Суміш з овочів та спецій перемішувалися між собою. Запах супу заповнив всю квартиру і не тільки. Хлопець посміхнувся, коли взяв на пробу страву. Трохи не вистачало пікантності, і він додав трохи копченої паприки, як вона завжди любила.
Час плинув, і наближався довгоочікуваний вечір. Скоро мала прийти Робін з роботи, а Санджі ще не встиг закінчити десерт. Стільки всього треба було встигнути, а в нього все падало з рук. Звичайне побачення, а серце торохтить тільки від однієї про цю чорноброву жінку. Залізна тара впала на піл, і це привило блондина до тями.
Тісто для пряників було вже замісено, залишилося тільки придати форму і поставити у піч. Білі руки кухаря м’яли м’яку субстанцію, роблячи з них маленькі круглі м’ячики. Трохи муки посипалося з пальців. Санджі обережно прибрав волосся з блакитних очей і замурзався трохи. Він вистав час і поставив пряники запікатися.
Робін завжди подобалося спостерігати як хлопець готує. Такі яскраві щасливі очі зігрівали їй серце, змушуючи думати про нього і лише про нього. Жінка тихо увійшла у квартиру і нишком сховалося за стіною, поки Санджі обирав яке вино краще сьогодні відколупати. Вона тихо розсміялась, коли той промовляв про себе «Робін-чан».
Це не пройшло повз вух, і хлопець різко вскочив на ноги. Його обличчя перекосило, а м’язи напружились. Робін вийшла перед ним, виставши рук вперед:
-
Привіт. Як справи?
Санджі відразу ж розслабився і з полегшенням зітхнув, побачивши обличчя коханої.
-
Це ви. А я вже злякався…
-
Хах, ну взагалі-то я добре вмію лякати, але сьогодні не той настрій, - вона зняла з себе пальто і повісила у шафу, - і ми ніби то домовились, що ми на ти, - помітила жінка.
-
Я іноді забуваюсь про це. Вибачте…. Тобто вибач. Просто…
-
Просто ти занадто ввічливий хлопець, - жінка ніжно поплескала по його грудях та витерла муку зі скроні. З цікавістю підійшла до столу повного вишуканих страв.
Домашню кухню Санджі не міг перевершити не один вишуканий ресторан в їх місті, що змушувало Робін задуматися про переїзд до свого хлопця лише заради щоденних трапез особисто приготовлених ним. Жінка швидко схопила канапку і закотила очі від задоволення, коли ніжний сир і риба змішались у її роті гастрономічним вибухом насолоди.
В цей час Санджі перевірив пряники. Їм ще там довго запікатися. Він повернувся до вибору вина, зупинившись між рожевим вино та червоним полу солодким. Йому стала цікава думка Робін і він повернувся до неї запитати:
-
Робін, кохання моє, як думаєш: яке краще вино? – блондин підняв очі та побачив як чорноброва доїдала останню канапку з замурзаним ротом. – Здається тобі припали до душі ці сандвічі.
Він відставив пляшки й підійшов ближче. Посмішка так і не зникала з його обличчя, спостерігаючи як його дівчина намагається прожувати всі канапки разом та ще щось намагається сказати. Коли Робін зрозуміла як виглядає зі сторони, вона почервоніла і штрикнула пальцем у плече Санджі через його сміх.
Блондин дістав серветку та обережно витер весь жир і сир навколо роту Робін. Нарешті вона прожувала все і теж розсміялася з хлопцем:
-
Не смійся. Я не винна, що ти так смачно готуєш, що втрачаю контроль над собою, коли бачу твої страви, - Санджі ніжно обійняв її за талію і сховав не слухняну волосинку за вухо.
-
Знаєш, - почав він, майже шепочучи, - я б міг готувати тобі кожен день, кожну годину свого вільного часу, якщо зможу бачити тебе щасливу з повним ротом моєї їжі.
