Заспівай мені пісню

Цирцея завжди була відома своїми екстраординарними ідеями, які не сулили нічого хорошого, окрім її власної вигоди. Раніше відьми ставились до неї, як до блудної доньки, яка шукає себе і по дорозі потрапляє в неприємності. 

Тепер, коли вона достигла повноліття, до неї відносяться підозріло. Відьми бояться тих, хто грається з магією і шукає прості шляхи до слави. 

– Цирцея, тобі не здається, що твої ритуали не ідуть на користь твоїй репутації? – спитала Ламія, поки вони пробирались через лісові хащі до водоспаду. Оскільки Цирцея була спереду, юна відьма не могла бачити її обличчя, але точно уявила, як воно кривиться від відрази.

– Таке тяжко не помітити, – зневажливо усміхнулась Цирцея. – Боїшся, що вогонь перескаче на тебе? 

Ламія прибила ще одного комара на своій руці і голосно посміхнулась. 

– Якби це було правдою, я б тут не стояла.

– Резонно.

Цирцея з силою відштовкувала гілки, тому Ламії потрібно було йти доволі близько до неї, щоб вони не били її по лицю. 

– Я хвилююсь за тебе, – зізналась дівчина. – Цирцеє, якщо ковен визнає тебе небезпечною…

– В них не має на це жодних підстав! – перебила вона. – Те що я експериментую не є порушенням закону. Припини читати мені нотації.

Ламія промовчала, хоча прикрість ростіклась в її грудях неприємним жаром. Цирцея голосно зітхнула і повернулась до неії. 

– Гай, не вбивайся, чутлива моя, – вона поклала свої руки їй на плечі і посміхнулася. – Я знаю, що ти хвилюєшся за мене. Я просто не звикла до цього. 

Її посмішка затьмарила неприємні почуття, і Ламія відзеркалила її. 

– Так ти розповіси нащо волочиш мене в середину лісу, чи я маю здогадатися? 

Цирцеїна посмішка стала ширшою, і вона поклала одну свою руку на її щоку. 

– Мені потрібна твоя допомога, – сказала вона, уважно наблюдаючи за лицем подруги. На секунду вона замнулась: – Доволі специфічного характеру. 

Ламія нахмурила брови. Їй зовсім не хотілося стати співучасницею якогось темного ритуалу чи жертвоприношення. Її виховали з чіткими цінностями, відьминий кодекс честі надрукований в неї на внутрішній стороні черепу. Навіть заради Цирцеї вона не поступиться своїх принципів. 

– Я бачу про що ти думаєш, і відповідь «ні», – усміхнулась Цирцея. – Ти не будеш вбивати тваринок чи когось проклинати – заспокойся. Я просто… Дещо я не можу зробити одна. Мені потрібна… твоя активна участь.

Ламія запитально підняла бров, але Цирцея тільки роздратовано сплеснула руками. Здається, її щічки трішки почервоніли, але можливо то була просто гра світла.

– Ідемо, тут не довго.

Цирцея потягнула її за руку і вони пішли в два рази швидше, аніж до цього. Через декілька хвилин вони опинились на кривій галявині, перед вражаючим небесно-голубим водоспадом. 

Ламія зупинилась, роздивляючись його наче вперше. Сильні потоки води бились об виступаюче каміння і впадали в джерело, над яким був ледве-помітний пар.  Водоспад займав половину тереторії, хоча не був такім громадним по загальноприйнятим діапазонам.  

На галявині був також величезний камінь, який Цирцея скоріш за все буде використовувати за вівтар. Його поверхність могла вмістити дорослого оленя в повний ріст, тому часу на зачарування могло піти доволі багато. Але Ламія здивувалася, коли Цирцея дістала ковдру і застелила нею, наче скатертиною, камінь.

– Що ти робиш? – зацікавлено спитала Ламія, склавши руки на грудях і спершись до дерева. 

Цирцея серйозно на неї поглянула і підійшла. В її ході було щось творинно-приваблююче, що у молодшої пересохло в горлі. Вона зупинилась біля Ламії на відстані витягутої руки і торкнулась до її волосся. 

– Ламіє, – прошепотіла вона, її очі голодно роздивлялись її обличчя. Ламія облизнула сухі уста. – Ти пообіцяла виконати моє прохання, пам’ятаєш? 

Ламія швидко заморгала, її дихання збилось. Шось було в тоні голосу Цирцеї, що змушувало її тіло горіти. 

– Так, пам’ятаю, – вона прокашлялась. Пальці Цирцеї масажували її шкіру на потилиці, що трішки відволікало. Вона протянула руки і залишила їх на туго стягнутій корсетом талії подруги. – В межах допустимого, звісно. 

