Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Серце зайшлося в передчутті зустрічі. Бо Гаррі ще здалеку помітив — він є!
Прийшов!
Он світло горить, і слабка тінь рухається у вікні. Це означає, що він все ж не викинув ключа.
Рука сама рушила до кишені і безпомилково вхопила скарб, маленький за розміром, та не за значенням. Ось де треба сміливість. Спитати. Поставити на кон все. І не забути, як дихати, поки чекатимеш на відповідь. Бо це ж непросте питання. Усі це розуміють. І можна було б ще зачекати, поки щось там втрясеться. Та ноги несуть Гаррі вулецею, всипаною жовтим листям, назустріч долі та світлому віконцю, де чекають на нього. І сумніви та страхи не встигають за ним і залишаються на узбіччі, звільняючи хоробре серце для неосяжної, засліплюючої хвилі щастя від простої, людської відповіді…
— Добре, Поттер. Давай його сюди.