Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Кунікіда-кун~ !
Доппо тяжко зітхає, коли надокучливий голос напарника врізається у вуха, неначе вантажівка-монстр, руйнуючи його внутрішній дзен.
— …Так, Дадзаю?
Він до останнього сподівався, що шлях до їх кінцевої мети пройде спокійно, але даремно.
— Чи можу я в тебе дещо запитати?
Від його солодкого тону чується різкість, яка змушує сумніватися Кунікіду, що це справді питання, і що його думка взагалі важлива.
— Що?
Осаму, який був на кілька кроків попереду нього, раптово зупиняється й обертається до нього обличчям, усміхаючись із лякаючою дружелюбністю.
— Чому виглядає так, ніби ти збираєшся слідувати за мною аж до мого дому?
— Тому, — категорично каже той, — що так воно й є.
Шатен кліпнув очима.
— Чому?
Блондин стримується від бажання знову зітхнути.
— Тому що там я маю зустрінусь із Чюєю , і ми підемо кудись далі.
— Чюєю?
Осаму вигинає брову. Незважаючи на це, спиною Доппо все рівно пробігає табун мурах.
— Я не знав, що ви один до одного звертаєтесь по першим іменам~
— Ні. Він досі звертається до мене по прізвищу, як і всі інші, — цього разу він справді зітхає. — І я називаю його Чюя як і всі інші. — Парубок не може зрозуміти, як можна називати рудого “Накахара”, йому це зовсім не личить. Просто не пасує і все. Крім того, “Накахара” на два склади довше вимовляти аніж “Чюя”, і в графік Кунікіди просто не входить витрачати на це дві зайві мілісекунди.
— Розумію, — голос Дадзая звучить рівно, як раптом зненацька пожвавлюється. — Що ж~! Оскільки ми йдемо разом, я можу поставити ще одне запитання!
«Будь ласка, не треба!» — благав про себе Доппо.
Але боги не почули його молитв.
— Кунікіда-кун, а як ти успішно переконуєш когось щось робити?
— Ти був наймолодшим керівником мафії всіх часів, геніальним маніпулятором серед найвідданіших прихильників, — буркотить детектив. — Зрозумій це якось сам.
— Але я вже намагався, — проскиглив Осаму, йдучи в ногу з ним. — Я спробував усе. Допоможи мені, Кунікіда-кун~
Терези в середині голови Доппо коливаються. Ні, він точно знає, що якась бідолашна душа постраждає, коли Осаму застосує на них новий метод переконання… Але саме зараз він і є тією нещасною утробою, яка намагається переконати його не робити цього, і, справді, хіба він уже недостатньо постраждав?
— Це є … Метод “нога в дверях”, — збирається сказати він. — Метод, коли людина починає з невеличкого, достатньо легкого прохання, щоб зробити ще одну дружньо налаштовану до себе, щоб вона швидше за все погодилась на друге прохання. — він зупинився, згадавши, кому саме це говорить, й одразу ж змінив план. — …Метод “двері в обличчя”. Ти спочатку просиш зробити щось доволі безглузде та нерозумне, щоб справжнє прохання виглядало кращим на фоні першого.
— Гм~, — прогудів шатен у задумі, дивлячись на житловий будинок перед ними. — Це… могло б спрацювати…
— Кунікіда! — голос рудого лунає поперед них, коли він підходить щоб привітатися. — Дадзаю, — додає він значно холодніше. У Доппо пробігає табун мурах по шкірі. Що тут, у біса, сталося?
— Чює, чи можу я…
— Ні, — Накахара миттєво обриває його, і Кунікіда потихеньку починає розуміти.
— Ти не дав мені закінчити, — ледь не дувся, як дитина, Осаму — Чи можу я завести альпаку?
— Я. Ти. А. — Чюя спиняється вперши похмурий погляд у підлогу. Доппо ввижається, що він бачить, як шестерні починають поволі обертатися в голові в Накахари. Він різко піднімає голову, знову суворо дивлячись на шатена. — Ні.
— Гаразд, — погоджується Осаму, і в цю мить у нього на губах грає хитра недобра усмішка. Детектив мовчки готується до справжнього прохання.
— Тоді можна отримати французький поцілунок?
— Ні, — скрипить рудий голосом рівним, твердим і холодним, наче сталь. Його поглядом можна було заморожувати цілі пожежі, не те що вогонь
— Але, — скаржиться Дадзай, підстрибуючи трохи уперед, щоб обійняти своїм тілом, свого колишнього напарника, — ти наполовину француз, і до того ж казав, що знаєш, як ~
— Ми вже обговорювали це, — рудий вислизує з його рук як людина з досвідом. — Теоретично я знаю, як це робиться, але ЦЬОГО. НІКОЛИ. НЕ. БУДЕ!
— Чому?
— Тому що, бісиш, — кидає мафіозі.
— Але я не зможу говорити, якщо ти будеш мене цілувати, — підмічає Осаму. Чюя люто дивиться у відповідь. (п.р. Любі читачі, конфлікт поцілунками не вирішується, тому, будь ласка, обговорюйте свої проблеми(´∩｡• ᵕ •｡∩`))
— Ні. Це було б позитивним підкріпленням, але я нізащо не дозволю тобі асоціювати твою надокучливість із французьким поцілунком, тому стули пельку! — запально кидає він, беручи Кунікіду за руку й тягнучи його в напрямку місцевого бару.
Дадзай слідкує за ними.
— А як щодо звичайного поцілунку? Ти мені з вівторка у всьому відмовляєш. А сьогодні вже п’ятниця!
— Вівторок. Так, це коли ти почав ось цю нову дурню? Піди розберися з цим. І ні.
— Хоч обійми, Чю-ює~?
— Ні. Іди в сраку й дозволь мені нарешті насолодитися моїм вільним вечором.
— Ви вивчали кондиціонування? — запитує Доппо, поки вони швидко крокують уперед, ігноруючи крики мумії на фоні.
— Койо пояснила це мені, після того, як Дадзай змусив мене асоціювати вино зі сморідом скунса, коли нам було п’ятнадцять, — зневажливо мовить Накахара. — Тепер нумо поскаржимося на нього один одному й будемо пити, поки не забудемо цю розмову.
Шатен думає про бесіду, уявні образи – і його миттєво перетряхує.
— Так. Нумо зробимо це!