– Боюсь, що я не зможу залишитися цих межах, – Цирцея підійшла ще ближче, вдавлюючи її в стовб дерева, їх груди доторкнулися. – Мені потрібне від тебе дещо інтимне, Ламіє, – її руки охопили ніжне обличчя дівчини, Цирцея шепотіла їй в губи: – Все що ти зможеш мені дати, як жінка. 

– Ти про ініціацію? – підняла брови Ламія. Її серце билось так сильно. – Хіба це можливо без чоловіка? 

Відьм виховували далеко не в спартанських умовах, і вони всі до одної прекрасно знали, що для того щоб повністю освоїти магічний потенціал їм потрібно втратити цноту. Це будо просто ще одним ритуалом, можливо трішки болючим, за досвідом Ламії, але нічого особливого. Ще як відомо після цього народжуються діти, але молодим відьмам заздалегідь роздали зачаровані відвари, щоб цього не сталося. 

– Звісно, можливо, – на секунду Цирцея закатила очі, але потім знову зосередилась на ній. Пальцями вона обводила контур її губ, загіпнотизовані їхнім контуром. – Ти відчула задоволення з тим хлопчиськом на ініціації? 

Ламія фиркнула, їх акт тривав три хвилини, впродовж яких молодий селюк нагло мацав все її тіло і довбився своїм органом між її ніг. Як тільки все закінчилось, вона вдягнулась і пішла в замок на огляд та перевірку. Вона була більше зацікавлена в змінах магічного характеру, аніж фізичного. Цей досвід вона так і не проаналізувала.

– А мала?

Цирцея розсміялася, і Ламія сама по собі зачарувалась цим звуком. Вона рідко сміялася, зазвичай все, що можна було від неї добитися це усмішка або стримана посмішка. Ламія пам’ятала кожен момент її сміху і берегла ці спогади глибоко в серці. 

– Зараз я тебе поцілую, – Цирцея провела носом по її щоці. – А ти мені скажеш, що відчула, гаразд?

Як тільки Ламія кивнула, до її губ наполегливо доторкнулись чужі. Тіло спалахнуло, Цирцея лагідно сосала кожну губу почергово, її рука непомітно підіймали широкі юбки Ламії, а інша направляла голову молодшої так, щоб їм обоїм було зручно. 

– Відкрий рот, – скомандувала Цирцея. 

«Нащо», – хотіла спитати Ламія. Але як тільки вона відкрила рот, язик Цирцеї жорстоко втрутився туди, і Ламія не стримала стогіну. 

Її прижали до дерева з ще більшою силою, рука Цирцеї стиснула її підборіддя, надавлюючи на щоки, а язик вилизував до чиста іі рот, проникаючи так глибоко, що Ламія не мала чим дихати. 

Коли вони відірвались одна від одної їх губи блистіли від слюни, очі горіли, а волосся взбилось. 

– То ми продовжуємо? – з задишкою спиталась Цирцея. Ламія енергійно закивала, що визвало в неї посмішку. Старша поцілувала її в шию мокрими поцілунками спускаючись до вирізу, який багато чого залишав для уяви. 

– Тебе треба роздягнути, – рішуче сказала Цирцея і потягнулась до зав’язок її корсету. 

– Гаразд, – задихаючись, промовила Ламія. Поки Цирцея возилась з її платтям, вона не соромлячись проводила руками по її тілу, надійно прихованим за чорною сукнею. – Тебе теж. 

– Ну то займись цим, – видихнула Цирцея їй в губи з дразнячою посмішкою. Ламія на секунду витеріщіла очі, але почала розв’язувати її юбки. Вона була доволі зосереджена на своєму завданні, тому коли її власне плаття впало до ніг, дівчина здригнулася. Прохолодний вітер викликав мурашки на шкірі На ній залишилась тільки сорочка, але Ламія не відчувала сорому. 

— Ходімо, – Цирцея обійняла її за талію і потягнула до валуна. – Лягай. 

Без лишніх запитань, відчуваючи між ніг пульсацію, вона лягла спиною на багряну ковдру, розставивши ноги, щоб Цирцея могла лягти на неї. Те що між ними відбувалось змусіло її почервоніти від сорому, хоча вона й досі до кінця не усвідомила причину. 

– Яка розумниця, – усміхнулась Цирцея і скинула своє плаття також. На відміну від Ламії вона так само одразу скинула і нічну сорочку, залишаючись абсолютно голою. Вітер колихав її темне волосся, але, здавалось, вона цього не помічає.

Ламія широко розплющивши очі роздивлялась її пугкі груди, виразну талію, сформовану корсетом та широкі стегна, між якими знаходився центр її жіночності. Темне волосся не давало їй розгледіти все, але вона була впевнена, що там все мало чим відрізняється від того що в неї.

