Війна на двох

На початку нового місяця, Азирафаїл не знаходив собі місця. Щось було не так..хіба ж не з цього починалися усі біди? Спершу, він не надавав цьому значення; Добрі справи забивали голову Азирафаїла –  більше він не спускався на землю, але завжди мав серед людей свої білі крила. Він ще не знав про те, що за його спиною почали крутити справи ті, хто завжди був на стороні Світла. Архангелу Михаїлу було доручено змінити Азирафаїла, викорінети з нього усе Добро. Одного дня, за наказом Метатрона, на столі Азирафаїла з’явилася папка, чемно передана Уреїлом.

– Нам потрібна перемога над демонами. Сто років ми готувалися. Наша армія зросла доволі сильно. Я відчуваю, що у Пеклі щось не так, - промовив Михаїл, зайшовши у кабінет Азирафаїла. – У демонів зменшився потік грішників. 

– Не варто починати війну, ми вже переможці. Стільки доброго зроблено. Люди перестали війни вести, -відповів Азирафаїл.

– Щоб отримати повний контроль над усім, треба перемогти демонів. Вони слабкі. Метатрон сказав, що ти отримав розпорядження про підготовку.

 
Азирафаїл поглянув на золоту папку на столі. 

– Ще не дивився та не збираюсь. Якщо війна буде на землі, будуть мільйони загиблих людей. Ми можемо знищувати демонів святою водою. Н е п о м і т н о, - загадково відповів Азирафаїл.

Залишившись наодинці, Янгол підійшов до кулі. Земля. Він мав інший план. Він міг втілити його просто тут і зараз. Лише торкнутися пальцем до потрібної точки, щоб…Азирафаїл різко відсахнувся, стискаючи перенісся. Не можна. Воно, те минуле зі співом солов’їв – недосяжне. 

Земля

Кроулі приїхав до своєї квартири, заніс рослини, всівся за стіл, задивляючись у порожнечу. Так тривало декілька днів. Він досі не міг повірити, що Азирафаїл проміняв цей крихкий, тяжко збудований, їхній світ на лідерство в Раю. Невже Янгол думав, що там, нагорі, почує спів солов’їв? Невже все це було намарне? Кроулі стільки разів рятував його. Чому тоді не затулив рота? Чому дозволив заговорити першим? З відчуття поваги? Та краще б вже у Пекло, аби не так. Все не так! Демонам також болить, а Кроулі останнім часом почав відчувати занадто багато, і стримувати себе не було ані сил, ані бажання. Він спалахнув, немов той сірник. Різко закипає, перекидає стіл, падаючи навколішки. Він кричить, усвідомлюючи, що на вулиці здіймається жахливий вітер, що зносить все на своєму шляху. Його гнів наганяє блискавки по людям, знищуючи їх тисячами. Земля тремтить та розколюється. Кроулі боляче, йому не вистачає його – Азирафаїла. Змиритися з цим важко - це відбирає останні сили. Через деякий час він перестає кричати, але Буря ще не вщухла. Відпочивши, Кроулі вийшов на вулицю у пошуках не зруйнованого бару, аби хильнути. Simmons бар був принагідним місцем для притулку, до того ж у гарному стані – безлюдний. Кроулі зайшов та замкнув двері. Знайшов пляшку бакарді, сівши за барну стійку. Відкрив  та з першого ковтка випив пів пляшки.

– Кроулі, як справи? Бачимо - гарно ти тут влаштував Армагедрон  - навіть сліпому не важко помітити такі масштаби. Подумав, що тобі можна довіряти, - за спиною змія з’явилися Гастур та Дагон.

– Дуже вас не радий бачити. Чого вам знову від мене потрібно?, - мляво промовив Кроулі, зробивши ковток  алкоголю.

– Вельзевул покинув нас. Треба новий Князь Пекла. У нас було голосування, поки ти не зруйнував пів міста, - відповів Дагон, – Через це у мене з’явилася довіра до тебе. Ти зробив найпоганішу справу і доволі потужно – стільки  загинуло….Всі одностайно вибрали тебе, - продовжив Гастур.

