Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пісня для розділу(пісня яку слухав Техьон): <90 - Pompeya>
Приємного читання💜
- Хьон! Я вдома! - Чонгук гучно повідомив про свою появу, переступивши поріг дому. З його лиця не сповзала щаслива усмішка.
- Привіт. Ти чого так либишся? - Хосок сидів у вітальні, закутаний в теплий коцик, на чорному шкіряному дивані й дивився якийсь фільм.
- Я? Хіба? - Гук ненароком схопився за свої щоки, й справді, вони аж боліли після довгого напруження.
- Щось приємне сталося? Дівчину знайшов, чи хлопця? - Хосок з хитрою усмішкою подивився на брата й далі зацікавлено продовжив дивитись фільм.
- Я, напевно, закохався… - Чонгук присів біля Хобі, задумливо вдивляючись в простір.
- Ні, це ти зараз серйозно? - Хосок в трохи шоковому стані дивився на свого брата, на Чонгука, якого ніколи в житті не цікавили ніякі романтичні стосунки.
- Чесно кажучи, я й сам не знаю як це сталось, просто сталось і все. - Чонгук стурбовано дивився на старшого в очікуванні відповіді, або хоч якоїсь реакції.
- І хто це? - Хосок, уже не зважаючи на фільм, повністю приділив всю свою увагу розмові з Чонгуком.
Гук був не впевнений, чи слід розповідати брату, бо Хобі був ще тим базікалом, тому такі таємниці він тримав в собі й нікому не розповідав. Але сьогодні він вирішив довіритись Хосоку.
- До нашої групи перевівся один учень… - Чонгук запнувся й засумнівався, але наполегливий погляд брата, який хотів дізнатись, що було далі, наче змушував говорити далі. - Це син Кім Юджина.
- Серйозно?!! - ненавмисне перебивши Гука, Хосок, в один момент зрозумівши свою помилку, замовк.
- Так. Але ти не подумай він зовсім не такий як його батько, навпаки, він повна його протилежність! Він красивий, милий, сором’язливий й дуже розумний. Він вміє постояти за себе, Те навіть утер носа тому вискочці Чангюну! - Чонгук з таким захопленням розповідав про Техьона, що ледь стримував свої емоції й невимовне захоплення.
- Те? - Хосок запитливо подивився на Гука.
- Так, його звуть Техьон. - Чонгук зніяковіло поправив своє волосся й всівся більш комфортніше, поводячи себе вже менш скуто.
- Красиве ім’я. - Хосок, повторивши за братом, повернувся до Гука й сперся на спинку дивана.
- Авжеж! У нього все красиве! А очі, ти би бачив їх, вони, як окремий витвір мистецтва!
Чонгук хіхікаючи, все більш зачаровано розповідав старшому про своє перше кохання. А Хосок просто слухав, задавав питання й милувався такою щасливою й безтурботною посмішкою молодшого. Він давно не бачив такого радісного і захопленого Гука. Вони розмовляли до пізньої ночі і розійшлись по своїх кімнатах тільки коли стрілки годинника вказали на одинадцяту. Хосок відразу заснув, а от Гук…
🌌
Чонгук все не міг заснути, як от, на щастя, йому подзвонила та людина, яка завжди могла розрадити його нудьгу.
- Привіт, я тебе не розбудив часом? - ніжний, оксамитовий голос, який доходив з телефону, заполонив гнітючу тишу ночі, розбавляючи її.
- Ні все в порядку, я й сам заснути не можу, а ти? - Чонгук радів кожною клітиною свого тіла, його переповнювало таке тепле відчуття, ніби на вулиці грізний грім лякає своїми страшними звуками, дощ разом з ним дошкуляє перехожим, які ще не добігли до своїх домівок, а ти в затишку сидиш у себе вдома й п’єш гарячий чай, вкотре переглядаючи улюблений фільм.
- Мені теж не спиться. - Техьон сумно пробурмотів й, здалось, опісля тяжко видихнув.
- Все добре? Ти якийсь сумний. - відчувши сум Те, Чонгук теж жахливо засмутився й до того ж навіть розізлився, але не на нього, а на того, хто його образив, навіть не знаючи цю людину.
- Ні-ні, все в порядку, правда! Просто втомився, напевно… - Те зробив свій голос трохи веселішим, але все одно було помітно, що щось тут не так.
- Тоді, може краще відпочинеш? - Чонгук не хотів класти слухавку, але й водночас не хотів більше, щоб Техьон був втомленим.
- Ні! Я в порядку, давай краще просто поговоримо про щось. - Те рішуче відмовився й запропонував інше. Найважливіше, що Те зараз потрібно було, так це бесіда з дорогоцінною йому людиною. Чонгук став першим і єдиним, з ким Техьон зміг вільно говорити, за все його життя. Коли Чон поряд, Те здається, що всі його проблеми наче й не існували зовсім. Він стає собою, й це почуття окриляє.
