Тиждень продовжувався, і Гаррі ставало нудно тинятися по брудних провулках та оглядати кіоски з магазинами на кутках, використовуючи кошти уряду, щоб купувати мобільні телефони тут і там та шукати натяки на темну магію. Поки що не щастило, і парубок був достатньо розчарований, щоб повернутися до нестабільної звички курити цигарки. Ізабель примружила на нього очі, коли Поттер затягнувся третьою цигаркою за день, обоє попивали дешеву чорну каву з паперових стаканчиків.
— Та годі, Гаррі, усе не так вже й погано, — підбадьорливо сказала напарниця. — Принаймні, ми не в офісі, і ще майже немає писанини!
Він закотив на ці слова очі, кинувши недопалок на землю. Засунувши руки в кишені своєї потертої шкіряної куртки, похитувався вперед-назад на підошвах.
— Я знаю, знаю. Просто неспокійно. І це здається марною тратою часу. Чому ми не можемо скористатися магією, щоб відстежити їх?
Настала черга Ізабель закотити очі:
— Ти, милий і необізнаний чоловіче, ми вже це розглядали. Вони спробували… Ну, той, хто зачарував телефони, має хитрі закляття проти виявлення, і востаннє, коли намагалися знову це провернути, слід похолов, і постраждав ще один маґл.
Гаррі зиркнув на неї, наче дівчина була підступним магом, що стояв за проклятими телефонами.
— Ну, який сенс залучати такого екстравагантного порушника прокляття, як Мелфой, якщо той не може обійти чари? Зараз він просто використовує кошти уряду.
— Думаю, ти маєш сказати йому це на наступній щотижневій реєстрації, — холодно промовила Ізабель.
Поттер втупився в брудну землю, б’ючи кросівками по краю тротуару.
Під час наступної щотижневої реєстрації нетерпіння Робардса почало збігатися з нетерпінням самого ґрифіндорця.
— Нічого?! — благав він.
Усі аврори хитали головами.
Драко скривився, маючи спокійний вигляд, але Гаррі помітив, як нервово постукував один чобіт із драконячої шкіри.
— Можливо, Мелфою варто піднятися з дупи та приєднатися до нас у полі? — почувся палкий голос Рона.
Блондин підвів погляд, зустрівшись із Візлі поглядом:
— З радістю.
— Тоді сьогодні ввечері? — узяв на слабо рудий.
— Сьогодні ввечері не можу, — відповів Драко.
— Чому ні? Маєш зустріч із якимись темними чарівниками? Збираєшся попередити їх? — глузував співрозмовник.
Тоді Рон закотив очі й повернувся до Робардса:
— Ну, це марно. Ми нічого не знайшли. Звичайно, є кращий спосіб щодо знаходження цих проклятих телефонів.
— Після дослідження останніх кількох екземплярів на наявність слідів магії, у мене є ідея… — заговорив слизеринець.
— Ох, іди геть, Мелфою, — різко підірвався Рон, мало не перекинувши свій стілець. — Сьогодні в мене більше немає терпіння, — і вихором вийшов.
Поттер зітхнув, піднявши брови на Ізабель. Вони вдвох також повільно піднялися. Гаррі коротко кивнув Драко та зробив вибачливу гримасу для Робардса.
— Ми знову зустрінемось завтра та розробимо стратегію, — різко промовив чоловік.
— Пізніше, цього ж вечора —
Щось гостре тицяло Гаррі в ділянку над вухом. Він кинув “Люмос”, намацуючи окуляри, коли прокинувся. Доповідна записка з Міністерства наполегливо стукала носом складеного пергаментного літачка. Юнак відкрив його, щоб знайти координати аппарування та слова “Маґл — телефон — ЯКОМОГА ШВИДШЕ”. Без жодної хвилини на вагання він схопився з ліжка, накинув мантію й засунув ноги в кросівки.
Чимдуж аппарував до координат, приборкуючи хвилю нудоти, яка наступала завжди. Аврори вже зібралися в коло. Ізабель та Рон також були там, а в центрі стояла довга струнка фігура з витонченими пальцями.
Молодий чоловік зі скляними очима й відвислою щелепою сидів спиною до цегляної стіни, моторошно освітлений синім світлом від мобільного телефона, який стискав обома руками. З цієї відстані Поттер зміг розгледіти ледь помітний рух грудей: маґл усе ще дихав.
Драко був найближче до постраждалого. На чолі тонкий блиск поту, одна рука тримала чарівну паличку, а інша — виконувала складні рухи в повітрі. Він бурмотів заклинання й, здавалося, нічого не підозрював. Брюнет також помітив, що парубок був нафарбований підводкою для очей, одягнений у чорні вузькі джинси та темно-фіолетові чоботи.
Робардс був поруч і підійшов до Гаррі:
— Ми отримали терміновий натяк від нічного патруля. Ще один маґл спійманий телефоном, їм вдалося поставити “Протеґо” навколо чоловіка окремо від пристрою, проте прокляття було сильніше: воно повільно висмоктує його енергію.
Ґрифіндорець коротко кивнув, не в змозі відірвати очей від блідого обличчя маґла, якого загнали в глухий кут. Волосся на потилиці стало дибки. Здавалося, що повітря було перенасичене енергією — діяла могутня магія.
— Що робить Мелфой? — запитав він низьким голосом у Робардса.
— Намагається розгадати прокляття таким чином, щоб дозволити нам відстежити джерело. Я дав 2 хвилини, після цього ми просто підірвемо клятий пристрій, перш ніж він прикінчить цього маґла.
Поттер коротко кивнув.
Волосся Мелфоя потемніло від поту, очі примружились, губи ледь рухалися, коли він бурмотів заклинання за заклинанням, тонкі зап’ястя поверталися, а чарівна паличка розрізала повітря точними, делікатними рухами. Груди Гаррі стиснулися. Він впізнав точність та рішучість блондина, якого знав у Гоґвортсі, але побачивши, як юнак докладає стільки зусиль для рятування маґла, зеленоокий завагався. Можливо, він дійсно змінився.
Паличка Робардса висипала червоними іскрами.
— Усе, Мелфою. Твій час вичерпано.
Очі парубка розплющилися, сталеві та рішучі:
— Дайте ще одну хвилину!
— Пульс та дихання частішають, що не дуже мені подобається, — сказав цілитель, який уважно спостерігав за маґлом.
— Поттере… — почувся голос Драко. — Ти завжди мав усю силу, але не мав контролю. Чи не можеш поставити сильніше “Протеґо” навколо? Це може повністю розвіяти прокляття, але є можливість просто заблокувати його й дозволити мені далі працювати.
Гаррі знизав плечима та кивнув, зауваживши сумнівний комплімент.
Тоді нахилив своє тіло так, щоб мати змогу кинутися між маґлом та телефоном у його руках, вигукуючи:
— “Протеґо”!
Якусь мить здавалося, що нічого не відбувається, та потім чоловічі пальці розтиснулися, і телефон упав на асфальт. Мелфой поповз за ним, продовжуючи рухи чарівною паличкою та белькочучи щось під ніс. Аура блакитного світла від екрану з тріском згасла, а сам пристрій потемнів і задимівся.
— Ну, втратили телефон, але я маю здогадку, як вони це роблять, — видихнув Мелфой, але, похитнувшись, почив зцілювати постраждалого.
Шквал цілителів та аврорів оточив маґла, готові оцінити й виправити будь-які пошкодження від заклинань і обережно стерти пам’ять.
Робардс подав знак Гаррі та Драко:
— Ви, повернімося до міністерства, нам потрібен план.
Вони зникли, зустрівшись у найближчій точці Міністерства через кілька хвилин.
Сидячи в одному кінці столу для нарад, Мелфой почав говорити:
— Я зміг простежити частину шляху з телефону. Думаю, що вони використовують маґлівські вежі стільникового зв’язку, щоб перенаправити енергію.
Робардс і Гаррі байдуже дивилися на нього.
— Е-е, про що це ти? — запитав ґрифіндорець.
Блондин закотив очі.
— Система маґлів, яка дозволяє їхнім маленьким пристроям працювати. Це вежі, які приймають та передають сигнали. Я зміг виконати деякі діагностичні заклинання й виявив сильні зв’язки, що віддалялися від маґлів, тому підозрюю, що вони використовують стільникові мережі для передачі життєвої сили. Блискуче прокляття, насправді. Трохи перетворення від хімічної енергії до радіочастот, до…
Поттер та Робардс продовжували кліпати, мов золоті рибки.
— Мелфою… — повільно почав Гаррі, — звідки, в ім’я Мерліна, ти все це знаєш?
Бліді щоки слизеринця гарненько почервоніли:
— Ну, як ви пам’ятаєте, я певний час був під домашнім арештом, і мені не дозволяли користуватися магією, тому стало так нудно і я, ем-м… Ну, Блез приніс мобільний телефон, і я відкрив річ під назвою “Ютуб”, навчився трохи хімії та фізики. Виявилося, що маґли справді геніальні, — рум’янець збільшився, і юнак глянув на свої руки.
— Гаразд, — кашлянув Робардс, обірвавши шалені мрії зеленоокого. — Це чудово. Добре, але що нам РОБИТИ з цією вашою теорією.
Очі Драко спалахнули.
— Думаю, цілком можливо, що темні чарівники, які витягують життєву силу маґлів, будуть знаходитись або на одній вежі стільникового зв’язку, або в межах зв’язку кількох.
Робардс кивнув, оцінюючи Мелфоя.
— Дуже добре, тоді сядьте з Поттером і обміркуйте, але не цього вечора. Завтра ми перегрупуємося, як і було заплановано.
