Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Середина жовтня. Щойно закінчилося тренування з квідичу. Надворі злива, вся земля вже давно розмокла і перетворилася в бруд. З роздягальні Анджеліна Джонс і Алісія Спіннет вийшли, піднявши свої мантії, аби ті не забруднились, і намагалися йти навшпиньки, щоб якнайменше вступати в бруд, попутно кажучи на кожному кроці фрази на кшталт «Жах, скільки бруду!» «Сподіваюся, я не сильно забруднюся»
— Якщо ти збираєшся вести себе так само, то краще я вже тебе на руках понесу, ніж це терпітиму, – буркнув Фред, проводжаючи поглядом дівчат, що намагались дістатись веж Гогвортсу, ледь помітних через сильний дощ.
Нічого не відповівши на заяву хлопця, ти мовчки посміхнулася, взяла його і Джорджа за руки і, тягнучи їх за собою, помчала в зовсім інший бік від замку. За стінами такої сильної зливи було видно лише те, що знаходилося від тебе в радіусі метрів сьоми не більше, тому куди ви прибігли ніхто не зрозумів. Ти лише сміючись стрибнула на місці так, що бруд розлетівся на всіх і покрив ноги аж по коліно. Почувши у відповідь лише чаруючий сміх обох близнюків, ти відійшла на метр від них, присіла на коліна, швидко зліпила сніжок із бруду і кинула його Фреду точно в груди, поки він дивувався, інший такий сніжок полетів уже в Джорджа.
— Ну, все це війна! – крикнули обидва і, присівши, теж почали ліпити грязьові сніжки.
Від сніжка Джорджа ти легко ухилилася, але тут же зненацька сніжок Фреда потрапив тобі прямо в плече. Поки ти доліплювала наступний сніжок, мокре від дощу волосся зрадливо падало на обличчя. Заправити їх за вуха можливості не було, всі руки були вже в бруді, а пачкати волосся чи тим паче обличчя не хотілось. Ти прицілилася у Фреда з думкою помститися і почала вже кидати, як помітила сніжок Джорджа, що летів в тебе, і спробувала ухилитися, через що потрапила Фреду в голову, прямо над правим вухом. Поки ти заливалася сміхом, Фред кинув свій сніжок тобі в голову, що ти встигла лише обернутися потилицею щоб бруд не потрапив в обличчя. Сміючись і обурюючись одночасно, ти помітила, як бруд потихеньку стікає по голові хлопця. Ти підійшла до нього і спробувала витерти всю цю справу рукавом, принагідно кажучи:
— Мені тут не потрібен хлопець з брудом у вухах. Як ти мене слухатимеш?
— Думаю ніяк, так саме як і лекції набридливих вчителів, на кшталт Снейпа чи Бінса, тож краще вже лишитись з брудом у вухах, – сміючись відповів він.
— Не кажи, що ти серйозно поставив бідолаху Бінса в один ряд з Нюніусом!
— О, ні ні в якому разі! В порівнянні із Снейпом, Бінс просто душка, але визнай, навіть ти не можеш всидітись на його лекціях, розумнице.
Ти тільки хмикнула і штовхнула його в груди, щоб він звалився на спину прямо в багнюку. Фред і так вже поцілив грязьовою сніжкою тобі в потилицю, тож волосся вже й так було брудне, тому сміючись, ти лягла поруч, смикнувши Джорджа за руку так, щоб той упав слідом.
— Коли вже бруднитися, то цілком! – мало не давлячись зі сміху, заявила ти.
— Думаю Алісія, що піднімає мантію і йде навшпиньки аби не забруднитись, прикрикуючи на кожному кроці, зараз втратила б свідомість, почуй вона тебе! – у відповідь посміювався Фред.
Ви лежали, жартували і сміялись ще з хвилин п’ять. В результаті ти встала перша, подала руку Фреду і Джорджу і ви всі втрьох, брудні з голови до п’ят і промоклі до нитки, побрели кудись у той бік, звідки прийшли.
— Ох, як Філч зрадіє, коли побачить шлях із бруду від входу в замок і аж до Гріфіндорської вежі! – Заявила ти, коли крізь стіни дощу помітила обриси замку.
— Запевняю тебе, він одразу зрозуміє, хто це зробив і навіть не турбуватиметься покарати нас! – сказав Фред.
— Він і так розуміє, що це марно! – Закінчив за брата Джордж.