Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Так, — промовив Ацуші, указуючи на фотографію мафіозі з рудим волосся та яскраво-блакитними очима. — Хто це?
Вони обговорюють сильні та слабкі сторони своїх ворогів у війні, що наближається, починаючи з Портової Мафії. Дадзай лежить на дивані, перериваючи брифінг, щоб згадати компромативну інформацію, яку він чомусь має на кожного мафіозі, про якого вони говорять (це змушує працівників Агентства задуматися, чи можливо, що він має стільки ж компромату й про них). Але щойно запитання злітає з вуст Накаджіми, загадковий колишній мафіозі з’являється поруч із ним, змушуючи хлопця-тигра підскочити на щонайменше метр від землі.
— Це, — відповідає Осаму, — Накахара Чюя, керівник.
— Добре… — Ацуші трохи відійшов убік, — Отже, гм… який він?
Очі Дадзая набувають характерного блиску. Хлопець-тигр зробив ще декілька кроків уже з більшою швидкістю.
— Короткий. Дуже короткий. Він майже карлик. І в нього жахливе почуття стилю. Просто подивись на цей дешевий капелюх, який він завжди носить, і його черевики. Не кажучи вже про той нашийник, який він називає чокером.
— Я мав на увазі, які його здібності…
— Ще він божеволіє від шикарних вин! — колишній мафіозі продовжує, повністю ігноруючи свого підопічного, — зараз він, по суті, алкоголік і дуже швидко напивається, тому що він такий крихітний. Але, хоч він такий крихітний, полюбляє битися і дуже легко спалахує. Здебільшого він увічливий, але якщо ви його розлютите, то побачите, який у нього вульгарний лексикон, — Осаму робить павзу й додає: — Хоча, мушу віддати йому належне, він найкращий майстер бойових мистецтв у Портовій Мафії, — потім, як запізніла думка: — У нього також гарний співучий голос.
У кімнаті настає тиша. Накаджіма дивується, навіщо йому ця інформація.
— Кхм. Добре. Але… гм… яка його здібність?
— О, так, — усміхається Дадзай, — Маніпуляція гравітацією.
У кімнаті знову настає тиша.
Осаму продовжує:
— Він дуже могутній. На піку своїх сил він може змінювати гравітаційне поле об’єктів навколо себе та утримувати вантажівку-монстра однією рукою.
— …І ти говориш про це насамкінець, — бурмоче Йосано, кидаючи на нього погляд.
— Я б про це не хвилювався, — легковажно каже хлопець, повертаючись на диван. — Цей аспект його здібностей перетворює його на безглузду машину для вбивства, змушуючи його лютувати декілька годин, а потім відійти у вічність. Він не часто нею користується. Найбільше, що може зробити його Здібність, окрім уже згаданого, – це збільшити його силу та дати йому можливість ходити по стелі. Чюя здебільшого покладається на бойові мистецтва та приховані ножі.
— Це добре, — зітхає Кунікіда.
— Не недооцінюйте його, — відповідає Дадзай. Він кидає вдоволений погляд на Доппо. — Ти йому не подобаєшся.
— Ти справді багато знаєш про нього, — наважується щось сказати Ацуші.
— Ну очевидно ж, — Осаму усміхається. — Зрештою, він колись був моїм партнером.
-
Через тиждень Дадзай не приходить на роботу.
— Агх, усе. Мені вже набридло, що цей бовдур завжди розслабляється!!! — лютує Кунікіда, ламаючи ручку навпіл. — Ходімо, Ацуші, затягнемо його назад.
— Г-гаразд…
Місце розташування квартири Осаму є таємницею навіть для Рампо, але після подій із Гільдією він живе в легкодоступній квартирі, яка належить Агентству, саме із цією метою.
— Дадзаю! — Доппо вибиває двері ногою, тиша у відповідь лише більше розлючує його, і він тієї ж миті вривається у квартиру, а Ацуші нервово слідує за ним.
Осаму все ще спить, коли блондин влітає в спальню й обурено кричить.
— Як ти можеш спати в цей час?! — він хапає ковдру і, ігноруючи протести Ацуші, різко смикає її на себе.
Шатен повільно розплющує очі й сідає, щоб обернутися й ошелешено подивитися на своїх непроханих гостей.
— …О, це ви двоє. Доброго ранку.
— Та що ти, трясця, говориш, якого “Доброго ранку”! — гарчить Кунікіда. — Уже по обіді! Що ти робиш?!
— Ах.. Це… — його пояснення обриває тихий стогін.
— Да-а-а-а-адза-а-а-аю, — бурмоче сонний голос, коли тонкі бліді руки обіймають шатена ззаду, — Мені холодно.
Накаджіма злегка роззявив рота, відчуваючи, як зашарілося його обличчя. Осаму закочує очі.
— Тоді одягни сорочку, дурнику.
Хлопець-тигр уже збагрянився. Кунікіда поруч, схоже, перестав функціонувати.
З’являється рудий проблиск, коли чиясь голова опускається на плече Дадзая.