Хлопці кивнули. Драко перехопив погляд і сказав:
— Гаразд, просто маю перевірити Сема та решту гурту. Я покинув наш концерт досить раптово, коли отримав записку, — і пішов геть. Гаррі дивився, як парубок віддаляється, намагаючись, але безуспішно, відвести погляд від його дупи.
Наступного вечора Поттер, Ізабель та… неохоче й лише за наказом Робардса… Мелфой, вирушили в ніч під чарами зневіри. Вони провели півдня за маґлівськими картами, координатами телефонних атак, вежами стільникового зв’язку; також мали список імовірних місць. Наближалася північ, і ніч була дуже нудною.
Блондин різко зітхнув:
— Цирцеє, страшенно втомливо бути аврором, чи не так?
Вони підійшли до останньої вежі стільникового зв’язку з їхнього списку, і ґрифіндорцю не вистачило енергії на змістовну відповідь. Він також уявляв собі роботу з трохи більшою активністю, не таку нудну. У центрі вежі був маленький, металевий пристрій, що світився тьмяно-помаранчевим кольором, з маленькими шестернями, що дзижчали та цокали. Гаррі зупинився, показуючи жестом Драко йти далі. Дивні зачаровані об’єкти ще більше належали до відділу руйнівників проклять. Сіроокий підняв чарівну паличку, закотив правий рукав і почав бурмотіти заклинання.
Його паличка засяяла фіолетовим, омиваючи пристрій мережею яскравих ліній. Парубок поглянув на Поттера, пасмо світлого волосся спадало на очі.
— Вони в нас! — радісно сказав він. — Хто б це не був, він використовував дуже розумні заклинання, але я набагато розумніший.
Брюнет проковтнув смішок, Ізабель закотила очі.
Юнак продовжував:
— Як я й думав, вони перекачували енергію маґлів у цю штуку, перетворюючи інші форми енергії на магічну, завдяки цьому, — він вказав на маленький флакон у центрі штуковини. — Сподіваюсь, це зілля придає сил або якийсь кайф, проте я не знаю точно, — кинув на Гаррі багатозначний погляд. — Я зупинив прокляття, і, думаю, злочинець з’явиться в якийсь момент, щоб перевірити цю маленьку машину для вбивства.
— Добре, але хто прийде? — нетерпляче запитав ґрифіндорець.
— Я впевнений, що не знаю цього, — звертаючись ніби до дитини, пояснив Мелфой. — Можу, звісно, розплутати чари та прокляття, а також виявити відбиток кастора, але якщо не натраплю на щось таке, то спрацюють чари, перш ніж я впізнаю їх. Твій магічний слід, Поттере, я впізнав би за милю. Дуже голосно, без витонченості, — він похитав головою, обтрусив пил із колін і піднявся. — Моя робота тут закінчена, сподіваюсь, що аврорам вдасться принаймні не зачепивши жодної пастки? — вишукано піднявши брову, парубок зник.
*************
— Усі молодці, — Робардс кивнув на аврорів і, з деякою відразою, на Драко.
Ранковий п’ятничний брифінґ пройшов як завжди, з кількома додатковими поплескуваннями по спинах Гаррі та Ізабель за затримання чарівників-маґлоненависників, які стоять за вбивствами. Вони провели досить нудне спостереження, після чого захопили одного члена спілки, допит під дією сироватки правди (звісно, з поданням необхідних документів) і ще кілька арештів. Охайно та задовільно. Поттер уже боявся решти паперів.
* Брифінґ — коротка прес-конференція. (примітка редактора)
Робардс закінчив підсумовування основних оновлень для відкритих випадків та відпустив аврорів, щоб вони закінчили свою роботу. Коли всі розійшлися, брюнет підійшов до Мелфоя.
Рон гукнув із дверей:
— Ти йдеш, Гаррі? Я помираю з голоду!
— Просто зачекай хвилинку, — відповів зеленоокий. Він повернувся до блондина. — Ем, Мелфою… Драко, — він кашлянув, — ми, аврори, зазвичай збираємося в пабі по п’ятницях після роботи… Оскільки ти допоміг розплутати цю справу, можеш приєднатися, якщо хочеш.
Слизеринець витріщився на нього:
— Чому шрамоголовий мені лестить? Більше часу з аврорами, ти, сраний рабовласнику? Не можу уявити більш… Хвилюючого вечора.
— Так, — відповів Поттер. — Ну, звісно, тобі не потрібно приходити, але ми збираємося о 7 біля голови лева.
Мелфой кинув і розвернувся, щоб піти. Узявшись за дверну ручку, повернувся назад, підморгнув Гаррі й пройшов у двері.
“Прокляття”, — подумав брюнет. Він почувався досить комфортно у власній сексуальності, але мати схильність до Драко… Це було неприємною думкою.