Демон блукав із одного сну до іншого. Жоден не здавався дійсно цікавим, але Вілл, усе-таки, був вдячним за можливість вільно тинятися мареннями й просто насолоджуватися видовищем. Одне з яких злегка зацікавило.
Хлопчик сидів за столом і відчайдушно переглядав ящики. Він був одягнений у просту коричневу шапку, що прикривала платинові кучері, та синій жилет. Юнак дістав медальйон, який шукав. Вілл відчув неясне тремтіння на краєчку свідомості, але проігнорував це відчуття. Натомість спостерігав за тим, як парубок відкрив медальйон і побачив, що той пустий. Тремтіння посилилося, але демон не звертав уваги, цікавлячись реакцією хлопця й задумуючись, чи може якось допомогти цій маленькій людині.
Парубок ударив кулаком по столу й почав знову злісно копирсатися в ящиках. Поки демон спостерігав, дрижаки в голові ставали все сильнішими й сильнішими, до тих пір, що ігнорувати вже не було сил. Звернув увагу на позив і відчув, як його висмоктує з розуму в людський світ.
Вілл повільно розплющив очі й побачив, що коло було намальоване в маленькій темній кімнаті, що нагадувала підвальне приміщення. Ті, хто примусив його з’явитися в людській подобі для позиву, були явно могутніми чарівниками. Єдина людина, яку він зустрічав із такою силою…
Демон звернув увагу на малі м’ясні мішки перед собою. Дівчина була в трико й блакитному жакеті. Вона, відкладаючи книгу, тримала в руці ніж. На хлопчині була велика накидка, а костюм був надто витонченим для простого виклику. На шиї в нього висів маленький зелений амулет. Вілл помітив схожий, але трішки менший, у дівчини на бандані. Юнак став навколішки й простягнув руку:
— Мене звати Діппер Ґліфул. Я хотів би вкласти угоду.
Вілл прикусив язика. Краще мовчати. Ти не даси обдурити себе, якщо нічого не скажеш. Дівчина нетерпляче фиркнула:
— У нас немає на це часу. Ми говоримо до тебе, ти, жалюгідний малий демоне. Відповідай!
Діппер зиркнув на партнерку, і та скривилася під його поглядом.
— Сестро, — попередження було беззаперечним, але вона лише закотила очі. Діппер знову повернувся до Вілла: — Ти вибач Мейбл. Вона має жахливу звичку говорити, коли варто мовчати, — хлопець знову простягнув руку: — Тож, як щодо угоди?
Демон м’яко тряхнув головою і прошепотів:
— Я не хочу.
Парубок насупив брови, так він дуже нагадував…
— Упевнений? Знаєш, для тебе ця угода була б не менш вигідною, аніж для нас, — заговорила Мейбл. Її голос звучав до нудоти солодко, і демон відчув пастку.
Вілл встав, протер ногою коло, намальоване крейдою, руйнуючи цим закляття. Поки близнюки відволіклися на ритуал, він кинувся в протилежну сторону кімнати. Побачив сходи, що вели вгору, і схопився за перила. Щось промайнуло повз його вухо й застрягло в стіні, у декількох сантиметрах від обличчя. То був ніж, що тримала Мейбл.
Дівчина витягла ніж зі стіни, і демон озирнувся — в очах танцював жах. Діппер узяв його за зап’ястя, і Вілл спробував звільнитися, однак хлопчик був надто сильним.
— Ми ще не казали, що ти можеш іти, — юнак усміхнувся, але цього не виражали його очі.
— Відпусти, — прошепотів так тихо, що не був упевнений, чи парубок його почув.
Діппер нахилився ближче й прошипів:
— Ні, не думаю, що зроблю це.
Хлопець скрутив Віллу руку й повалив на землю. До того, як демон зміг піднятися, маг поставив ногу на спину здобичі й прошепотів у вухо:
— Мене не хвилює, як багато часу піде, щоб отримати від тебе бажане, але моя сестра не така терпляча. Це вже триває дуже довго, і я міг би просто не стримувати її більше. Навіть якщо безсмертний, вона знайде спосіб, як тебе вбити. І зробить це в останню чергу (прим. перекл.: тобто перед тим, як убити Вілла, Мейбл добряче з ним пограється). Хтозна, може я навіть приєднаюся? Тож, або ти укладаєш із нами угоду, або ми перетворимо твоє життя на пекло. Що скажеш? — Діппер відпустив його й знову простягнув руку. — Хочеш укласти угоду?
Повільно взяв руку хлопчика й потиснув її. Примарне блакитне полум’я промчало по їхніх руках, і демон відчув, як Діппер поглинає більшу частину його сил. Коли хлопець обірвав рукостискання, Вілл почувався майже безсилим.
Діти піднялися сходами, і, коли сонячне проміння огорнуло Діппера, Вілл мусив перевести дух. Хлопчина мав неперевершено прекрасний вигляд.
Мейбл узяла книгу, яку відклала раніше. Коли близнюки йшли, світло відбивалося від обкладинки книги, і демон побачив, що та була прикрашена відбитком долоні з шістьома пальцями. Вілл одразу згадав, де раніше бачив це зображення.
Демона снів обдурили ще раз.