- Тоді добре… Про що поговоримо? - сказати, що Гук був радий, це нічого не сказати, він був щасливим, хоч і досі сильно хвилювався над станом Те, але якщо останньому потрібна підтримка, то він був готовий надати її.
- Не знаю. Наприклад, які в тебе улюблені солодощі? - по голосу здавалось, Те повеселішав й уже активно заводив розмову.
- Ти справді хочеш знати саме це? - Гук насолоджувався цією атмосферою в його кімнаті, яка огортала відвертим спокоєм в симбіозі із бесідами з Техьоном.
- Ну звісно, а що в цьому такого? Тільки не кажи, що любиш гірке. - мило обурившись, Те засміявся з самого себе, й здригнувся з останньої фрази.
- Якщо щось не гірке, тоді… Тільки не смійся, будь ласка! - Чонгук засоромився з своїх же думок - до цього моменту про його схильність до цих ласощів знав тільки Хосок, якщо той, звісно, нікому ще не розбалакав.
- Не буду, швидше кажи! - неприховану цікавість Техьона ніщо не могло приховати.
- Маршмелоу, я можу пачками їх їсти… Ти обіцяв не сміятись! - Гук вмить запашів й тільки й міг слухати безрезультатні спроби Те не засміятись, з від сорому прикритими долонею очима. - Ну от, я ж казав сміятимешся… - Гук ображено надув щоки неначе, Техьон міг це побачити.
- Вибач, вибач. Це дуже мило, правда. - Те сильно подобалося дражнити Гука й слідкувати за його милими реакціями, це відволікало.
- А зараз ти ще й знущаєшся! - Чонгук не ображався, навпаки, любив такі їхні, можливо безглузді, балачки.
- Ні! З чого ти це взяв? Хахаха - Те засміявся ще сильніше, ледь не забуваючи стримувати себе.
- Ну ок, тоді що ти найбільше полюбляєш з солодкого? Дай вгадаю, солона карамель? - в цей раз наступав з питаннями вже Гук, він не тільки хотів підтримати розмову, а й дізнатись смаки Те на майбутнє, чи впевнитись в своїх теоріях.
- Так! Звідки ти знаєш? Не просто карамель, а все в чому вона є! Морозиво з карамеллю, чізкейк, різні тістечка, мілкшейки… Це настільки смачно! - Те не приховував захоплення, розповідаючи про різні смаколики, що й сам захотів їсти - Ну от тепер я їсти хочу.
- Хахахах. Ти постійно замовляєш все з карамеллю, як мені не знати? Наступного разу пригощу тебе. - Чонгук радів й все більше закохувався в Те. В його реакції, в його смаки, його поведінку, характер, Гук полюбив усе це.
- Справді? Тримаю на слові. - Техьон мило хіхікаючи далі продовжував бесіду й був дуже щасливим від Гукової компанії. Чонгук єдиний, з ким Те міг так вільно спілкуватись.
🌌
Так вони говорили ще довго. Розмовляли про все, що тільки спадало на думку, багато сміялись й розважались, позбавляючи від непотрібної нудьги й суму один одного. Але як тільки це завершилось, Техьона знову повністю поглинули бридкі темрява та тиша. Чонгук розрядив трохи його похмурий стан. Але от слова, що ніяк не могли забутись, досі гуділи в голові.
- Ти невдячний виродок! Навіть такого простого виконати не можеш!? Май на увазі, якщо не припиниш цієї самовільності, будеш довіку замкнений в цих стінах!
Від цих спогадів ставало боляче та нестерпно. Пітьма все більше поглинала все тіло, змушуючи згорнутись в маленький клубочок.
До цього Те сприймав все як належне й думав, що таке жахливе ставлення до нього — це норма. За цей місяць після зустрічі з Чонгуком, його світогляд повністю змінився. Здавалось, від тієї замкненої й тихої миші зовсім нічого не залишилось. Натомість їй прийшов веселий і впевнений у собі парубок, який не боявся висловлювати свою думку та вмів давати гідний відпір. Всього за декілька днів, він змінився настільки, наче молодий бутон, якому не давали розкритись, нарешті перетворився на прекрасної краси квітку. Це не стільки лякало, як хвилювало, в хорошому сенсі, це придавало Техьону великої впевненості й рішучості. Та реалії життя жорстокі. Техьон не може нічого вчинити, йому просто перекриють дихання от і все.
Для батьків Техьон нічого не означає. Його батько одружився на його матері тільки тому, що в її сім’ї була мережа меблів, відома на в кожному куточку Південної Кореї. А от його матір, взагалі не була задоволена від союзу, адже з того, що колись розповідала маленькому Те тітка Со, його маму видали силоміць. І найгірше те, що тоді вона кохала іншого юнака, який за чутками був з простої родини. Тітонька Со завжди повторювала, що його матір насправді любить Те, та він не вірить. Техьон впевнений - його мати ненавидить його. І, звичайно, це пригнічує…
Доводи тітоньки Со, що потрібно просто змиритись і скоритись, ще більш засмучували. Адже до знайомства із Гуком, тільки вона хоч і не зовсім, але краще ставилась до маленького Те. Со Манволь - старенька пані й няня Те, яку найняли, коли тій було 39, і по цей час, коли Техьону вже 17, вона піклується про хлопця. Вона єдина від кого хлопець отримував хоча б трішки батьківського тепла, адже для своїх батьків він слугував лишень продуктом союзу. Манволь строга, але доброзичлива, завжди підходила до маленького Те з доброю усмішкою. Правда зараз вона все більше почала ставати на сторону старшого Кіма.
