Куон обережно присів на краєчок ліжка. Руді пасма коханої розпорошилися по подушці, а щічки розчервонілися від задушливої травневої ночі. Вона скинула ковдру на підлогу і тихо сопіла, наче маленький їжачок.
— Куоне, швидше ходи сюди! — почувся схвильований голос Кьоко із кухні. Чоловік миттєво відклав сценарій і швидко попрямував у сусідню кімнату.
— Що сталося, люба? — стурбовано спитав він дівчину. — Тобі десь болить? Тільки не мовчи, кажи чесно! Я зараз же викличу лікаря!
6 година ранку. Кьоко за звичкою відкриває очі і намагається виплутатися із теплих обіймів Куона, стараючись його не розбудити.
— Куди це ти так рано зібралася? — чує вона голос свого чоловіка. Все-таки розбудила.
— Моґамі-сан, ти певна, що згодна вийти за мене заміж? — подиву найкращого актора Японії не було меж.
— Авжеж, Цуруґа-сан.
— А… Але ж ти розумієш, що це все витівки президента?
Кьоко увірвалася в життя Куона раптово, упавши із неба яскравю зіркою до рук спустошеного чоловіка. Він і зрозуміти не встиг, коли дівчина стала його хвилювати навіть більше за роботу. Тільки перед нею і заради неї злітала остогидла маска Цуруґи Рена. От і зараз…
— Моґамі-сан, Ви що, пили алкоголь?!
— Я-а-а? Алкоголь? — намагаючись сфокусуватися на семпаї, пробелькотіла дівчина. — Та ніколи в житті!
Однак Рен невблаганно насупив брови і з повчальним тоном продовжив:
