Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
День 3. Щоденник.
Kate Bush — Running Up That Hill (A Deal With God)
28.04.
“Навіть оформляти цю хрінь належним чином не буду.
Психотерапевтка порадила вести щоденник. Ненав’язливо, як завжди; це дратує. Сказала, так легше контролювати думки, і спогади лишаються. Я сиджу за нашим столиком в кутку. В МакДо на тридцять шостій сьогодні тихо. Пишуть, що найпопулярніше за день — подвійний чизбургер зі свіжим огірком. Він ненавидів сир з огірками.
Які тут спогади, коли він так ненавидів клятий сир з огірками.”
30.04.
“Квітень дуже довгий. Кожен місяць з того дня закінчується тим самим, з чого почався, і так по колу.
Я видалив календар і ту китайську РПГ з телефону, в яку ми грали після роботи. Він хотів відвести мене на якусь локацію, казав, отримаємо нагороду і прокачаємо персонажів.
Яка ж безглузда річ відеоігри. В них завжди є додаткові життя.”
2.05.
“Іноді здається, що це я винен. Що торік я міг позичити Кібі грошей, а не послати його, або взятися за той проєкт, навіть якби не доплатили. Допомогти бабусі донести пакунки чи дати безхатьку кілька купюр. Коли починаю думати, все ніби складається в одну картину. Як в Рея Бредбері з його бісовим метеликом. Господи, як же я ненавидів цю розповідь в університеті. Я читав її йому під час обідніх перерв, знову і знову. Намагався зрозуміти сенс, а він пояснював мені зі своєю самовдоволеною усмішкою (тому що за аналіз йому тоді поставили п’ятірку): “Все просто. Не варто втручатися в те, що так і благає про втручання”.
Я все ще не розумію.”
6.05.
“Психотерапевтка сказала, за останній місяць я маю прогрес. Запропонувала потихеньку відмовлятися від снодійного. Каже, мені варто знову засинати самотужки.
Я вже намагався. Та кожної такої ночі мені снилося, як міцно він мене цілував. Він завжди клав долоню мені на потилицю. Зранку і ввечері, коли я розпускав хвіст, стискав волосся. Він завжди знав, як я хочу, коли та в якому місці. Завжди знав, що мені потрібно, тому що я знав, що потрібно йому.”
7.05.
“Як і думав, без снодійного мені не заснути. Друга ночі: я в парку, де ми компанією відмічали день народження Наруто. На липі біля озера все ще викарбувані наші імена. Нарешті я зміг промовити його ім’я вголос.”
12.05.
“Ще один день біля могили. Здається, незабаром мене попруть з роботи. Хідан би подібного не допустив”.
15.05.
“Приходив Наруто. Як завжди скаржився на холодну погоду, на роботу, на Саске, а після пляшки слабоалкогольного розридався і зізнався, що по вуха в нього закоханий. Дітей в мене немає і не буде, але я обіймав його, немов мати.
Хідан ще позаминулого грудня казав, що Наруто занадто вже схожий на жалюгідного і відданого песика, що був у Саске в дитинстві. Я розповів йому про це, і Наруто розсміявся. З щирого серця розсміявся, наче мала дитина. Вперше з того дня я зміг усміхнутись.”
17.05.
“Завтра пів року”.
20.05.
“Травень проходить швидше, ніж я очікував.
Сьогодні телефонували з його роботи, попросили забрати особисті речі. В офісі з того часу нічого не змінилося, лиш його стіл зайняв хтось інший. Я не міг розгледіти лице того хлопця — перед очима стояв туман. Сподіваюся, це Всевишній вирішив мене осліпити, аби я більше не страждав.
Хідан знав Біблію напам’ять, але завжди казав, що Бога не існує. Що ж, думаю, варто дістати хрестик з шафи й переплавити його на сережки. Він постійно згадував ті, що мені подарував Асума. Йому подобалося тягнути їх зубами під час сексу.
Навіть подрочити нормально не вдається.”
1.06.
“Сакура надіслала листівку з Берліну — привітала з початком Місяця гордості й запросила до себе в гості. Востаннє я отримував щось від неї в день, коли Хідан помер.
Знайшов: тоді вона теж надіслала листівку. Європа її зостаріла. І виявляється, листівка пуста, тут лише сумна хмаринка і кілька банкнот. Я відклав їх на поїздку, тому що Хідан постійно торочив, що хоче з’їздити закордон.”
14.06.
“Зараз вперше так чітко усвідомлюю свої емоції. Чи почуття — я не знаю; я просто шокований.”
21.06.
“З кожним днем все менше вільного часу, не встигаю нічого записувати.
Психотерапевтка порадила продовжити терапію. Не тому, що їй потрібні гроші, а тому що я все ще прокидаюся спітнілий і в сльозах.
На роботі завали — допомагають відволікатися. Таке відчуття, ніби Цунаде навмисно завантажує мене найбільше. Потрібно буде подарувати їй пляшку хорошого вина на день народження.”
1.07.
“Сакура дійсно заплакала, тому що я прилетів не в червні, і ми не сходили ні на Парад, ні в ґей-клуб. Я б заплакав теж, проте ще не готовий з кимось знайомитись.”
3.07.
“Чомусь завжди думав, що чутки про смачне німецьке пиво лише чутки, а те, як вони смажать м’ясо, — вигадка. Як я помилявся.
Хідану б тут сподобалося. Впевнений, він би нажерся ще в дьюті-фрі, а потім поліз у фонтан і співав би разом з вуличними музиками.
Сакура сказала, що сльози не личать моїй усмішці.”
17.07.
“Планую переїжджати, але все ще засинаю біля його могили.”
25.07.
“Здається, я нарешті зрозумів, що Хідан мав на увазі.”
2.08.
“Думаю, цього досить. Я рухаюсь далі.”