– Я зараз дещо зроблю, – попередила Цирцея. Вона встала колінами на камінь, між її ніг, і нагнулась над її тілом. Коли вона провела рукою по сорочці, то Ламія відчула як вона приліпає до тіла, а під її руками формуються потоки води, які мочили її. Від несподіванки, дівчина ахнула і піднялась на ліктях.

– Що ти робиш? – спитала Ламія, задихаючись від контрасту між мокрою тканиною сорочки і розгоряченим тілом. 

Цирцея нічого не відповіла, а тільки прижилась зубами до її соска. Її руки пестили ніжне жіноче тіло, вперше познавше радість злягання. Вона була такою податливою та слухняною, що хотілось просто взяти її тут і зараз. 

– Ти неймовірно солодка, – сказала Цирцея кружляючи язиком по біля її пупка. Дуже скоро гратись з сорочкою їй надоїло, тому вона почала знімати її через верх. Неочікувано для Ламії, вона зупинилася на зап’ястях, і її очі лихо блиснули. Вона повністю прижалась до дівчини тілом, щоб дотягнутись і перев’язати її руки. Ламія обійняла її ногами за бедра і протерлась своїм тіло об її.

– Нащо це? – простогнала молодша, на пробу дригаючи руки. Зав’язані кріпко.

Цирцея таємниче посміхнулась і пожала плечами. Очі її горіли задоволенням. 

– Подобається бачити тебе такою безпорадною, – вона прикусила її ключицю і неочікувано уперлась їй коліном між ніг. Ламія застогнала. Цирцея, надавлюючи, терлась об її полові губи, насолоджуючись її всхлипами, і тим як вигинається її тіло. 

– Будь-ласка… Цирі… Зроби щось, – її лице безпорядково моталось по камінні, її руки були зафіксовані в неї над головою, і тіло було повністю відкритим для цирцеєного взору. Ніжні соски на витончених грудях, які зараз почервоніли від її поцілунків, тонка лебедина шия, яку так хотілось стиснути рукою. Перекрити дихання безпорадній дівчисько, всього на декілька секунд, просто щоб відчути контроль над її тілом. 

Цирцея відкинула ці думки, та сильно шьопнула Ламію по сідницям. Якби її хтось спитав, вона б не змогла відповісти, що її спровокувало на це, але ще один всхлип молодшої був того вартий. 

– Якщо боляче – не мовчи, – коротко сказала Цирцея і засунула середній палець їй в піхву. Ламія голосно простогнала, і Цирцея, спираючись на свій досвід мастурбування, почала рухати ним, задіваючи чутливу точку біля входу. 

Вона була м’яка та гаряча, еластичні стінки обійняли її палець, поки Цирцея пестила її тіло губами. Ламія захлиналася стонами, поки старша неспішно, іноді збиваючись з темпу, доводила її до оргазму. Губи її були всюди, вільна рука стискувала її сідниці можливо навіть занадто сильно. Відчайдушні стони Ламії розносились по галявині, губились в шумі водоспаду, та підносились вітром до небес.

Ламія кінчила голосно, соромлячись. Вперше відчула, як стінки піхви зжимаються і хвилі насолоди проходять по всьому тілі, а серцебиття зосередилось десь між ногами. Цирцея посміхаючісь поглянула на неї, та повністю влягшись на розморене тіло відьми, ніжно поцілувала її, стискуючи обличчя.

— Як я зрозуміла тобі сподобалось, – погладила її по спітнілому волоссі. Ламія, віддихаючись, стомлено посміхнулась.

— А ти..? Ти не… 

— В інший раз, – вона перекрила її потік взаємнобезв’язних слів ще одним ніжним поцілунком. А потім наче не втримавши всю ніжність всередині розцілувала її вії. – Але зараз тобі потрібно йти… Мене чекає ритуал.

Ламія повільно моргнула, не розуміючи, чому так стало порожньо на душі, і кивнула. Цирцея погладила її щоку.

— Моя розумниця… Я прийду до тебе коли закінчу, обіцяю. 

Йдучи додому, Ламія перекручувала в голові всі нещодавні події і не могла позбавитись почуття, що щось не було не так. Вона пропустила якусь деталь, вона не могла просто так бути такою нещасною. З кашою в голові вона лягла спати, а прокинулась від тривожних дзвонів, які лунали на все селище. 

Ой, горе, горе, з такою годиною

Прокляла мати малою дитиною. 

А чи прокляла, а чи так уродилася: 

Нема того дня, щоб я не журилася. 

Із зав’язаними руками Цирцею вели на вогнище, а відьми навколо співали плакучу пісню.