Техьон не знає чи її змусили, чи вона сама прийняла це рішення, та коли вона дізналась, що Те зв’язався з простолюдом, перше, що промовила це:
- Розірвіть всі стосунки, молодий пане, доки не пізно…
Розірвати всі стосунки? Еге ж, легко сказати, важко виконати. Та й чи хочеться виконувати? Вперше за все життя я не послухав ні свого батька, ні тітоньку Со, а пішов за своїми бажаннями. Моє бажання - бути разом з Чонгуком. Стоп. Бути разом? В якому це сенсі я зараз подумав? Божечки.
Вмить засоромившись, Техьон підніс свої руки до щік, а ті аж палали. Вирішивши припинити всі ці роздуми, хлопець ввімкнув свою улюблену пісню. Темрява потроху почала відступати, але от потік думок не зупинявся. Та зараз вони вже були про інше. Поклавши голову на коліна, міцно притиснуті до грудей, Те сидів на холодній підлозі біля свого ліжка й спостерігав за зорями через відчинене вікно.
When the love is too low and you want it back
Чи з’явиться та людина, яка по справжньому захоче полюбити мене?
My wheels on tow and I go alone
Техьон утер сльозинку, яка зрадницьки покотилася по щоці. Він справді жадав цього простого почуття - любові. І якщо це Чонгук, він не хоче його втрачати.
This is my home
Place, where I own
Memories of you, dear
Я хочу мати місце, яке я би міг сміливо назвати своєю домівкою, хочу мати людей, яких би я міг впевнено назвати сім’єю.
До біса! Я не відмовлюсь від свого щастя. Я буду боротись до кінця. Якщо моє щастя полягає у Чонгукові, я не здамся.
Про себе усміхнувшись, Техьон зібрався з силами і ліг у ліжко. Закривши очі, він думав тільки про хороший завтрашній день. А згодом, тихо засопівши, солодко заснув. Хороше й легке відчуття в грудях заспокоювало й приносило тепло.
Він впорається…
🌌
Ранок у Чонгука видався не дуже. Встаючи з ліжка, він безглуздо запнувся й упав лицем додолу. Ніс пік нещадно, як би Чон не старався не звертати на нього увагу, що нервувало. На сніданок до них прийшов Чімін, а це означало - Чонгук не зможе далі тікати. Чімін дав йому перерву і час закінчився. Правда після розмови з братом, Гук вже не стане уникати друга. Чі здавався надутим, та побачивши розбитий ніс Чонгука, весь його гнів зник, на заміну якому прийшов дзвінкий сміх. Вони смачно поснідали пластівцями з молоком й попрямували до університету.
- Ну то, як? Ти поговорив з ним? - Чімін не втамовував свою цікавість ні на мить.
- Ні… Я ж казав, я не хочу поспішати. - Чонгук прийняв позицію вичікування, як і Чімін, але от Чі в такій позиції вже майже 4 роки і він по собі знає, як це важко. - До речі… Ти в порядку?
- Я? Чому я маю бути не в порядку? - Чімін знову натягнув несправжню усмішку, у нього це своєрідна захисна реакція, коли заходить розмова про ті теми, про які варто не згадувати. До цього він часто плакав, поки не почав перетворювати сльози на сміх, що турбувало Чона й досі.
- Хьон знайшов собі нову дівчину… Здається, її звуть Сохі. - Чонгук старався акуратно сповістити другові про новину, та Чімін давно змирився з цим.
- Так. Я радий за нього. - брехня за брехнею, але він не міг інакше, бо інакше боляче. Боляче визнавати те, що людина, яку ти кохаєш, з кимось іншим. Боляче розуміти, що ця людина ніколи не дізнається про твої почуття, адже Пак ніколи не зможе розказати про це.
Чонгук тільки поплескав друга по плечі в знак підтримки й вирішив змінити тему:
- Може сходимо сьогодні в якесь кафе? О, точно! Треба тебе познайомити з Техьоном. - Чонгук знав, чим може зацікавити друга, тому користався цим, щоб відвадити того від поганих думок.
- Ну дивись мені. Тримаю тебе на слові. - це й справді спрацювало, тепер Чімін думав про довгоочікувану зустріч з коханим друга.
Вони зайшли в будівлю університету, Чонгук посміхнувся, попрощався із другом і пішов до своєї аудиторії, з нетерпінням очікуючи, які сюрпризи приготує йому сьогоднішній день.