Юджин готовий поклястися своєю найдорожчою фігуркою в колекції, що він не знав життя до цього дня. Адже саме сьогодні, коли зірки на небі стали в зворотному порядку, вищі сили звернули на нього увагу, а всі відомі на невідомі боги одарували його своїм благословенням – саме у цей, без перебільшення, легендарний день Мінґі накормив його найсмачнішими пончиками в цілому світі.
- Мін, здається у мене харчова кома. Не можу рухатися. Тут я і вмру.
- Відставити вимирання, якшо ти помреш – твій брат мене вб’є.
- Та то вряд лі, він скоріше закатить якусь прісну тусу на честь мого відходу. Чи як це називається, поминки?
Мінґі сміється і звучно сьорбає через трубочку своїм кошмаром діабетика.
- Даремно ти так. Юнхо може і дивний, але він тебе любить і береже як може. Методи у нього, звісно, не завжди агонь, але це не зі зла, повір.
- А ти значить у нас їбать який псіхолог, да?
- Да.
- Пизда. І як вас таких вумних тіки на роботу беруть?
- Ну… Взагалі-то мене спочатку взяли на роботу, а потім я став «вумним».
Юджин піднімає голову і думає що, можливо, він може ще трошки почекати з вимиранням. В житті йому подобається багато різних речей, зокрема, безбашені пригоди та цікаві знайомства, і подумки хлопець ставить галочку навпроти пункту «образитися на Юнхо за те, що він ніколи не знайомив його зі своїм напарником», адже, попри зовнішню наївність та простоту, Мінґі абсолютно очевидно підпадає під категорію дуже цікавих знайомств.
- Розкажи?
- Нема чого розказувати. Я в академії особливо цікавився психоаналізом, тож коли випустився і вступив на службу – паралельно подався на заочку на психфак на друге вище. У мене навіть магістерська з відзнакою є. Валяється десь в гаражі мабуть чи у мами на дачі.
Окей, це було неочікувано.
- Ого. Так ти реально розумник. Це круто насправді. Я от вишку не отримував, так Хо мене досі за це підóрить.
- Не всім потрібна класична вища освіта.
- Отут згоден. Тим паче я тоді гадки не мав, ким хочу стати, а йти навмання – пуста трата часу.
- А зараз ти знаєш?
- Угу. Хочу відкрити свій тату-салон.
- Подобається малювати гарні картинки чи мацати голих спітнілих людей?
- Подобається малювати гарні картинки і мацати голих _гарних_ людей.
- А ти хитра собака. Покажеш свої роботи?
- Тобі правда цікаво?
- Наразі мені цікаво все, що пов’язано з тобою.
Картинки у галереї – набір косеньких фотографій, місцями розмитих, бо Юджину ніколи не було соромно за своє гоббі, але чомусь завжди було соромно просити для себе уваги, тому під час фотосесії власних робіт руки весь час чомусь ненормально трясуться, не лишаючи рівним чистим кадрам жодного шансу.
Він показує ранні скетчі та готові роботи, розповідає про малюнок, який зробив на спір, про дивну закарлючку, яка просто прийшла на думку, про милу собачку, яку побачив у парку неподалік від дому, про кожну квітку, сузір’я та лего-чоловічка, яких він коли-небудь малював. Юджин думає, що Мінґі мабуть спитав з чистої ввічливості, але хлопець навпроти виглядає ледь не більш схвильованим за самого Чона. Це трішки смішно. І ще дуже мило. І приємно.
- Мені подобається твій стиль. Схоже ці руки і справді не для скуки. Коли станеш супер-пупер відомим майстром я, можливо, теж до тебе заскочу.
- Для VIP клієнтів вхід без черги.
- І як саме можна отримати статус VIP клієнта?
- Ммм… Навіть не знаю, залежить від того, на що ти готовий.
Пауза затягується і Юджин думає, що перетнув межу або від нього чекають оголошення повного списку потенційних дій. Але Мінґі не дивиться на нього – він дивиться у вікно, наче вони й не розмовляли взагалі.
- Там так цікаво?
- Угу.
- Може і мені тоді розкажеш?
- Там хлопець.
- А. Ну звісно. А то тут же перед тобою мавпа, да?
- Подивись на нього.
Чон невдоволено хмикає, проте виглядає у вікно. Через дорогу від круглосутки, де вони сидять, дійсно стоїть якийсь парубок, який, судячи з того, наскільки глибокі та різки затяжки він робить, явно кудись поспішає. Прямо за ним припаркована вантажівка з яскраво-рожевим принтом на боці та написом «Світ дитячих мрій».
- Якшо ти хотів з’їхати з теми, можна було і просто відморозитись, знаєш.
- Як тільки він сяде за кермо – виходимо і їдемо за ним. Зніми куртку, вона надто яскрава, буде привертати багато уваги.
- Ти шо, думаєш шо звичаний водій тачки з дитячими іграшками це якісь злодій?
- Майже певен.
- Бо?
- Бо звичайні водії тачок з дитячими іграшками не носять з собою пушку.