— Ні… — каже голос і зітхає.
Осаму тихенько сміється, нібито не звертаючи уваги на стан Ацуші та Доппо, і підіймає руку, щоб скуйовдити волосся когось. Він дивиться в обличчя своїх колег і всміхається.
— Дозвольте представити, Накахара Чюя, мій хлопець.
-
Кунікіда дивиться, Накаджіма відчуває себе трохи пришибленим.
-
— Ех… — бурмоче нібито Чюя, — із ким ти розмовляєш?
— З Кунікідою-куном та Ацуші-куном, звичайно, — весело відповідає Дадзай.
— Мгм, — протягує Накахара. Настає тиша.
— Зачекайте. Стоп, стоп, стоп. Що?!
Чюя раптово відкидається назад, загортаючись у ковдру. На мить його погляд зустрічається з поглядом Накаджіми, і його обличчя приймає колір підлоги після того, як лікарка Йосано закінчує зцілювати когось.
— Якого біса, Дадзаю?! — кричить він люто, уникаючи їхніх поглядів.
Осаму ігнорує його.
— Вибач, — мовить він Ацуші. — Я ж говорив тобі, що його дуже легко розлютити.
— Що, у дідька, це має…
— Дадзаю, — спокійно перебиває його колишній математик, його обличчя приховує тінь. — Хіба ти не казав, що він один із керівників Портової Мафії?
— М-м-м-м… Так, — той посміхнувся в передчутті скандалу. — Отож?
— Отож, — продовжує Доппо, Ацуші практично бачить, як той починає вкриватися червоними плямами, — що керівник Портової Мафії робить напівголим у твоєму ліжку?!
Чюя знову червоніє і пірнає під ковдру, зариваючись у неї з протяжним страждальним звуком.
— Ох, — Дадзай розчаровано схиляє голову набік, — я вже казав це тобі раніше. Він мій хлопець.
Кунікіда видає ще один здавлений звук:
— Але…Чому?! Як?!
— Не твоє чортове діло, — лунає приглушений голос рудого з-під ковдри.
— Ну ж бо, Кунікіда-кун, це не така вже й складна концепція, — надто терпляче каже Осаму, — Він безнадійно закоханий у мене, наразі я маю на нього час…
— Шляк би тебе трафив!! — протестує Накахара, виринаючи з-під ковдри, щоб кинути розлючений погляд на парубка. — Ти той, хто повернувся першим після того, як зрадив нас і пішов.
— Ах, я думаю, у тебе дещо вибіркова пам’ять, Чю-ює. Або ти забув, що Койо шукала мене, щоб сказати, що її дорогоцінний Чюя став безнадійним алкоголіком після того, як я пішов?
— Я не став алкоголіком, і точно не через такого, як ти…
— Справді? Бо я чітко пам’ятаю, як знайшов десятки порожніх пляшок з-під вина у твоїй квартирі, коли прийшов того вечора, і ти непритомний бурмотів про те, як сумував за мною~
— Іди до біса, це… Тобто, це було… — рудий замовкає, потім його очі спалахують і він випрямляється. — Але! Ти все-таки поцілував мене перший!
— Тільки тому, що в тебе був нервовий зрив. Койо холоднокровно мене вбила б, якби я коли-небудь розбив серце її дорогого сина.
— Ніби мені колись розбила б серце якась небажана зайва річ, яка йде в комплекті з бинтами.
— Не хочу чути це від такого нікчемного карлика, як ти.
— Стули пельку, самогубцю.
— Вішалка для капелюхів.
— Бабій!
— Ой, тільки не кажіть мені, що Чюя ревнує до тих жінок~
— Ще чого!
— Ем… — Дадзай і Чюя зупиняються на півслові, повертаючи обличчя до Ацуші. Людина-тигр горбиться, відводячи погляд. — Нам… Кхм… Нам варто піти?
Осаму люб’язно каже:
— Ні, ви можете залишитися.
У той самий час, як Накахара кричить:
— Чому ви взагалі досі тут, — вони відразу повертаються один до одного, продовжуючи свою сварку.
Накаджіма вирішує, що краще накивати п’ятами зараз і не озиратися. Він штовхає Кунікіду, який хитається зі сторони в сторону й повертається до нього з позбавленим виразу поглядом. Накаджіма бере свого начальника під руку, обережно, але рішуче виводить його з квартири й веде назад до агентства.
Звуки розчарованих стогонів Чюї та сміху Дадзая супроводжують їх, мов привиди, усю дорогу.
-
Тепер, коли таємниця розкрита, Осаму запрошує всіх на офіційне знайомство зі своїм хлопцем через кілька днів (хоча ніхто не впевнений, чи була це справді таємниця, чи парубок просто не наголошував на цьому).
Співробітники Агентства, звісно, побоюються й ставляться до рудоволосого з обережністю та ледь прихованою підозрою, але скуштувавши страви Чюї з додаванням вина, вирішують, що мати керівника Портової Мафії в їхній великій агентській сім’ї зрештою не так вже й погано.