Гаррі прокидається в ліжку, яке сам застелив, і виявляє на роботі свого нового дивного товариша по койці.
Гаррі прокинувся, здригнувшись, рот був запаморочений від сну та алкоголю минулої ночі. Боліли руки та прес, наче провів ніч… Дуже активно. Промовивши заклинання, він узяв окуляри й мало не зойкнув, коли одягнув їх. Орлиний ніс Драко Мелфоя був дуже близько до його власного, очі зі щільно заплющеними повіками були відкриті та дивилися на нього.
— Сонний Потті нарешті прокидається, я думав, ти залишиш мене тут помирати від нудьги, — протягнув Мелфой.
“Боже”, подумав Гаррі, і ніч повернулася до нього відразу. Не сон, тож, не дуже гарячий, дуже еротичний, чудовий сон… Серце калатало, можливо від зневоднення та похмілля, або через те, як слизеринець дивився на нього, а точніше, пожирав цими сталевими очима, його погляд ковзає вниз по грудях. Драко всміхнувся.
— Е-е, ем, доброго ранку? — спробував привітатися Гаррі.
— Відносно доброго, — ліниво відповів юнак. — Здається, я знайшов новий спосіб, розлютити тебе після всіх цих років, — він усміхнувся, і Гаррі відчув, як кров прилила йому до обличчя та паху. Чорт, Драко був у гарній формі. Скуйовджене кукурудзяне шовкове волосся, почервонілі від сну щоки, очі з небезпечним блиском. Поттер закусив губу, не знаючи, що сказати, думки бігали: “Мелфой… Я щойно зрозумів, що нашу взаємну підліткову ненависть частково підживлювала невикористана гомоеротична туга” або “Драко… Коли ти перестав бути таким дурнем і почав виглядати так добре?” (хоч це не було неправдою, подумалось йому, блондин усе ще був дурнем і, мабуть, майже завжди виглядав так добре), або “Мелфой… Я думав, що ненавидів тебе, глибоко всередині весь цей час, і, можливо, я просто хотів… Тебе…”
Натомість не сказав нічого, приголомшений і надто збентежений рожевим язиком парубка, який облизував губи.
— Ти ніколи не був красномовним, Поттере, — сказав Драко, руйнуючи заклинання.
— Ні, — відповів парубок, перевертаючись на спину. — Хоча це не заважає Witch Weekly цитувати мене та знаходити всілякі квіткові слова, яких я ніколи не бачив, та які не зміг би придумати власноруч.
— О, я знаю, — сказав Мелфой. — Навіть на секунду не задумувався, що твій мозок троля придумав якесь із тих багатоскладових слів, які вони цитують.
Гаррі ляснув хлопця по плечу:
— Агов, я хочу сказати, що мій мозок принаймні трохи гостріший за троля, і я поступово наближаюся до людини.
Драко скромно підморгнув йому:
— Не потрібно добре володіти словами, коли ти бог у ліжку.
Ґрифіндорець затамував подих. Невже Мелфой зробив комплімент? І чи він прямо зараз згадав їхні нещодавні сексуальні подвиги? Поки голяка в ліжку? Із ГАРРІ?
— Не дозволяй своїй голові троля надто роздутися, Потті, — сказав блондин, сідаючи й витягаючи свій одяг із купи на підлозі. Юнак спостерігав за жилавими м’язами спини, витонченими вузлами хребта, коли Драко нахилився вперед, натягуючи штани, шкарпетки та черевики. Господи, що Гаррі робив, пускаючи слину на нього, мерзотного Мелфоя. Який кошмар. Хоча й снилися кошмари зі слизеринцем, у яких здебільшого він помирає від диявольського вогню або від власної неосвіченої руки в калюжі крові, і ці сни не залишали його без подиху та цілковито неушкодженим, як зараз.
Парубок заплющив очі і важко зітхнув.
— У кухонній шафі є зілля від похмілля. Мені потрібно зустрітися з Семом, а сьогодні ввечері в нас репетиція з гуртом. Ти можеш піти, використавши Летючий порох. Будь ласка, нічого не зламай поки виходиш, — Гаррі відкрив очі, зустрівши усміхненого Мелфоя. Прокляте серце знову затріпотіло. — Поттере, я знаю, що більшість сміття в чаклунській пресі є неправдивою, але скажу, що чудернацькі лондонські чутки про тебе і твого величезного члена — це не брехня, — він зловісно засміявся. — Не хвилюйся, я не годуватиму пліткарських піраній, — і з цими словами пішов.
