Розділ 1: Почуття провини?

Ешлі не відповідала ще від учора. Вона навіть не читала повідомлення, хоча Кріс знав, що вони до неї дійшли. Це було дивно, так як хлопець знав, що вона майже ніколи не випускає телефон з рук і постійно чатиться зі своїми подружками, розносячи різні чутки, що краєм вуха почує від компанії Кріса. Він не розумів, чому вона раптом стала такою холодною до нього, але підозрював, що цьому могло послугувати та вперто ігнорував. Це не перший раз, коли його дівчина біжить до Раяна, бо він типу впливовіший, але Кріс вважав за краще думати, що вона просто зайнята, спить, чи ще щось там, чим займаються дівчата у вільний час. Робить маски? Пиляє нігті? Хай буде так, але ж Ешлі не могла просто без слів кинути його? Тож Кріс все ще думав, що вони разом. Він все ж таки планував взяти її завтра до Раяна на вечірку. Хлопець вважав, що секс на вечірках – найкрутіший. Типу, внизу чи за стіною сидять люди, випивають, грають у якісь ігри, поки ти зовсім поряд трахаєш свою дівчину. Це було так…драйвово? Адреналін від того, що вас у будь-який момент можуть застукати, вдаряв у голову, змушуючи відчувати божевільний оргазм, наче твоя голова і член просто вибухають. До речі, декілька разів його навіть ловили на тому, що він займався з кимось сексом в чийсь спальні. Але всім було настільки начхати, що про це майже одразу забували. Наче Кріс один такий, хто трахається на вечірках.

А потім Кріс побачив, як Ешлі цілується з Раяном прямісінько перед шкільними воротами. Всі слова застрягли в горлі, ця ситуація наче просто змила всі думки з його голови. Лишилася лише майже непереборна лють, яка відбивалася у скронях, наче мільйон маленьких молоточків. Кріс і так досі був роздратований тим, що відбулося вчора, а тепер ще й це. Хлопець не знав, що йому зараз робити. Чому це знову з ним відбувається? Чому його чергова дівчина знову пішла до Раяна? Чим Кріс гірший за нього? Він не страшний, навпаки, досить привабливий, знаходиться в тій же компанії, робить все те саме, тоді чому не він?

Кріс так і стояв, спостерігаючи за тим, що відбувається, аж поки ця «солоденька парочка» не зникла за воротами школи. Хлопець просто розвернувся і пішов за шкільний двір. Йому просто потрібно було перекурити та подумати, що робити далі. Це все Ешлі, так, це вона винна. Раян не був винним в тому, що комусь подобається більше, ніж Кріс. Вона взагалі почала зустрічатися з ним, щоб бути ближчою до Раяна. Це був її початковий план. Звісно, ні про яке кохання не могла йти мова. Кріс не кохав Ешлі, Ешлі не кохала Кріса. Вони просто гарно проводили час разом, вважай, просто трахалися. О так, у ліжку вони ідеально підходили один одному. Але від цієї ситуації все ж таки було неприємно, вона і досі не відповіла йому на жодне повідомлення. Хоча б написала коротеньке «ми розходимося» і все, як це робили деякі інші дівчата. Тоді б він не відчував себе так жахливо, як відчував зараз. Кріс би зрозумів і забив на це великий хер, але ні. Вони порвали, а хлопець навіть не знав про це. Як він мав здогадатися? Вибачте, поки що він чужі думки читати не вмів.

Добре. Все добре. Він знайде собі іншу дівчину. Тим паче, що Клер, з якою вони разом відвідували біологію, давно запала на нього. Кріс взагалі вважав її привабливішою за Ешлі. З Ешлі вони почали зустрічатися лише тому, що один раз на якійсь з вечірок перепихнулися і їм сподобалося. Вважали, ну тобто Кріс вважав, що це може вилитись у дещо більше. Як наївна дитина вірив у «велике кохання», яке раптом вдарить їм у голову. Он як вилилось у «дещо більше», он як «велике кохання» вдарило в голову. Ешлі просто пішла до Раяна. Несподіванкою це не було, але добряче вдарило Кріса по його відчуттю гідності.