Робін зрозуміла до чого веде блондин і обережно прибрала його руку з талії. Вона помітила як блакитні очі відразу посумнішали. Жартома думати про переїзд то одне, а серйозно замислитися про таку ініціативу – зовсім інше.
-
Можливо вип’ємо вина? Я б хотіла сьогодні рожевого.
-
Добре…
Санджі збентежено поплентався до пляшок. Червоне він сховав, а потім дістав штопор. Чому він взагалі бовкнув про це саме зараз? Між ними нарешті почалося зніматися напруження, а він все зіпсував. Треба було просто по-дурному віджартуватися.
-
Санджі, в тебе все добре? – занепокоєно перепитала Робін.
-
Що? – Очі вилізли з орбіт. Вино лилося йому прямо на штани, а бокал був залитий по самі закрайки. – О, дідько!
Він хаотично почав витирати з білих штанів рожеву рідину, але це не особливо рятувала ситуацію. Штани не можна було вже врятувати. Запах гарі відірвав Санджі від улюблених штанів за сорок гривень. Не зрозуміло було звідки йде той дивний запах, а потім доперло. Пряники!
Кухар схопився і швидко дістав із печі обіцяний десерт. Пряники теж пали славою мертвих і стали схожі на шматки вугілля. Робін підійшла ближче і поцілувала хлопця у скроню. Вона втішно погладила золоте волосся і сказала:
-
Знаєш, я вважаю, що вони й такі смачні. Можливо ти винайшов новий рецепт пряників. Ультрахот, - Санджі не стримався і розсміявся. Жінка взяла у руки ультрахот пряники та почала перекидати з однієї на іншу, поки вони не вичахли. – Ти ж не збираєшся їсти оцю бридоту? – не встиг спитати блондин, як Робін спробувала шматочок ультрахот пряника.
Жінка скривилася від гіркого смаку буквального запеченого вугілля. Вона поклала пряник назад на тацю, а на очах з’явилися сльози від дивного відчуття у роті. Санджі налив її води і дав запити.
-
Навіщо ти це зробила? – спитав Санджі, лише щоб спитати.
-
Бо ти сам казав, що їжу не можна викидати і перебирати. Пам’ятаєш як на нашому першому побаченні ти весь нервував, а коли я не захотіла доїдати свою карбонару, ти впевнено забрав у мене тарілку і доїв її замість мене. Мені це приглянулося в тобі.
-
Те що я дивак, який вийшов із голодного краю? – жартома спитав Санджі.
-
Ні, те що, ти маєш принципи й дотримуєшся їх до кінця, яким дивним ти іншим не здавався.
Санджі був приємно приголомшений почути таке від такої жінки. Повітря не вистачало, щоб правильно виразити свої почуття. Він відставив ультрахот пряники та наполегливо притиснув до себе Робін. Його руки тримали її за плечі, а сам блондин встав трохи на ціпочки, щоб поцілувати її у носа. Пухкі губи цілували куточки губ, щоки, підборіддя. Повільно і хаотично. Нарешті тендітний поцілунок у тонкі вуста.
Це не було схоже на щось пристрасне, як було у Робін з іншими чоловіками. Але це було куди інтимніше, ніж в усі інші рази. Вона відповіла на поцілунок. Її губи притискалися один до одного наполегливо, але ніжно і поважно. Десь усередині розплелося тепло по всьому тіло. Руки тремтіли в обох, але не зупинялися пестити один одного. На язику в обох був присмак спечених пряників, меду і канапок.
-
А що ж будемо робити з твоїми інноваційними пряниками? – відірвалася жінка, даючи собі набрати повітря у легені.
-
У мене є сусід. Він все зжере.
-
Який дивовижний у тебе сусід.