Гаррі лежав непорушно, повільно дихаючи, намагаючись заспокоїти серцебиття. Обвислі цицьки Моргани, що відбулося? Він трахав Мелфоя. Він СПАВ у ліжку Мелфоя. Це відчувалося якось дивно. Інтимніше. Він ЦІЛУВАВ Мелфоя. Борода Меліна, справжня катастрофа.
Одягнувшись і випивши протипохмільного зілля, Гаррі легко знайшов камін. Квартира була маленькою, але сучасною, відкритою та світлою. Юнак кинув жменю порошку на решітку й просунув голову, вигукнувши:
— Квартира Рона та Герміони! — парубок швидко відповів на його виклик, тримаючи в одній руці чашку кави, а в іншій — булочку.
— Доброго ранку, Гаррі! — радісно покликав він крізь повний рот крихт. — Звідки ти дзвониш? Це не Ґримо, — Візлі намагається зазирнути за плече друга, щоб дізнатися більше деталей.
— Не зважай, розповім тобі за мить. Чи можу я прийти? А точніше прилетіти? — із поспіхом запитав Поттер.
— Приходь! Герміона справді спекла булочки, ти повірив би?! — відповів Рон.
— Я тебе ЧУЮ, — пролунав голос дiвчини, хоча це й не звучаоа сердито.
Сидячи в затишній квартирі Рона та Герміони, на пошарпаному, потертому килимі, Гаррі відчув, як внутрішнє дзижчання тривоги вщухає, коли він із вдячністю пив каву та їв смачну, хоч і розсипчасту, булочку.
— Погані новини, — почав він.
— Ти не покинеш аврорів! — Рон витріщився.
— Ти хворий? — Герміона видихнула, брови тривожно зсунулися.
— Ні, ні, — почав Гаррі, — не так погано, чи, ну, не знаю, може, гірше?
Обоє дивилися на нього з очікуванням.
— Я… Трахни мене… Ну, власне, ем, я трахнув Драко Мелфоя, — промовив парубок.
Вираз, який Гаррі не зміг розібрати, промайнув на обличчі Герміони, перш ніж вона надала обличчю спокійного виразу.
Рон розреготався:
— Добре, друже! Ні, справді, що не так?
— Ем, це все. Ми випадково зустрілися вчора ввечері, він насправді басист у гурті, який мені показала Джіні, і, ну, я не зовсім впевнений як це сталося, але він не був повним дурнем, та й був цілком підтягнутим, і, ну, це все, насправді, — Гаррі не міг зустрітися з ними поглядом.
— Але він навіть не в Британії, чи не так? — запитав Рон.
— У гурті? — Герміона виглядала приголомшеною.
— Здається, він повернувся до Британії. І так, у гурті, — відповів Поттер. Розглядаючи порожній кухоль з-під кави з набагато більшою інтенсивністю, ніж він будь-коли вдивлявся на чайне листя під час ворожіння. — І минулої ночі він був дуже довго в Лондоні, і я був дуже довго в його ліжку, так би мовити, — нарешті підвів очі. Рон сполотнів, а Герміона дивилася не мигаючи.
— До біса, Гаррі, — прошепотів Рон.
— Як думаєте, мені потрібно втручатися в ЗМІ? — запитав Гаррі.
— Я так не думаю… — почала Герміона. — За останні кілька років Мелфой чудово впорався з тим, щоб триматися подалі від преси. Вважаю, що він не хотів би такої уваги, яка прийшла б із цим.
— Що ТИ знаєш про те, чого хоче Мелфой? — випалив Рон.
— Так це сталося, Рональде, — суворо сказала Герміона, — Я нещодавно розмовляв з ним. Міжвидова Юридична Конфедерація два тижні тому консультувалася з ним щодо формулювань законодавства про перевезення проклятих об’єктів між різними магічними видами. Він насправді дуже допоміг… — перебила вона Рона.
— Ти бачила його? Розмовляла з ним? — виплеснув він.
— Ну, я не хотіла нічого говорити, це була дуже коротка консультація, дуже незначна, і я знаю, як ви обидва дратуєтесь, коли його ім’я так часто згадується, — гикнула Герміона.
Гаррі не було що сказати. Здавалося, що через багато років Мелфой знову опинився на своїй орбіті, став такою ж колючкою в його боці, як і раніше.
— А ТИ, — заревів Рон, повертаючись до нього обличчям, — не тільки БАЧИВ його, але й тріпав його? Ти фізично торкався п’явки? Маґлоненависник, який має темну мітку, зарозумілий, жахливий, гніт на цій Землі, це Мелфой?