– Мені це не цікаво, тепер можете йти. Я відмовився від повернення до Пекла, - зітхнув Кроулі, залпом допивши ром. Наступної миті порожня пляшка полетіла в сторону інших демонів. Вставши з місця, він хотів піти за ще однією пляшкою, але Гастур та Дагон схопили Кроулі та провалилися у Пекло.

«Та краще б вже у Пекло» - таки здійснилося. Демон навіть не уявляв, що на нього чекає. Тільки здогадувався, що на цей раз вже не допоможе жоден трюк зі святою водою та качечкою. Пекло нічого не забуває, а тим паче ніколи не зможе пробачити йому зрадливе минуле. Те минуле, що наступні роки буде вщент зруйноване болем - навіть те, що ще жевріло маленьким вугликом надії..Можливо, деінде, але не в Пеклі - ось де точно не почути спів солов’їв. Згодом, навіть це було випалено. Не залишилося нічого.

Кроулі змінився. Його катували півсторіччя. Робили з нього звіра, який буде нищити янголів, однак він мав на думці лише одне: особисто знищити Азирафаїла за ці всепоглинаючі страждання, за увесь особистий біль; Кроулі не хотів воювати з легіоном Янголів. Він бажав тільки одного – Його, Свого. Кроулі вигадав вдалу стратегію, аби визвати на поєдинок тільки Азирафаїла, та й загалом не був марнотратним; він не створював величезну армію, натомість виховував демонів, щоб ті були сильніші, розумніші, спритніші - на випадок, якщо щось піде не так. Його не цікавили звіти про кепську роботу демонів серед людства. Грішників ставало менше.

Деякий час потому.

Небеса почали знищувати демонів, які робили погані справи. Спочатку фортуна була прихильна до Світла, а втім.. знищивши декілька сотень демонів, знизу почали щось помічати. 

Дагон зустрічався з Уреїлом – останній белькотів, що нічого не знає, мовляв «його не посвітили у справи». У наступні зустрічі Уреїл брехав, що з’явилися люди, які нищать і янголів. Та одного разу демони підловили та схопили архангела Рафаїла.

Пекло та Небеса почали сварку, але не війну.

Кроулі одумався тільки з початком оголошення війни. Він віддав наказ збільшувати армію, але було вже пізно. Янголи обрали безжиттєву пустелю Атакама. Їхня ціль: перемогти та звільнити архангела Рафаїла. 
 
Небеса та Пекло почали не війну - тепер це був справжнісінький хаос, де вже не діяли жодні правила та статути, адже кожен прагнув абсолютного знищення протилежної, ворожої сторони. Кроулі пішов через міста та села, вбиваючи багато людей. В очах у нього була тільки помста за біль. Коли всі зійшлися на полі бою, Кроулі мигцем побачив Азирафаїла та наказав на його очах вбити Рафаїла, якого вони взяли з собою.

Перша крапля крові. Перша втрата.

Янголи пішли у бій. Дуже жорстокий бій. І не було серед цього божевілля жодного співу. Тільки крики, відчайдушні дії, необмірковані вчинки. Воістину, на полі битви забувається все, окрім наказу. Кроулі та Азирафаїл вступили у бій один з одним. Демон думав, що буде новим Сатаною. Він став сильнішим. Йому треба перемога у бою. Азирафаїл ні в чому не поступався своєму ворогові, навпаки, навіть здавався сильнішим, адже бій - не місце для емоцій. Кроулі не дивився в його очі - він хотів спалити крила Азирафаїлу; перетворювався на змія, щоб задушити його. Азирафаїл у свою чергу хотів відрубати руки Кроулі своїм вогняним мечем. Коли ворог був змієм, Азирафаїл зумів поранити його. Кроулі не стримував гніву - саме це ґартувало його, допомагаючи не відчувати фізичний біль. Демон не хотів програшу. У мить жорстокої баталії, Кроулі вибив у Азирафаїла меч та швидко підняв його, штовхнувши янгола. Коли Азирафаїл пав, Кроулі підніс до його шиї вістря леза. У цей момент очі Кроулі піднялися. Він зустрівся поглядом з Азирафаїлом. Щось було не так..щось сталося. У небі з’явилися солов’і - вони кружляли над полем битви високо та тьохкали, але їх ніхто не чув. Демон почав забувати про битву. Азирафаїл не розумів, що відбувається. Янгол очікував на свою смерть. Кроулі встав на одне коліно, не прибирачи лезо з шиї Азирафаїла. Раптово покрив обох своїми крилами та перемістив у свою квартиру, а заразом вибуховою хвилею переніс усіх янголів на Небеса, а демонів у Пекло.