Вони продовжили поцілунок. Уже більше інтенсивніше, ніж минулий раз, але кінцівки ніяк не хотіли припиняти тремтіти. Робін перейшла в «атаку» і легесенько вкусила пухку губу блондина. Він мимоволі усміхнувся, відчувши як багрянець приливає до його щік. Жінка задовільно хмикнула і сильніше обійняла Санджі, швиденько вщипнувши його за задок.
-
Ой! – пролунало на всю квартиру. – Робін-чан! Ти щось трохи розійшлася… Стала якоюсь грайливою. – На цю заяву жінка лише розсміялася і відійшла до коридору забрати завелику сумочку. Вона підморгнула улюбленому кухарю і той зрозумів до чого вона веде. – О, боже… Ти все ж таким принесла це.
Довга червона мотузка обгорнула талановиті руки хлопця, потім його шию. Вона лоскотала мотузком його торс, а потім і пах. Робін поманила його до спальні і як цариця розклалася на великому ліжку.
Внизу живота занило, і Санджі нічого не залишилося як підкоритися волі його пані. Він стояв над ліжком і спостерігав як кохана знімає з себе тугу сукню. Залишається в одній спідній білизні кольору чорного смарагда. Її тіло повільно метушиться на його білих шовкових простирадлах. Груди її підіймалися від того тепла, що запалив у ній Санджі. Вона важко дихала лише від уважного погляду її милого кухаря. Блакитні очі майже горіли синім полум’ям, коли долоня пройшлась від грудей до живота.
Хтива посмішка оздобила янгольське обличчя Робін. Вона залюбки омивалася увагою і стражданням хлопця, думки якого були зайняті лише одним: доторкнуться до її шкіри кольору кави з молоком. Рука тягнулася, але не рішалася здвинутися хоч на сантиметр вперед. Санджі чекав дозволу. Він як гарний і ввічливий хлопчик чека дозволу своєї пані.
-
Санджі, - в його очах з’явилася надія, коли з її уст солодким медом пролунало його ім’я. – Можеш.
Робін підняла свою ліву ніжку вверх і вложила її в благанні руки Санджі. Він проходився подушечками пальців від кісточки до коліна. Масажував гомілку, розтоплюючи всю втому, що накопичилася за важкий день. Не стримавшись пухкі вуста легесенько поцілували тверду кісточку і почали підійматися за напрямком долонь. Коли кухар перетнув межу вище коліна, жінка швидко його привела відчуття, вдаривши мотузкою по спині. Було не боляче. Блондин, зрозумівши свою помилку, вибачився і поцілував кохану в пальці ніг.
За тугою сукню полетіла і кофтина кухаря, а потім брудні штани. Стояв сильний запах вина у кімнаті. Ніби у дурмані солодких ароматів Робін продовжувала метушиться, змушуючи блондина стогнати від муки. Вона піднялась і взяла обличчя його обличчя в долоні. Лише легкий дотик її уст дав Санджі те заспокоєння якого так благало його тіло і душа.
-
Який же ти нетерплячий хлопчина, - прошепотіла жінка йому на вухо. – А тепер скажи мені ти пам’ятаєш наше стоп-слово?
-
Ти обіцяла бути ніжною, - нагадав хлопець.
-
Тому так і важливо стоп-слово, - Робін подивилася у його очі. Тільки молодий місяць світив. В його світлі очі кухаря здавалися діамантами. – І все ж я не хочу, тому завдати ніякого болю. Тож яке стоп-слово?
-
Аквамарин, - чітко і голосно відповів Санджі.
Він зручніше вмостився на ліжку і передав червону мотузку коханій. Вона була куди м’якішою за інші мотузки, які доводилося тримати Санджі. Схоже Робін піклувалася, щоб йому не було боляче. Жінка захопила з собою і свою сумочку, з якою дістала ще пару мотків мотузок, плоскогубці, аптечку і лубрикант. Хлопець напружився від такого дивного асортименту, але ніжна долоня його швидко заспокоїла, ледве доторкаючись до вилиць. Все було підготовлено.
