Dareka ga kimi wo warattemo, ore waratari shinai yo

Кьоко увірвалася в життя Куона раптово, упавши із неба яскравю зіркою до рук спустошеного чоловіка. Він і зрозуміти не встиг, коли дівчина стала його хвилювати навіть більше за роботу. Тільки перед нею і заради неї злітала остогидла маска Цуруґи Рена. От і зараз…
— То це ти Моґамі Кьоко? — зневажливо глянувши на співробітницю «Люби мене», спитала Наокі, популярна співачка із конкуруючого агентства. У неї були справи в «LME», тож заразом вона вирішила дізнатися побільше про нахабну дівчину, що насмілилася крутитися навколо Цуруґи Рена. На її подив, суперниця виявилася абсолютною простачкою: ні краси, ні стилю, лише жахливий рожевий комбінезон.
— Так, це я. У Вас до мене якась справа?
— Значить, таки ти, — вишкірилася Наокі. — І ти правда думаєш, що з такою зовнішністю, як у тебе, ти зможеш завоювати Цуруґа Рена? Не сміши людей!
— Не розумію, про що Ви, — Моґамі натягнула на обличчя ввічливу усмішку, намагаючись не вступати у марну суперечку.
— Не розуміє вона! По-моєму, тобі усе чудово ясно, — зловтішно розсміялася Наокі. — Глянь на себе. З таким обличчям — і в актриси! Та тебе не помітять і через 100 років! Що вже про Цуруґа-сана казати… На таку, як ти, він навіть не гляне. Тож досить до нього липнути.
Аура Кьоко потемніла. Вона знала, що семпай навряд чи нею зацікавиться, знала краще за будь-кого, але не воліла б це слухати від сторонньої людини. Однак це вона могла ще стерпіти. Але не образу про її професію.
Куон вчасно помітив, що Кьоко от-от вибухне, і поспішив врутитися.
— Моґамі-сан, яка зустріч! — якомога привітніше промовив він, наблизившись до дівчат.
— Доброго дня, Цуруґа-сан, — знічено відповіла Кьоко. Вона найменше хотіла, аби семпай дізнався про її неприємну ситуацію. Та хіба ж від нього приховаєш?
— Нова знайома? — поцікавився актор.
— Я Наокі, — одразу ж розцвіла співачка, — приємно познайомитися! Я Ваша велика шанувальниця!
— Справді? Радий це чути. Ви не проти, якщо я заберу від Вас Моґамі-сан? Мені потрібно з нею поговорити.
— О, звісно ні! — запевнила його Наокі і кокетливо підморгнула. — Але тільки в обмін на автограф.
— Моґамі-сан, який жах! Уже тільки за розмову з Вами я змушений платити автографом! — мовив Куон до Кьоко, чим неабияк її збентежив і розізлив Наокі.
— Мені так прикро, Цуруґа-сан, — сказала Моґамі, підтримавши гру семпая, хоч їй і було трохи ніяково від того. — Можливо, Наокі-сан відпустить мене просто так?
— Ах, звісно, Кьоко-сан, іди. Про автограф то я лише пожартувала.
— Дякую велике! Мені так шкода, що ми не зможемо продовжити нашу милу розмову…
— Нічого страшного, я все розумію, — Наокі вже ледь не цокотіла зубами від люті.
— Тоді ми Вас залишимо, — сказав Куон і підхопив Кьоко під руку, відводячи її подалі від своєї заздрісної фанатки.
— Дякую, Цуруґа-сан, — мовила Кьоко, коли вони опинилися на пристойній відстані. — І пробачте мені.
— За що, Моґамі-сан? — здивувався Куон.
— Через мене про Вас виникають такі плітки…
— Якби мене хвилювали плітки, Моґамі-сан, я обрав би більш спокійну професію. Краще б за себе переживали. Іще трохи, і Ви б показали тій дівчині одну зі своїх найстрашніших ролей.
— Пробачте… — засмутилася Кьоко.
— Вам не треба просити у мене пробачення. Це радше я маю вибачитися: через мене Моґамі-сан доводиться вислуховувати слова, на які вона не заслуговує. І взагалі! — Куон розійшовся не на жарт, забуваючи про маску семпая. — Як вони можуть судити, хто мені підходить, а хто — ні?! Та якби мене зараз же спитали, із ким би я хотів зустрічатися, це точно була б Моґамі-сан!
— Що Ви таке говорите, Цуруґа-сан, — невпевнено заперечила Кьоко, приємно вражена таким зізнанням. Куон і сам зрозумів, що перейшов дозволену межу та видав себе з головою. Однак дівчина не збиралася від нього тікати, і це додало йому надії.
— Серйозно, Моґамі-сан, чому б нам не покінчити з цими плітками?
— Ви знаєте, як?!
— Здається, я щойно сказав… Якщо Моґамі-сан стане моєю дівчиною, то плітки перестануть бути вигадками.
Від почутого Кьоко густо почервоніла. Може, семпай зараз і жартував, проте його пропозиція спокушала.
— Ви ж зараз не знущаєтеся з мене, Цуруґа-сан? — не змогла не перепитати вона.
— Авжеж ні!.. То Моґамі-сан не проти?
Кьоко зашарілася і несміливо відповіла:
— Якщо Цуруґа-сан не проти…
— Не проти чого? — усміхнувся Куон.
— Не проти мене у ролі Вашої дівчини.
— Тоді я увесь і повністю «за»!
Ситуація видавалася такою неймовірною і такою радісною, що Кьоко з Куоном не витримали і розсміялися. Майбутнє обіцяло бути веселим.

То був останній раз, коли хтось смів ображати Моґамі Кьоко. Куон любив сміх Кьоко, але ненавидів, коли хтось сміявся з неї. Ця зірочка мала сяяти завжди, тож він нікому не дозволить затуманити її яскраве світло.