Квартира Кроулі

– Ну привіт, янголе.., - відкинувши меч, Кроулі обхопив зап’ястя Азирафаїла, –Тепер. Ти. Нікуди. Не. Дінешся. Від. Мене, - відлуння його голосу чітке й невимовно точне; кожне слово, немов прямий наказ. Бажання помсти розвіялося; Кроулі досі хотів знищити янгола, однак у інший спосіб. Підкорити. Взяти. Минуле звелося нанівець. Він розірвав уявні кайдани, відтак – пробудилася Жага. Нестримна, всепоглинаюча. Така жага, супроти якої навіть він – всемогутній Кроулі – не мав жодної сили. Демон провів язиком по шиї янгола, – Який ти приємний.., - прошепотів Кроулі, притиснувши своїм тілом Азирафаїла до стіни - це не було вперше – вже знайоме відчуття. Та в цю мить заграло достобіса по-новому. Кроулі тримався. Шипів, однак все намарне – неможливо опиратися цьому. Досить! Йому потрібен Він. Цілісний. Такий самобутній. Такий світлий, ніким не займаний. Чистий. Його Янгол!, – Янголе…, - Кроулі, наближаючись, видихав отруту. На мить затримавши дихання, надалі вже не зважував, не зважав. Це сталося несподівано. Лічені секунди, тривалістю з вічність, аби нарешті зірватися у самісіньке дно жагучого поцілунку. Бажаного, забороненого, отруєного, адже від поцілуну Демона не існує жодного антидоту. Та й чи намагався Янгол опиратися, якщо дозволив впустити у себе язик?

Азирафаїл, на диво, відповів, відчуваючи Темну силу, і його тіло поступилося, налилося важкістю, розійшлося струмом, віддаючи у пах. Кроулі відпустив руки янгола, і зняв з себе ремінь. Янгол відсторонився, перервавши поцілунок.

– Що.. що ти хочеш зробити?, - очі у Азирафаїла стали великими та зляканими. Кроулі тільки хитро усміхнувся, перемістив руки Азі за спину та зв’язав їх. Потягнув його за собою до кабінету, у бік облюбованого ним крісла. Зайнявши своє місце, він клацнув пальцями. За мить вони постали оголені. Янгол защарівся. Вони роздивлялися один одного, немов Адам та Єва. «Святі грішники, це справжнє богохульство», - остання крапля світла у нетрях темної душі? «Невже почуття до Янгола змінили тебе? Невже забулося, ким ти є насправді?». Кроулі опустив його на коліна та погладив по щоці.

– Я твій особистий Володар, будь слухняним. Зроби приємно мені, - Демон дивився в очі янголу та облизав свої губи зміїним язиком.