Робін магічно рухалась до ліжка, гойдаючи своїм зліва на права. В руках вона тримала мотузку і в такт своїх рухів демонстративно ляскала нею по долоні. Вона обійшла весь периметр ліжка. Санджі не було дозволено повертатися, тому чорнобрива опинилась за полем його зору.
Все стиснулась в грудях. Було дуже тихо і здавалося, що зараз він один в кімнаті. Він важко зітхнув. Раптово холодна рука намалювала лінію від його шиї вздовж хребта. Тіло пропустило електричний струм і плечі затремтіли. Лагідний подих над головою і поцілунок в маківку. Робін наказала зняти труси. Хлопець слухняно виконав наказ.
Тепер Санджі абсолютно голий сидів на ліжку, абсолютно відкритим і беззахисним перед його янголом і дияволом, його богинею і царицею. Вона була так близько нього, але настільки далеко, що він не міг розкусити її голову і зрозуміти, що ж зараз в неї на думці. Все стало важче, коли її руки накрили його очі та світ навколо став абсолютною темрявою. Шовкову стрічку зав’язали міцно позаду.
-
Ти мені довіряєш? – перепитала Робін, помітивши хвилювання блондина.
-
Так, моя пані. Довіряю, - вона почала масажувати йому плечі, ще не вірячи його словам. – Я довіряю, тобі. Більше, чим собі. Для мене це все нові та дивні відчуття.
В цей раз поцілунок був у вилиці. Санджі відчув як вона посміхнулася, і сам мимохіть зробив те саме.
Гладенька і м’яка мотузка обернула груди чоловіка як прудка змія. Санджі відчував як мотузка складена удвоє обв’язує його руки міцно та надійно, так щоб він не міг поворухнутися. Долоні щільно притиснулись один до одного. Мотузку закріпили декількома простими вузлами.
Дихання перехопило. Санджі спробував поворухнути руками, але нічого не вийшло. Здавалося, що руки оніміли, а повітря просто не вистачає у грудях. Кожен рух супроводжувався тертям мотузок об його ніжну шкіру, залишаючи червоні сліди, які водночас зникали. «Біль», який відчув Санджі не був схожий на той який він звик. Було боляче, але це навпаки збуджувало. Страшно, але інтригуючи.
Робін вштовхнула його, і він упав на м’які простирадла. Коли вона встигла стати спереду нього? Нові мотузки пов’язали навколо його кісточок.
-
А тепер максимально зігни ноги в колінах, - він слухняно виконав прохання. Щоки почервоніли. В якій він зараз в дивній позі перед коханою. – Гарний хлопчик, - задовільно промуркотіла жінка.
Мотузки повністю обернулись по зовнішній стороні стегон, потім внутрішній і знову повернулись до кісточок. Робін завжди хтиво помічала які стрункі і довгі ноги у Санджі та навмисно стискала його стегна десь у публічних закладах, заливаючись іскристим сміхом від нервувань кухаря. Іноді довгі мотузки зачіпали пах хлопця, змушуючи з кожним подихом стогнати.
Останній вузол закріпили. Тепер Санджі був знерухомлений. Ні одна кінцівка не могла зробити ні єдиного руху, лише пальці іноді відповідали імпульсам розуму. Тільки й ці спроби були марними. Мотузки знову натягнулись, як тільки відчули, що м’язи під ними напружилися.
Кінчиками пальців жінка пройшлась по животу до низу, не торкаючись до члена, що благав хоч про один дотик. Санджі глитнув, заворушився на місці і старався говорити туди від куди йшов голос Робін.
-
Моя пані, благаю тебе.
-
Благаєш мене? Благаєш мене тоді, коли мені збрехав? Не забагато, хочеш? – суворий голос Робін вдарив по барабанних перетинках.
-
Ні, я не брехав, - заволав Санджі. – Я не брехав тобі, моя пані.