Звісно, Кріс лише так заспокоював себе. Він прекрасно знав, що Раян ще той гівнюк, але вкотре ігнорував цей факт. Не через те, що він і досі вважав їх друзями, а через те, що хлопець не хотів втрачати свій авторитет. А це було можливим. Раян без задньої думки міг розтоптати Кріса, розчавити, скинути на саме дно до лузерів. Це був останній рік школи, вони вже через півроку роз’їдуться по різних коледжах і думати забудуть один про одного. Кріс що, не може це пережити? Може. Тоді в чому взагалі проблема? Поводить себе наче ображена дитина, в якої відібрали цукерку. Він таких «цукерок» з десяток отримає, якщо захоче. Привабливе личко та харизма привернуть увагу будь-якої дівчини. Раяну залишатиметься лише давитися слиною, поки Кріс трахатиме чергову кралю в його спальній кімнаті. А він потурбується про те, щоб в цю п’ятницю саме так і було.

До речі, про п’ятницю. Звісно, батько посадив його під домашній арешт. Вчора Кріс знову вислухав велику кількість лайна про себе і про те, як він соромить їхню родину. Ну як вислухав, пропустив повз вуха та ліг спати. Хлопець не збирався пропускати вечірку, тому планував просто тихо втекти з дому. Він інколи так робив і поки що його жодного разу не помітили. Достатньо просто піти, коли вже всі спатимуть, та повернутися, поки всі не прокинулись. Звісно, був ще варіант тихо вислизнути через вікно в його кімнаті, але спускатися та підніматися на другий поверх було…трохи незручно та небезпечно, особливо, якщо ти п’яний або під кайфом, або і те, і інше.

***

- Що ж ти, Натан, не слухаєш розумних людей, коли вони тобі кажуть більше не попадатися їм на очі? - Кріс притиснув хлопця до стіни шкільного туалету. Йому потрібно було кудись вивільнити свою злість, тобто, на когось, а Натан якраз проходив повз нього, наче спеціально. Хлопець проігнорував той факт, що типу вибачився перед ним вчора. То ж було вчора? А сьогодні зовсім інший день. – Слухай, може, ти мазохіст? Га? Що скажеш?

- Н-ні, вибач, я-я…не хотів знову тебе…дратувати, - він не дивився Крісу в очі, просто відвернув свою голову та потупився кудись у підлогу.

- Що ти там белькочеш? Я тебе зовсім не чую, - хлопець тряхнув та вдарив Натана спиною об стінку з такою силою, що майже відчув, як в нього хруснув хребет. Він тримав його за комір кофти і відчував, які тріскаються шви.

- Вибач! – голосніше промовив Натан. На його обличчі, звісно, красувався синець, а на носі все ще був пластир. Кріса трішки попустило. Він зрозумів, що і синець, і розбитий ніс – його рук справа та вагався, чи повинен бити він його і цього разу? Але згадав, як Ешлі цілує Раяна, та мимовільно наніс удар хлопцю по ребрах. Звісно, не так сильно, як планувалося, але це все рівно повинно було бути боляче.

- В наступний раз, будь ласка, будь обережнішим, домовилися? – Кріс награно посміхнувся, пустив Натана та вийшов з туалету.

Хлопець не міг зрозуміти, що відчував. З одного боку він відчував полегшення від того, що нарешті позбувся своєї злості, а з іншого – що він справжній шматок лайна, який зривається на інших, хоча мав би вже давно набити пику винуватцю. Те саме колюче відчуття нило всередині, шкрябало, змушувало відчувати нудоту до оточуючого світу та до самого себе в першу чергу. Хотілося набити морду самому собі, щоб перестати бути таким лайножером, яким був Кріс. Але хлопець відігнав від себе подібні думки. В нього і так поганий день, а він ще переймається якимось там Натаном чи хто він там.

Наступним уроком мала бути саме біологія. Кріс вже відчував, як фліртуватиме з Клер, і якими закоханими очима вона дивитиметься на нього. Хлопець був впевнений, що вона в нього закохана, так як їй було все рівно на те, що він певний час знаходився у відносинах. Вони час від часу таємно переписувались і дівчина інколи кидала йому свої відверті фото. Вона постійно жартівливо-серйозно запитувала його, чи ще не розійшовся Кріс зі своєю дівчиною та просила попередити її, якщо це станеться.

***

Неможливо було не відмітити, що Клер зраділа, коли дізналася, що Кріс розійшовся зі своєю колишньою. Коли дівчина дізналася, чому це сталося, то засудила Ешлі, вважай, обісрала. Хлопцю сподобалося, що вона була на його стороні. По-іншому, звісно, і не могло бути, бо він їй подобається. Наче вона повинна була сказати, що Ешлі молодець і правильно вчинила. Від однієї думки про це ставало смішно. Тож Кріс домовився з Клер, що вона піде з ним на вечірку до Раяна. Дівчина була не проти, навіть за. Ну, тобто, це і так зрозуміло, але їй подобалася сама думка, що вона прийде на вечірку разом з Крісом і зіпсує Раяну та його колишній (а вона ТОЧНО буде) настрій. Хоча, насправді, Раяну було важко зіпсувати настрій такою дрібницею. Йому не начхати, з ким припреться Кріс? Головне, щоб можна була класно потусити, а все інше не важливо.