— Ем, так, — пробурмотів Гаррі в підлогу.
— ЧИ ТИ З ГЛУЗДУ З’ЇХАВ?
— Скажу на свій захист, що я був п’яний! — заскиглив Гаррі. — І він вибачився, і він басист, а ти знаєш, що в мене щось… — Рон кинув на нього виснажливий погляд.
— Непробачений.
— Ну, ти не навряд чи побачиш його знову, — майже послужливо запропонувала Герміона.
***
Гаррі неприємно прокинувся від сну, який миттєво вислизнув, але, здавалося, містив довгі, тонкі пальці та блискучі, грізні усмішки. Юнак звільнився від простирадла, невпевнено надягнувши окуляри на ніс. Він кинув “Темпус”* і вилаявся. Запізнився. Він збіг сходами вниз на жваву вулицю маґлівського Лондона й примружився на яскраве осіннє сонце. Кава, тістечко й уперед на службу.
* “Tempus” — це заклинання, яке під час застосування повідомляє поточний час. (примітка перекладача)
— Ой, дурень! — дзвінок надійшов у той момент, коли Гаррі покинув ліфти й почав пробиратися довгим коридором до кабінетів аврорів.
— Я ще не закінчив із тобою, усе ще думаю, що тобі потрібно дещо пояснити.
Гаррі закотив очі:
— Роне, не починай, просто вийди.
Рон запитав:
— Добре, але я клянуся, нам потрібно ШВИДКО знайти справжнього хлопця. Не можна дозволити тобі трахатися з будь-якими пропозиціями хробаків напідпитку.
Поттер перевів подих. Це була розмова, яку вони мали раніше.
— Знаю Роне, я продовжую намагатися, але це безнадійно. У мене немає реальних перспектив, я не знаю, як мені зустрітися з кимось.
Настала черга Рона закотити очі:
— Моя дупа, жодних перспектив, є черга придатних холостяків, які пускають слину на тебе.
— І така ж довга колонка пліток. Нічого справжнього ніколи не з’являється.
Рон весело поплескав Гаррі по плечу:
— Ну, принаймні ти не зможеш опуститися нижче, ніж опустився цими вихідними!
Гаррі зиркнув на друга.
Вони пройшли до конференц-зали на ранкову зустріч у п’ятницю, і Гаррі завмер. Два знайомих сірих ока зустрілися з його. Біле світле волосся та насмішкуваті губи були безпомилковими.
— Поттер, — посміхнувся Мелфой.
— Мелфой, — прохрипів Гаррі. Що, на біса, тут робив музично-талановитий придурок, порушуючи комфортну рутину світу аврорів, виглядаючи при цьому до біса витонченим?
— Сядьте, сідайте всі, — почувся нетерплячий голос Голови Аврора Робардса, — у нас є багато важливих справ.
— Що він тут робить? — пролунав дуже гучний шепіт Рона, тицяючи парубка під ребра. Драко глянув у їхній бік, і Поттер знизав плечима, уникаючи зорового контакту й дивлячись на Робардса, але шкіра покрилася мурахами, коли відчув на собі погляд Мелфоя. Натомість стиснув щелепи, намагаючись налаштуватися на опис кількох проклятих мобільних телефонів, які темні чарівники продавали маґлам. Користувач був би захоплений екраном, постійно дивлячись на дисплей, а життєва сила повільно покидала тіло через пристрій. Троє маґлів померли минулого місяця, одного вчасно знайшли, він одужав і проходив терапію по заміні спогадів в Сент-Мунгосі.
— Так ВІН тут, щоб ми могли проникнути в розум маґлоненависника? — голосно прошепотів Візлі. Гаррі штовхнув друга під столом. Поттер побачив, як обличчя блондина почервоніло, а голова опустилася від сорому.
— Містер Мелфой люб’язно уклав угоду з нашим департаментом, — продовжив Робардс, — оскільки він нещодавно вів розкриття групи вбивць маґлів у Мельбурні, використовуючи прокляті наручні годинники.
Рон пирхнув:
— Ну, це фейлетони, ми можемо обійтися без нього, сер.
