Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Гаррі раптом помітив, що репліки Мелфоя на планерках яскраві та влучні, сповнені змісту, який, здавалося, чує тільки він; що під час обговорення нової справи без зачіпок очі його спалахують жагою, стають одержимими пошуком розгадки; що той кусає куточок губи, клацає пальцями, виглядаючи через це страшенно зосередженим, захопленим логікою та схемами. Що в його платиновому волоссі є дві неслухняні пасемки, а його білими, витонченими руками плетуться блакитні вени. Їх видно, коли він підпирає долонею обличчя, і манжет трохи з’їжджає донизу.
І перед шокованим своєю ж уявою Гаррі пливли картинки, в яких він проводив по них пальцями, відчуваючи пружність пульсуючих змійок, розстібувати манжет і тягнувся до них навіщось губами.
І цього просто не могло бути! Не могло такого трапитись! Щоб кожного разу заплющивши очі, цілувати руки Мелфоя, а відкривши, мріяти заплющити їх знову…