Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Почервонілими від холоду пальцями вона намагалася натиснути на сенсор програвача. Від холоду мілка моторика помітно зменшилась, тож золотава блондинка безуспішно пробувала вибрати потрібну пісню.
— Хей, ти взагалі мене чула?
Смарагди розгублено піднялися з маленького екранчику на жінку перед собою.
Сріблясті пасма, здавалося, відтіняються бузковим, на фоні снігу, а очі знову показово зверхні, наче аметисти з золотою оправою.
Не можу дивитись у очі
Вже не сплю чотири ночі
— Вибач, дуже розсіяна останнім часом. — сором’язливо посміхається у відповідь дівчина, поспіхом ховаючи плеєр в карман пальто, відводячи погляд на одну з рук, яку Леоне сховала за спиною.
Доросла жінка стискає свої вуста у тоненьку ниточку і піднімає лице молодшої за підборіддя, дивлячись на синці під очима.
— Скільки ти спала?
— Майже нічого. Сама знаєш, в міністерстві освіти вважають, що студентам не потрібен сон. — жартома ухиляється вона, трошки нахилившись у бік, щоб зазирнути за спину Абаккіо.
— А що це там у тебе?
Навіть квіти що в снігу
Не в’януть
Перед очима розквітає букет, ніжась в одиноких сніжинках з неба.
Джованна знов застигла, в здивовано та розгублено дивлячись на цю феєрію жовтого у целофані.
З персикових вуст виривається біла пара.
— Бери вже, чого рота роззявила? Ніколи не бачила квітів? — бурчить жінка, відвернувши голову, лише б не виказати рум’янець, чи то від холоду, чи від виразу обличчя коханої.
— Ну-у…від тебе так точно. — білозубо посміхнеться Джорно, беручи до рук букет та одразу, практично пірнає у його аромат.
Можем разом просто йти
І коли ростане сніг - розтанем
Тонка кисть в білому пальто бере високу жінку під руки, вона продовжує безтурботно посміхатися, переминаючись з ноги на ногу на морозі.
— І хто взагалі дарує соняхи зимою?
Платинова блондинка хмикає під ніс та зокочує очі, йдучи повз кучугури снігу з Джорно. Темні черевики з гострими носами виглядають набагато нуарніше та строго на фоні м’яких, майже як вівці, чобітків молодшої. Вони занадто різні завжди.
— Якщо не подобається - можу забрати.
— Ні. — одразу випалює студентка, — Подобаються, вони просто неймовірні. Дякую, люба. — тепла посмішка зігріває одразу. І Леона вже не жалкує, що зазирнула в квітковий магазин після наради.
— Не замерзла, поки чекала?
— Зовсім ні. Я…
Я не відчуваю зими
через твої обійми