Скільки б він не намагався думати про це як про черговий крок до виконання плану, дивна тривога все одно не полишала його грудей.
Він не розумів, чому вагається. Не розумів, чому не може вбити без сумнівів із тією кількістю гніву, яка накопичилася в ньому.
Хлопець здригнувся, ніби намагаючись повернути себе до реальності та видертись з безкінечної трясовини дратуючих думок.
Начхати.
Навіть якщо він не зможе зробити цього власноруч, крижана пастка зробить це за нього, не змушуючи бруднити руки.
Розпущене від набридливих косичок волосся вільно розвивалося на холодному вітру.
Редо безжалісно продовжував дивитися на безпорадну дівчину, яка абияк вилазила з його пастки. Він роздратовано зітхнув, розуміючи, що тепер йому доведеться розбиратися з цим самому.
Підготовлені слова звучали не так… Невдовзі він почув очікувану брехню. Пальці намертво пристали до рукоятки меча, але руки зовсім не слухалися його.
Лише один рух і вже ціле життя знаходиться у його владі. В цій мертвій тиші, здавалося, було чутно тільки шалене серцебиття Нігредо та хаотичне дихання його жертви.
Дії фанфіку розгортаються після івенту 2.3: «Білий пил та снігова тінь». Твір заснований на канонічних відомостях про персонажей та можливому розгортанні подій.
