«Бокуто-сан, не хочете стати моєю моделлю?»
Крізь скло окулярів було помітне хвилювання в очах, але наївний Котаро не звернув увагу, зацікавившись питанням. Він не мав уявлення, чим займається Акааші, що тому знадобилася модель. Тому підходив і дизайн, і малювання, і скульптури під його пальцями створювалися б легко, з певною впевненістю та акуратністю. Тож відмовитися було б дурним рішенням, зовсім не притаманним Бокуто.
Домовилися на шосту вечора, в орендованій квартирі Кейджі, куди Котаро заходив двічі. Одного разу на чай, відсвяткувати переїзд, а другого — взяти по дорозі потрібні другові речі. Так він знав куди йти, хоча гадки не мав чим треба буде займатися у ролі моделі. Прийшовши під двері, постукав двічі та на порозі його зустрів хлопець в домашньому вигляді. Розтягнута сіра футболка й затерті шорти, а сам трохи засмиканий і уникає зорового контакту.
— Добрий вечорочок, Акааші! — трохи нахилив голову у бік, намагаючись зловити погляд, — Можна?
— Так, — короткий погляд, — звісно.
Хлопець розвернувся та пішов всередину, даючи Котару прохід. Сам пішов у сторону своєї спальні. Спортсмен озирнувся по сторонах, підійшов на кухню, аби попити з дороги, та став чекати. Вийшов з кімнати Акааші обережно ховаючи щось в руці за спиною. На лиці Бокуто показав лише здивування.
— То… Що від мене потребується?
— Бокуто-сан, — прикусив щоку думаючи, — роздягніться, будь ласка.
Голова старшого виключилась на кілька секунд, відмовляючи працювати. Надії того, що це заради мистецтва трохи згладжували шок. Він вирішив нарешті запитати:
— Ти займаєшся малюванням? Чи може скульптурою? — обпершись о стільницю, приховав тремтячі руки.
— Ні..
— Зрозуміло, — в горлі пересохло, — то якою моделлю я буду?
Підлога була прохолодною крізь джинси, а сидіти на складених ногах було не зовсім зручно, та Котаро не зміг перевести увагу на ці подразники, коли за його спиною сидів Акааші з мотузкою. Він акуратно склав його руки за спиною, зап’ястя до зап’ястя. Провів червоною мотузкою під ними та трохи назад. Холодною рукою пройшовся по голій спині, аби обвести мотузкою двічі навколо рук.
— Нема дискомфорту?
— Ні, — коротко відповів, майже не дихаючи.
Перший вузол готовий. Руки прослизнули під плечі, проводячи мотузку по торсу та повертаючи її до спини. Рваний подих. Знову скріплює мотузку, натягуючи міцніше. Підіймає вверх та лоскоче між грудними м’язами. Дихає над вухом, зосереджено зв’язуючи посередині з минулою, перевіряє двома пальцями під мотузкою. Легко ковзає по шкірі грудей, проводить руками по плечах та робить ідентичну лінію від сонячного сплетіння до переходу між шиєю і плечем. Тиск на шкіру, тертя при малому русі, прохолодна підлога, що доводить до гусячої шкіри. Напруження в повітрі з різними ритмами дихання двох. Мотузка пройшлась по руці, зупинилась над грудьми, переплелась і пішла до другої. Останній вузол скріплювався з іншими, кінець закрутився доверху та був схований. Долоні Кейджі пройшлися по всім червоним лініям, подекуди залазячи під них пальцями. Бокуто не розумів чи холодно йому, чи жарко, але намагався триматися. Він погодився та мав виконати свою роль. Не дивлячись на те, що відчував рум’янець на щоках.
— Вам зручно, Бокуто-сан? — низьким голосом тихо сказав Акааші, в те ж вухо, що вже почервоніло від його теплого дихання.
— Т-так, — погляд опустився вниз.
— Добре, — підіймаючись сказав Кейджі, — тоді можна сфотографувати? Для себе.
— Га? Тобто, це ж для…
— Аби запам’ятати схему та проаналізувати помилки, — повсякденний вигляд хлопця, наче вони говорили про домашку, тільки більше соромив Котаро.
— Мм… гаразд.
Декілька клацань зі спини, під кутом та зверху. Акааші опустився навприсядки:
— Бокуто-сан, — підняв обличчя за підборіддя, — можете вирівняти спину? Я сфотографую спереду.