Робін не відповіла йому. Він кликав її, але вона йому так і не відповідала. Від тертя мотузок в кутиках очей з’явились крапельки сліз. Санджі зробив глибокий вдих. Червоні змії стиснули його груди, але він не піддався страху. Руки, які здавалося оніміли, вже супроводжувалися приємним болем. Дихання заспокоїлася і стало рівним. Тіло більше не метушилося і не молило більше про звільнення із пут його пані.
-
Пробач мені, я трохи злякався, - Санджі ніжно посміхнувся і відчув як біля нього лягла жінка. – Я кохаю тебе.
Їх вуста доторкнулись один до одного. Язик жінки хазяйновито блукав у роті хлопця. Вона відтягнула золоте волосся, а потім вибачалась, гладячи його обличчя. Санджі задовільно відповідав на грубі пестощі коханої та дозволяв собі поруч з неї не соромитися власних почуттів.
-
Я тебе теж дуже кохаю, - відповіла жінка. – І я хочу їсти твої канапки, спечені пряники і пити з тобою вино кожен день. Можливо нам все ж треба спробувати пожити разом. Мені хочеться споглядати на тебе зв’язаним частіше.
Санджі розсміявся, і відразу ж пошкодував про це, коли мотузки натягнулись сильніше і зачепили соски. Глибокий стогін вирвався з його горла. Робін втішно посміхнулася і взяла у свої долоні член хлопця, попередньо змастивши лубрикантом.
Долоні рівномірно підіймалися зверху до низу, розтираючи змазку по всій довжині члена. Обережно масажуючи головку члена великим пальцем, а потім ненароком торкаючись до яєць. Жінка добре знала тіло свого коханця, тому намагалась придавати увагу пестощам всього чоловічого органу. Вона продовжувала гратися з вуздечкою та іноді цілувала хлопця у внутрішнє стегно.
Робін зупинилася. Санджі прислухався до звуків. Легке шурхотіння і тілу стало важче. Жінка сіла на нього і знову почала бавиться з його пенісом. Її нігті дряпали шкіру живота, а інша рука дрочила вже повний член хлопця. Кухар вже був майже на піку.
Стогони обох змішались в музиці пристрасті і кохання. Член увійшов наполовину. Обидва звикали до нових відчуттів. Робін оперлась руками об груди Санджі та лайливо дражнила його соски. Її руки підіймались повільно до шиї. Хлопець же намагався не кінчити раніше часу, поки кохана не дозволить.
Стегна почали ритмічно рухатися. Стінки вагіни почали стискатися навколо міцного стовбуру. Як хтива змія долоня Робін почали обвивати ніжну шию хлопця. Нігті трохи впивались у білосніжну шкіру і натискали не сильно на вену, що нервово пульсувала. Санджі бачив одні вогники перед очима. Повітря то закінчувалося, то поверталося до легень. Він як цуцик скулив і відчував, що член благав про визволення.
Вверх-вниз, вверх-вниз. Тіло жінки продовжувало рухатися, зводячи з розуму бідного кухаря. Пов’язка вже давно злізла, і Санджі вдалося побачити дивовижне обличчя. Хтиве, червоне, диявольське обличчя Робін, яке дивилося йому прямо у очі. Вона стогнала його ім’я і шепотіла про те який він гарний і ввічливий хлопчик. В задоволенні загубилися обидва.
Робін впала от безсилля на тіло хлопця і намагалася відновити дихання. Сперма стікала по її нозі, а вона ліниво цілувала Санджі у всі місця які могла дістати.
-
Так мені давати тобі дублікат ключів?
-
Так, будь ласка. Дай. Скоро перевозу до тебе всі свої речі, - сказала вона вже попутно розрізаючи мотузки.
-
Добре, по цьому приводу спечу інші партію ультра-хот пряників.
-
Буду з нетерпінням чекати, - Робін поцілувала Санджі у підборіддя, визволяючи від її хтивих мотузок.
Відгуки