Кріс домовився з Клер, що напише їй у п’ятницю. На прощання дівчина поцілувала його, що змусило хлопця трохи здивуватися. Він не був готовий до того, що Клер буде НАСТІЛЬКИ швидко розвивати їхні відносини. Вони ще, наче, і не зустрічалися, а вже цілувались. Тобто, в цьому немає чогось дивного. Не обов’язково починати зустрічатися з людиною для того, щоб поцілувати її. Таке практикують лише цнотливі бовдури, які вважають, що поцілунок обов’язково значить щось більше, ніж просто поцілунок. Але Кріс повинен був признатись, що йому це сподобалось. Відчуття того, що Клер не байдужа до нього змусило підняти його почуття гідності. І не тільки почуття гідності, але то вже нюанси.

Хлопець вже і забув, коли останній раз займався сексом. Ешлі постійно його морозила, кожен раз придумуючи нову відмовку, тож передчуття, що йому, нарешті, щось перепаде – змушувало стряхнутись і сильніше чекати п’ятницю. Тим паче, Кріс бачив, що Клер і сама не проти. Здавалося, вона ось-ось і сама на нього накинеться, але дівчина стримувалась. Ну не в школі ж їм це робити, вірно? Хоча, хлопець був не проти спробувати щось новеньке для подальшого досвіду, але якщо хтось його застукає, що він трахається в стінах навчального закладу – то відсторонення від занять йому гарантоване. Але це могло б бути весело.

- Що, знайшов собі іншу дівчину? – Раян підкрався до Кріса якось непомітно, що змусило хлопця злякатися. – А що з Ешлі? – він запитав так, наче не знав, що з Ешлі. Наче це не він цілувався з нею сьогодні зранку.

- Не прикидайся, що ти нічого не знаєш, я все бачив, - гарний настрій Кріса знову зник. Раян сто відсотків прощупував, чи знає він щось, чи ні, наче знущаючись.

- О, то ти вже знаєш? – це було сказано так, наче це звична справа – уводити у когось дівчину. Але це ж Раян, він завжди такий. Здавалося, він взагалі не розуміє, в якій ситуації і як потрібно реагувати. – Ну, вибач, вона сказала, що ви розійшлися. Кріс, ми ж друзі, так? Ти тільки скажи, і я порву з цією стерво хоч зараз, - Раян знову посміхнувся тою самою порожньою усмішкою. А можливо, це і справді було щиро, спробуй розбери.

- Ну то я і кажу: порви з нею. Але не прямо зараз, а на вечірці, я хочу побачити її реакцію, - Кріс був серйозним як ніколи. Можливо, це було трохи жорстоко по відношенню до дівчини, але знаєте, що справді жорстоко? Кидати хлопця, нічого йому не сказавши – оце жорстоко. Тож вона просто отримає те, на що заслуговує, нічого особистого. Хоча, кого Кріс намагався обдурити? Особистим було все.

- Звісно, як скажеш, тільки можна я її перед цим трахну? – насмішливо запитав Раян. Таке відчуття, наче йому дійсно потрібен дозвіл Кріса. Навіть якщо він зараз йому відмовить – чи вплине це якось на його рішення? Звичайно, ні.

- Роби, що хочеш, вона тепер не моя дівчина, а твоя, тож мені байдуже, - Кріс просто знизав плечима. – Перекуримо? – так, хлопець знову зробив вигляд, що нічого не сталося. А що він мав робити? Влаштувати драму з криками та бійкою? Зайнятися йому більше немає чим. Він що, мала дитина?

***

Бідний-бідний Натан, він сьогодні отримує вже вдруге. Ніхто не отримує так часто, як він. З його появою всі інші лузери видихнули з полегшенням, бо він був неначе ультра-лузером якимось. Завжди ходить з опущеною вниз головою, нікому не дивиться в очі, постійно намагається бути таким тихим та непомітним. Звісно, це тільки більше привертало увагу Раяна. Наче хлопець всім своїм існуванням кричав «знущайтеся наді мною!». Сумно, але спроби Натана так відчайдушно злитися з оточуючими тільки більше заганяли його в пастку. Крісу було байдуже на те, що зараз відбувається. Або він хотів так думати. В будь-якому випадку, зараз Раян гасив об Натана недопалок від своєї сигарети. Кріс просто стояв, опершись на стіну, та просто спостерігав за цим. Хлопець навіть не почав галасувати, як це роблять інші, просто зціпив зуби та чекав, коли це скінчиться. Кріс навіть не намагався йому допомогти, та й не хотів цього робити. Це було б максимально дивно, враховуючи те, що він сам нещодавно зірвав на ньому свою злість. Тим паче, що втручання в цю ситуацію було безглуздим і нічого б не змінило, бо коли Раян хоче щось зробити – він обов’язково це зробить.