У відповідь лиш кивнув та розкрив плечі. Шкіру здавило під мотузками, руки та груди трохи натирало при диханні, а від чужого погляду крізь камеру телефона припікало. Він закрив очі, аби перевести подих. Відкрив від покладеної руки на волоссі, стоячого перед ним Акааші. Той довго задумливо дивився на нього.
— Акааші? Ай, — за волосся потягнули.
— Ха, Бокуто-сан, — в очах були вогні, — Ви знаєте наскільки гарячі з шібарі?
— Що? — він нічого не розумів.
— Ви, — відпустивши волосся, обійшов та опустився за спиною, — сексуальні, — провів долонею по шиї, — беззахисні, — говорив тихо та хрипло, — бажанні, — за шию підтягнув до себе, щоб вкусити збоку.
— Акааші, я… — проскиглив хлопець, відчуваючи змішані емоції, — не розумію.
— Я хочу Вас, Бокуто-сан, — кісті опустилися до ніг, котрі досі були в тій ж позі.
Провів до колін та вверх. Трохи стиснув внутрішню частину. Поклав голову йому на плече, розглядаючи. Бокуто залишалось тільки дихати, що виходило складніше, коли руки наближались до паху. Ще трохи і здається буде вмовляти, аби зупинив це. Тільки порив назустріч рукам говорив про інше.
— Подобається?
— Агх, — одна долонь пройшлась по горбику, — будь ласка… Акааші…
— Скажи, — наче промуркотів Кейджі.
— Д… - «досить» в голові, — допоможи.
Він усміхнувся видихнувши, надавив трохи та потер. Під долонею відчувався пульс та кам’яний член. Бокуто двигав тазом намагаючись задовольнити відчуття. На що Акааші лиш придавлював другою рукою та відводив іншу від паху, мовчки командуючи зволікати. Та в якийсь момент такої гри руки повністю зникли, залишивши Бокуто скиглити від незадоволення.
— Підіймайся, — взявши ззаду за основну мотузку з купою вузлів сказав Кейджі. Котаро ледве встав на ватні ноги та подивившись на Кейджі одразу оперся на нього.
— Хочу, — рикнув той на вухо та потерся.
— Чорт.
Стогін та мить зволікання. Все ще тримаючи мотузку він задумався. Відволікаючись на голос другого, думки перемішалися з бажанням.
— Пішли у спальню, — видавив з себе.
На ліжко він його посадив, а сам сів зверху. Якийсь перемикач таки не витримав і Котаро вже не міг зупинитися тертись крізь одежу, не дивлячись на дискомфорт. Це призупиняло Кейджі в обдуманих діях, він автоматично двигався у такт. Але руки таки дібралися до ременя та почали розстібати джинси. В цей момент другий вчепився зубами у плече. Стогін, гучний та не стриманий. Знімаючи резинку трусів семпая і своїх разом з шортами.
Мастурбувати одному було таки легше. Тримаючи два члени разом, він по звичці почав рухати рукою. Котаро потягся цілувати його шию. В голові поступово пустіло, залишаючи увагу тільки на відчуттях, шаленому бажанню кінчити та водночас не зупиняти процес ніколи. Бокуто підкинув стегна. Руки набрякли, хотілося більшого. Торкатися, цілувати, гладити, кусати. Взяти у свої руки чужу талію, зжати до синців, максимально притягнути до себе. Аби натирала чужа шкіра о свою. Він кінчив в чужу руку та втомлено опустив лоба на плече Акааші. Тому потрібно було декілька секунд, щоб кінчити наступним. Обидва виснажено вдихали кисень. Кейджі потягнувся за серветкою та витер обох.
— Почекай, зараз розв’яжу, — сиплим голосом він ледве сказав речення.
Від мотузки трохи почервоніла шкіра. Подекуди надавила до вм’ятин. Акааші ніжно провів по ним.
— Це було неочікувано, Акааші, — трохи охриплим голосом проговорив Котаро.
— Вибач, — поцілувавши слід на зап’ясті відповів хлопець.
— В наступний раз залиш руки вільними, — він взяв його обличчя в руки, — мій коханець, Акааші Кейджі.
Декілька секунд усвідомлення слів. Кейджі почервонівши дивиться додолу, але Бокуто не дає уникнути його, точно не зараз.
— Добре, — тихо відповів перед тим як Котаро затягнув у поцілунок.
Відгуки