Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
День 6. Майбутнє.
“Моїм пріоритетом завжди було і буде,
Яку б ти не дав мені відповідь,
Ставати на захист твій і люде,
Що ти своїми твердими словами, як заповідь,
Звеш родиною і кличеш додому, “бо горе за місяць прибуде”…”
Шікамару відірвався від конспектування, коли ззаду хтось голосно зашепотів. Він обернувся і глянув на незнайомця. Цей хлопець діставав його своїми невдалими жартами вже з пів години. Іноді Шікамару навіть не чув, що казав екскурсовод. Незнайомець знову викинув щось з єхидною посмішкою.
— Ви можете помовчати? — не витримав Шікамару. Щойно на нього глянули у відповідь, Шікамару повернувся до конспекту. Схоже, наступні хвилин двадцять його відволікати не будуть. Проте процедуру, здається, доведеться повторити.
Екскурсовод підвів групу до наступного експоната. Це була схожа до попередньої збірка листів; пожовклі папірці були розвішані на стіні, а поряд висіла табличка з людиною у навушниках і к’юар-кодом. Та екскурсовод дістав свій програвач — не заради ж самопросвітлення всі тут відвалили такі гроші.
Якщо чесно, Шікамару взагалі не хотів йти на цю екскурсію, платити за неї й поготів. Та викладач на фоні бідненької кафедри тоді здався йому таким жалюгідним, що Шікамару вирішив змилуватися. Ще й Хіната запевняла, що екскурсія піде йому на користь і навіть допоможе з написанням дипломної. А Хінату Шікамару звик слухати.
Тож тепер він слухав екскурсовода. Дуже уважно слухав.
— Цей цикл листів входить до збірки “Невідомого солдата”, яку ми з вами щойно розглядали. Він складається з відповідей японському сержанту і містить кілька фотокарток з особистої колекції. За змістом неясно, звідки надсилалися листи та хто був їх адресантом, як і невідомо, хто був адресатом в минулій збірці. Та між ними чітко простежується тісний зв’язок. — Екскурсовод поклав на підставку програвач і натиснув кнопку. — Прошу до вашої уваги один з перших листів.
Спочатку була тиша. Шікамару стиснув ручку в руці. Потім залом пронісся голос диктора.
“Той, на кого чекаю,
Я втомився тебе ненавидіти. Щойно ти став до війська, я не міг терпіти навіть свої про тебе думки. Я рвав твої листи й склеював наново. Твої вірші я вивчав напам’ять і потім напивався, щоб забути. Навіть Вона сказала, що я сходжу з розуму. Та потім я просто втомився тебе ненавидіти.
Я чекаю на тебе найбільше. Там Вони, але Вони — крапля в тому морі, що я зву тобою. Їх листи я бережу і з ними засинаю, а твої топлю в річці й потім, схаменувшись, сушу на сонці. Я звик задавати собі питання “Навіщо?” кожної ночі, що проводжу без тебе. Але тобі я його вже не задам. Навіть якщо повернешся.
Я не буду тобі дякувати, і пізніше ти це відчуєш. Я більше не буду за тебе молитися, бо минув місяць, а я вже не відчуваю ніг, що стояв ними в храмах. Не в одному — у всіх. Моя мати за своє життя не була в стількох храмах, в скількох я лишив за тебе молитву.
Вона каже, що я зовсім про себе забув. Я не їм, що їли ми разом з тобою, не п’ю саке, бо ти його любиш. Сакуровий сад більше не бачить моїх очей, тому що чекає на твої. Я стаю дурнем, не читаючи книг, що читав тобі вечорами.
А ти все торочиш про якесь там Майбутнє.
Минув всього лише місяць. По радіо кажуть, скільки вже лежить в землі. Я перебираю твій браслет, камінчик за камінчиком, і рахую. Зупиняюся, коли чую знайоме ім’я. Що буде, як почую твоє? Що зі мною стане? Ніхто не знає про нас, окрім Неї. Не буде кому мене доглядати, якщо не повернешся, бо Вона шукає собі іншого.
Не кажи про Майбутнє. Не пиши про нього листи. Не складай вірші. Допоки тебе немає поруч, Майбутнього теж не буде.
Той, хто чекає.”
Від конспектування Шікамару відволікла жіночка, що зашаруділа серветкою. Він уважно на неї глянув: сльоза потекла її запудреною щокою і лишила темний слід. Майже вся група стояла, немов облита окропом, і мовчки чекала продовження.
Шікамару обернувся, щоб роздивитися лиця людей, але наткнувся лише на одне. Незнайомець уважно за ним спостерігав. Вони зустрілися поглядами, і мурашки побігли Шікамару по шкірі.
Чомусь він був певен, що Той, хто чекає, своє Майбутнє таки отримав.