Робардс зневажливо глянув на Візлі перш ніж продовжити:
— Ми конфіскували кілька проклятих стільникових телефонів, ще не розуміємо, де збирається висмоктана енергія, здається, що телефон — просто проспект, але кінцевий пункт призначення ще не знайдено. Також підозрюємо, що можемо відстежити відповідальних, якщо знайдемо це місце перебування. Нам потрібно кілька аврорів: Поттер, Візлі, Турман та Річардсон, щоб шукати прокляті пристрої. Їх продають у кіосках та рознощиках. Будь-який товар, який знайдете, який, здається, має прокляття, слід негайно принести Мелфою, щоб він міг анулювати прокляття та спробувати точно визначити, хто його наклав і де пов’язані пристрої. Зрозуміло?
Гаррі, Рон та інші кивнули. Поттер крадькома кинув погляд, а Мелфой знову дивився за власні зкріплені пальці на столі, кісточки яких побіліли. Драко підвів погляд перш ніж парубок встиг його відвести, і на обличчі промайнув дивний вираз. Знущання? Співчуття? Гаррі не був упевнений.
— Є що додати, Драко? — спитав Робардс.
— Так, — Мелфой підняв очі, промовляючи холодно й для всього світу виглядаючи абсолютно невимушено. — Зверніть увагу на трохи старші моделі мобільних телефонів, вони не мають бути небезпечними для відьми чи чарівника, але має виділятися яскравий шар, який має щось вам показати, та магічний відбиток пальця. Якщо зіткнетеся з маґлом, спробуйте застосувати “Протеґо”* навколо людини чи пристрою, я досі не розробив хороше протизакляття, і це, здається, розриває його досить добре. Телефони, які наразі отримали, не розкривають місце витоку енергії, як тільки заклинання активується контактом із маґлами, воно виконує завдання, а потім розплутується, насправді досить гарна частина магії… — він замовк.
*“Протеґо” — заклинання для захисту чарівника від вхідних заклинань. (примітка перекладача)
Робардс кивнув:
— Гаразд, ви, краще рухайтеся.
Гаррі встав, щоб піти поговорити з відьмою Ізабель Турман, однією з нових аврорів, із якою часто працював. Вона була простою, із підстриженим чорним волоссям, теплою коричневою шкірою та очима, що вловлювали все. Рон роздратовано захрипів і вилетів.
— Поттере, — пролунав холодний голос Драко, Гаррі обернувся, — я знаю, що в нас трохи… Складне минуле, — майже непомітна усмішка промайнула на обличчі, — але сподіваюся, що ми зможемо стати більш зрілими, ніж колись, і працювати разом над цим? Сподіваюся, ви, аврори, швидко знайдете більше цих проклятих телефонів, і я зможу зробити свою справу, і я не набридатиму тобі, — його очі піднялися, щоб зустрітися з Гаррі.
Поттер трохи повагався, потім кивнув:
— Гаразд, Мелфою. Сподіваюся, ми не будемо надто часто зустрічатися.
На обличчі блондина з’явилася усмішка, схожа на драконячу.
— Ні, — хлопець жадібно облизав губи, — я б сказав, що бачив тебе достатньо, щоб ладнати.
Обличчя та шия Гаррі палали від сорому.
— Так, — відвернувся він від Драко до Ізабель, прошепотівши: — Що ти скажеш на те, щоб ми відвідали якісь хитромудрі магазини у Вестмінстері, а потім скуштували каррі на обід? — вона посміхнулася й кивнула. — Бувай, Мелфой, ми принесемо тобі все, що знайдемо! — гукнув Гаррі через плече.
Коли вони вийшли з кімнати, Ізабель захихотіла:
— О-о-о, розкажи мені свою складну історію! Колишній хлопець погано розійшовся?
— Ні, — відповів Гаррі, — мабуть, можна сказати, колишній ворог, ми ледь не вбили одне одного, але, думаю, принаймні один раз ми врятували один одному життя. Тож можливо, усе навіть…
Після того, як Поттер вийшов із кімнати, Драко звернувся до Робардса:
— Зараз у мене є додаткова робота, яку мушу надолужити, але після цих вихідних буду повний робочий день на службі. Стільки, скільки буде потрібно.
— Чудово, — сказав Робардс. — Я чув схвальні відгуки від Австралійської федерації боротьби з темною магією, ви, очевидно, маєте неабиякий дар розплутувати тернисті прокляття, — Драко незручно пересувався на ногах.
— Ну, коли ти сам ростеш у сім’ї, де мереживо задушить тебе, якщо ти його неправильно торкнешся, ти дізнаєшся трохи про прокляття, — Робардс не зовсім спромігся розсміятися. Він справді довіряв парубку, чув лише компліменти від австралійських чарівників, але не міг забути, що означало прізвище Мелфоїв.