Азирафаїл бажав Кроулі, але не так. Не силою. Він хотів дати Демону більше – ніжність, подарувати справжню любов, натомість самопроголошений ‘Володар’ не йшов на поступки. Азирафаїл намагався відсторонитися, але хитрий демон переграв - обхопив за вилиці,притягнувши до себе, до низин. Воістину, навіть власне падіння не було таким низьким. Кроулі брав силою. Азі на початку було гидко, але він почав смоктати, ковтаючи кисло-солодкий смак Кроулі. Азирафаїл не набирав обертів, рухаючись у середньому темпі, немов шукаючи примарну золоту середину. Кроулі тихенько стогнав, примружуючи очі, поволі штовхаючись стегнами. Янгол різко змінився у діях. Спустився язиком до кали́тки, погравшись з кожним яєчком. Кроулі вчепився в підлокітники крісла та зашипів від задоволення. Відчуваючи наближення оргазму, він відсторонився, розв’язавши руки Азі. Схопивши його шию, Кроулі знав, що саме хоче Янгол. Вдаючись до притаманних хитрощів, він навмисне перетворив другий поцілунок на ніжні пестощі. Азирафаїл притиснувся усім тілом та терся стояком по стегну демона. Кроулі запустив руку у волосся Азі. Для них це був дивовижний момент. Щось поступово виривалося з грудей..щось знайоме, і водночас до біса забуте. Тепер вони не хотіли бути по різні боки, але Кроулі все одно хотів покарати Азирафаїла. Знищити. Підкорити. Заволодіти. Таврувати. Демон подумки повторював це, щоб пробудити лють. Спрацювало. Він різко розвернув янгола, нагнув, поставивши у колінно-ліктьову позу.

– Поводь себе гарно, янголе, не смикайся сильно. Тобі буде приємно, - Кроулі прикусив мочку вуха Азирафаїла. Агресія. Злість. Ненависть. Підкорити. Знищити. Володіти. З а в о л о д і т и. Швидкий, грубий поштовх.  Він увійшов у янгола, свого янгола, під його несамовиті крики; Азирафаїл вперше відчув фізичний біль від нього. Від свого друга, ворога, любові?

Крики Янгола сильніше збуджували Кроулі. Він рухався швидше і швидше. З часом крики Азирафаїла змінилися на уривчасті стогони – йому стало приємно. З кожним новим поштовхом, Азирафаїл стогнав все частіше і гучніше. Він взяв свій член в руку і почав рухатися у такт з демоном. Кроулі це не сподобалося. Він прибрав руку янгола, обхопивши його член біля верхівки. Стиснув, щоб той не скінчив раніше. Демон зробив останній глубокий поштовх, злосно прошипів та кінчив у янгола. Азирафаїл задоволено викрикнув, але за цим приховував біль, адже сам досі був на «межі», міцно прикований сталевою хваткою Кроулі.

На диво, Демон не збирався довго мучити янгола, тому обережно опустив його спиною на стіл. Облизав член, погрався з головкою зміїним язиком, увібрав до горла, імітуючи ковток, повторюючи свої дії доти, доки вважав за потрібне. Кроулі трохи відсторонився. Одного погляду було достатньо для Азирафаїла. Взявши пульсуючий член, він зробив декілька рухів та скінчив у горло Демона. Тіло проймали судоми. Азирафаїл вигинався, намагаючись вдихнути. Кроулі посмакував та проковтнув.

– Який ти солодкий, мій янголе. – прошепотів Кроулі.

Азирафаїл опинився в ліжку, закутий у темряві крил-обіймів свого Демона. Кроулі закрив його собою від усього всесвіту. Янгол подивився в очі Кроулі. Раптом все стало на свої місця. Азирафаїл відчув, зрозумів, почув те, що не впускав у серце протягом їхньої розлуки. Цього йому бракувало. Не просто цілісності..це було значно більше. Особисте. Лише їм відоме.

– Я тепер чую. – прошепотів він, – Я чую солов’їв, Кроулі., - він притиснувся до демона.

Зморений, щасливий, Азирафаїл забувся у сні. Він ще довго шкодуватиме про те, що пішов за Метатроном, а не повернувся до свого книжкового магазину з демоном. Кроулі поцілував янгола у лоб та сильніше обійняв. Йому також буде що спокутувати, але найголовніше те, що їх більше нічого не розлучить. Тепер вони вічно будуть разом. До кінця. Навіть якщо Янголи та Демони згуртуються в один легіон, виступаючи проти Двох найсильніших. Нехай буде так. Вони будуть пліч-о-пліч  розділяти цю Війну на двох.