Натан опинився тут взагалі випадково. Просто коли вони йшли до імпровізованої курилки за школою, Раян помітив його, схватив за шкірку та поволік із собою. Це все. Це і вся причина, чому він зараз тут. Просто Раяну так захотілося, він подумав, що це буде весело, використати хлопця в якості живої попільнички. Кріс не міг сказати, що йому було весело. Тобто, ну, він, звісно, міг вдарити Натана разок інший, але гасити недопалки? Це справді жорстоко.

- Що? Чому ти не кричиш? – здивовано запитав Раян. Це вперше, що хтось відреагував не так, як йому хотілося. – Ти маєш кричати, чи не так? Це має бути до біса боляче, - він посміхнувся. Але його посмішка…його посмішка була до чорта садистською. – Кріс, дай свою сигарету.

- Я ще не докурив, - спокійно відповів хлопець. Ще раз бачити як об Натана гасять недопалок він не хотів.

- Дай тобі кажу! – Раян виглядав насправді злим, тож Кріс зробив останню затяжку та обережно передав свою сигарету. Хлопець припалив шкіру Натана десь вище зап’ястка, але той знову не видав жодного звуку. – Ти подиви, а якщо так? – Раян потягнувся в кишеню за запальничкою. Він зафіксував руку хлопця так, щоб той не міг її висмикнути та запалив вогонь. Жар від запальнички обпікав тонку шкіру передпліччя Натана десь сім секунд. У повітрі вже відчувався запах згорілого волосся та підсмаленої шкіри, аж раптом хлопець закричав.

- Що ти робиш?! – нарешті Кріс вдався до дій. Він схватив Раяна за руку, змушуючи прибрати її. – Він вже кричить, досить.

- Так, - Раян наче прокинувся, - так, дійсно. Не знаю, що на мене найшло, - він посміявся. Крісу здавалося, що адекватні люди так не будуть робити.

Всередині нього наче щось зламалося. Тріснуло, розбилося на маленькі уламки та розлетілося у різні сторони. Картина почала збиратися по маленьких шматочках. Раян просто…просто був садистом. Тобто, так, раніше Кріс відчував, що те, що він робить, це весело. Лузери кричать, просять облишити їх, не чіпати, але зараз це вже не було смішно. Одна справа коли ти просто декілька разів вдарив його і ви розбіглися, інша – коли ти навмисно припалюєш чиюсь шкіру, щоб почути, як людина кричить. Це було ненормально. Це було дико. Раян був божевільним. Кріс давно це підозрював, але просто вважав, що…ну…у нього просто складний характер? Але ситуація, що відбулася зараз все пояснювала. Вона пояснювала абсолютно усю його поведінку. Але єдиним, що залишалося Крісу, це просто спостерігати за тим, що Раян робить. Можливо, він не єдиний з їхньої компанії, хто здогадувався про це, але просто мовчав. А що вони всі могли зробити? Або що міг зробити один лише Кріс? Серйозно, ваш типу як друг – довбаний психопат, що ви будете з цим робити? А що потрібно робити? Такими темпами Раян скоро когось вб’є та й на тому все. Можливо, цим «кимось» буде саме Натан або в один прекрасний момент Кріс. А що? Це дуже ймовірно, враховуючи те, що хлопець зараз побачив.

Поведінка Раяна не завжди була такою, звісно, але, мабуть, просто був потрібен час, щоб усі його садистські нахили повністю проявилися. Спочатку вони просто всією компанією насміхалися з інших. Принижували, вщент знищували їхній соціальний статус, роблячи так, що спілкування з певною людиною було чимось ганебним. Потім, відчувши свою безкарність, перейшли вже і до бійок та відбирання грошей. Так, це було прикольно певний час, але робити таке на постійній основі? Типу, їхня компанія справді трималась лише на одних знущаннях та інколи вечірках. В іншому – в них не було навіть спільних інтересів чи тем, які вони могли обговорити, окрім загальних. Кріс не знав, що відчуває зараз. Він остаточно заплутався в собі. Єдине, що він відчував – це протиріччя всередині себе. Він, наче, й усвідомлював, що поводиться як справжнісінький виродок, але це також надавало йому купу переваг.

- Покажи руку, - Кріс рефлекторно схопив хлопця та подивився на опік. – Йди в медпункт, - Натан розгубився, він не знав що робити. Робити так, як каже Кріс, або залишитися, бо Раян його ще не відпускав. – Йди в медпункт! – Крісу довелося прикрикнути, щоб хлопець, нарешті, забрав свій портфель та швидко зник за поворотом школи. – Ти хоч знаєш, чим це може обернутися? – він звернувся до Раяна.

- Гей, друже, не хвилюйся. Навряд чи він хоч словом обмовиться про те, що тут щойно сталося, - Раян виглядав максимально спокійно і це було дуже моторошно. Тобто, він секунду назад буквально жорстоко знущався над людиною, а зараз вів себе таке, наче це звична справа. Насправді, для Раяна це і було звичною справою, але ж люди не повинні так реагувати?

- Він то не обмовиться, але ти що, вважаєш, що всі довкола дурні? – Кріс ледве стримував себе, щоб не перейти на крик, аж раптом його з силою притиснули до стіни та приставили передпліччя до горла. Раян просто почав душити його, без жодної видимої на те причини.

- Слухай ти, не вказуй, що мені робити, - повітря майже не вистачало, - бо можеш опинитися на його місці. А ми друзі, пам’ятаєш? – очі Раяна нагадували очі справжнього психопата. Такі холодні, безжалісні, вони наче різали саму душу, чомусь змушуючи хвилюватися та панікувати. – Я не хочу робити тобі боляче, але ти мене змушуєш, Кріс, - хлопець виглядав так, наче просить пробачення, наче усвідомлює свою провину, але це не зменшило тиск на шию Кріса. – Тож давай забудемо про те, що тут тільки що сталося і просто перекуримо по ще одній сигареті? – він посміхнувся, але ця посмішка нічого не відображала. Наче на автоматі, наче Раян вивчив, що так потрібно поводитися в будь-якій ситуації і це допоможе. Кріс лише кивнув на знак згоди. – От і добре, вибач за це. Обіцяю, таке більше не повториться.

***

Кріс сидів на підвіконні в шкільному коридорі і намагався переварити те, що тільки що сталося. Серце досі калатало, наче скажене, а шия боліла і постійно хотілося кашляти. Раян був до біса сильним сучим сином, на секунду хлопцю здалося, що його зараз дійсно придушать і на цьому все скінчиться. Страх та безпомічність тріпотіли десь в животі, змушуючи тільки більше роздратовуватися. Раніше Кріс змушував інших відчувати себе так само, а тепер він і сам був на місці здобичі, яку зловили. Від усвідомлення того, що Раян ТОЧНО божевільний легше не ставало, ставало тільки гірше. Нарешті всі пазлики зібралися воєдино. Раян не просто знущався з інших намагаючись бути «поганим хлопцем», він знущався з інших, бо він був довбаним садистом. Усвідомлення того, що і Кріс приклав до цього руку, змусило хлопця відчути себе ще більшим шматком сміття, ніж він був. Хоча, більшим, ніж є, він бути вже не міг. Чудово, він просто увесь цей час підігрував божевільному психопату, якого вважав другом в його садистських іграх! Що могло бути краще?

Чим думали інші Кріс не знав і знати не хотів. Всі вони були бовдурами та ідіотами, дивно, як вони взагалі дотягнули до старшої школи з їхніми мізерними знаннями та тупими обличчями. З іншими хлопцями вони ніколи не був друзями. Типу, вони просто разом зависали, але для того, щоб зависати разом, не обов’язково бути друзями. Кріс був перший в їхній компанії, так як знав Раяна довше за всіх. Він вважав, що ставлення до нього повинно бути відповідним, але ні, до нього ставилися так само, як і до інших. Це, звісно трохи засмучувало, але тепер на це взагалі було начхати. Краще б вони з Раяном ніколи б і не знайомились.

Зараз Кріс не знав, що він повинен робити. Знову закрити очі і зробити вигляд, що нічого не відбулося, або просто без зайвих слів покинути їхню компанію? Але що він в такому випадку буде робити? Життя відлюдника його неабияк лякало, він боявся, що якщо піде з їхньої компанії, то знущатися будуть вже над ним, а ймовірність цього була надто високою враховуючи те, що нещодавно відбулося. Тому Кріс вирішив для себе трохи перечекати, побачити, як воно там далі буде, а вже потім щось робити. Якщо він, звісно, придумає, що робити, а не спустить все на гальма, продовжуючи бути лише жалюгідною іграшкою в руках Раяна.