогони, а іноді невдоволене або болісне «не туди». 

— Готовий?— з якоюсь дивною посмішкою спитав Рома.

— До чого?— недовірливо спитав хлопець.

Без подальших пояснень юнак вийшов з Паші той з полегшенням опустився на ліжко. Рома почав цілувати хлопця починаючи від живота доходячи до шиї.

—Так до чого готовий?— все ще у нерозумінні спитав Паша на що знову не було відповіді, а лише пристрасний поцілунок і єхидна посмішка. 

— Ляж на живіт будьласка,— попросив Рома і лагідно поцілував хлопця у плече. 

Той без зайвих питань ліг як треба.

— А ще краще встань на лікті і коліна.

Паша знову мовчки виконав прохання.

Рома провів пальцями по хребту від шиї до куприка, натягнув по вище презирватив видавив ще трохи гелю і повільненько увійшов.

— Айй

— Я ж обережно 

Хлопець поводив руками по спині і з обох боків взявся за випераючі тазові кістки. По тихеньку став прискорювати темп. Рухи ставали все бистріше а поштовхи сильніше.

— Мм боляче. М тихіше. Аййй повільніше.— настільки швидко та сильно Рома почав рухатися що буквально вдавлював хлопця в ліжко. 

Але здавалось що слова летіли в пустоту бо після них хлопець тільки прискорився. 

На очі знов навернулися сльози, ноги та руки трусилися а юнак все не зупинявся. 

— Благаю досить,— слізно вимовив Паша.

Рома поступово сповільнився і на останніх поштовхах кінчив вигнувши спину і задоволено заплющивши очі. 

Хлопець вийшов з Паші, а той знесилено впав на ліжко болісно застогнавши. Роман зняв презерватив і викинув його у смітник під робочим столом.

— Паш, ти як?

— Хуйово,— сказав хлопець прямо в матрац від чого це прозвучало приглушено.

— Ну вибач,— солодко сказав Рома і повернув юнака на спину, той болісно скривився коли п’ята точка торкнулась ліжка,— Ой не перебільшуй,— прозвучало від Романа трохи насмішливо. Паша ображено відвернув голову і склав руки на грудях.

— Я не перебільшую,—тихо та ображено вимовив хлопець. Рома знову почав цілувати шию вже зрозумівши як це діє на хлопця, але не на цей раз, юнак не повернувся і навіть ніяк не відреагував, тоді хлопець перейшов на вуха поцілував, прикусив мочку вуха, знову нуль рекції, Паша так і лежав ображений. Роман вирішив діяти рішуче. Взяв з грудей руки хлопця і затиснув їх у нього над головою, Паша здивовано повернувся, Рома задоволено посміхнувся бо його план спрацював у самому початку, зручно вмостився у хлопця на стегнах продовжуючи держати руки поцілував, але без відповіді, він вкусив за губу злодюжку і тільки тоді той відповів.

— Знатиму як тебе на поцілунок виводити,— у відповідь він побачив як хлопець закотив очі, а потім сам втяг Рому у новий поцілунок. Юнак відпустив руки і провів своїми руками від долонь до плечей що визвало тихенький стогін. Одна рука перейшла на шию як і губи які переходили все нижче і нижче, з шиї на ключиці з них на соски і нижче. Паша одразу ж забув за свою біль, дивився уважно за діями Роми, прибирав з лиця волосся, гладив та стискав руки. Хлопець тим часом перейшов вже на живіт волого цілуючи по дорозі.

— Тещина доріжка є, вже й заміж пора,— Рома поводив пальцями по світлому волоссю від  пупка до паху.

Паша відкинувся на ліжко закрив лице руками і через посмішку сказав, — Придурок,— він знову підвівся на ліктях коли Рома від основи до кінчика провів язиком по члену і одразу на половину взяв до рота. 

Він робив це дуже вміло з язиком, допомагав рукою.  Паша знову ліг на ліжко і тихо вимовивши ім’я хлопця кінчив. Рома до останнього не відсувався, потім встав взяв декілька серветок з робочого столу і виплюнув все туди, викинув використану серветку у смітник і взяв ще декілька для хлопця. Протягуючи серветки спитав,— тобі сподобалось?

— Не все. Ти зробив мені боляче, при цьому навмисно,— Паша обережно присів на ліжку

— Чувак ти хотів вкрасти в мене 300 баксів, тому все, ми квити. 

Паша підвівся і попрямував до дверей кімнати 

— Добре, забули,— хлопець зупинився у дверному отворі,— але в мене є питання.

— Яке?

— Ти.. цей.. ну короче кохаєш мене чи просто хотів трахатись?— хлопець відвів погляд і трохи боявся почути відповідь

Рома встав з ліжка, підійшов до Паші і поклав руку йому на плече той одразу накрив руку своєю.

— Ти пам’ятаєш коли ми познайомились?

— 21 березня здається років 5 назад 

— Рівно з того моменту ти мені сподобався

— Що?— здивовано спитав Паша,— чому раніше не сказав!?

— Боявся. 

Паша побачив на очах хлопця сльози,  обережно притягнув до себе і ніжно обійняв. 

 

Рома відсунувся від Паші витераючи сльози і насмішливо сказав— Ну що підеш на своє пОбАчЕнНя?

— Пішло воно у пахву,— на повному серйозі сказав хлопець

— У піхву, дурник.

— І туди теж.

Рома втяг Пашу у новий поцілунок

— Чай будеш? — спросив хлопець після поцілунку

— Чому б і ні?,— сказав Паша і невагомо поцілував юнака в лоб