Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Ранкові промені сонця не пробралися до кімнати. Їх ретельно стримувала сіра штора. Та проте мій внутрішній годинник однаково мене змусив розплющити вії.
До моєї спини тулилося тепле тіло. Я лежала на руці Роми, а інша його рука лежала на моїй талії. Його тепле дихання ковзнуло в мене по шиї. Не хочу його будити, та він одразу прокинеться як тільки почує прискорений пульс, або якщо я ворухнусь. Та вибору не багато.
Та ще сьогодні в ночі «День пам’яті». День, коли ми вшановуємо пам’ять загиблих підлітків і дітей.
Рука Романа раптом притиснулась до мого живота, він притягнув мене ще ближче, наче між нами був простір. А його не було і так. Тепле дихання я відчувала вже на щоці. Кутик моїх губ піднялися.
Від цього раптового руху, я відчула свербіння по руках. Наче по тобі нескінченно бігають всілякі комахи. Порізи стягнулися, хоч і треба ще їм до-загоїтися, та вже можна буде зняти марлі. Прям чудодійна масть. Без неї, мої порізи гоїлися десь дня три, с пекучим болем, а повністю загоїлися за неділю.
Роман вдихнув мій запах, він «урчав», повільно видихаючи. Його кінцівка продовжила обліплювати мене за талію, погладжуючи мій живіт, піднімаючись до грудей то спускаючись нижче пупа. Та стримувався. Формально, задовільнив він вночі тільки мене, але сам залишився без нічого. Оскільки я одразу, як тільки він ліг до мене назад, заснула в його обіймах.
Я знаю чим це продовжиться, він ще декілька днів буде стримуватися, та як тільки виявиться слушний момент. Він одразу ним скористається.
І там ніжним не буде.
Від фантазії що розігралася, я відчула характерний спазм нижче живота, який приємно здавлював від жаданої миті нашої близькості і його жорстокості.
Я давно собі зізналась в тому, що ще та збоченка.
А от Ромі ні.
Як тільки він задає питання, чи подобається його грубість мені. Мої відмови тільки заводять його сильніше. Він знає що я граюсь, і користується цим.
- Про що ти мислиш? - Його голос мене вирвав з приємної фантазії.
Почув пульс. Він знає кожен тембр мого пульсу на різне, відчуття, емоції, фантазії. Гострий слух, та такий що інколи він не може заснути коли забуває глушаки.
- Про тебе. - По моїх вустах блукала усмішка.
Мене міцніше притулили. Хмикнув і після загарчав у моє волосся, по моїй шиї пройшли сироти. Гострі зуби доторкнулися до тонкої шкіри, шкрябаючи її, та він стримувався, втягнувши мою шкіру до рота, зміцнивши хват на талії. Чутлива шкіра почала поколювати та пекти, останнє всмоктування, залишаючи багряно-сині сліди вже від своїх вуст, Роман відсторонився.
- Треба вставати. - На видиху мовила я тихо.
Незадоволено гиркнув, він ослабив хват на талії, встав з ліжка, перед цим обережно прибравши свою руку з під моєї голови.
Я сіла, залишаючись під ковдрою. Слідкувала за статурою, що плавно та тихо переміщувалась приміщенням. Він відкинув штори, сонячні промені одразу залили теплим ранковим світлом усю кімнату готелю.
По тілу Роми, промені також пройшлися теплими дотиками. Міцно складена грудна клітка та атлетичний прес. Кинувши очі в верх, до чітких ліні щік та підборіддя надаючи йому маскульний вигляд. Його рівний ніс, чітко описую профіль хлопця, рівні контури вуст, які водночас можуть виражати серйозність так і пожвавлення. Темне рівне волосся в золотавих променях, стало набувати відтінком гіркого шоколаду, і спадати йому на чоло.
Я ним насолоджувалась.
- Моя футболка все ще на тобі.
Він мене вирвав з думок. Він вже почав збирати все до свого ранця на сірій софі, що стояла під стіною. Діставши попередньо змінний одяг як свій, так і мій.
- Тобі і без неї добре. - Я наново провела поглядом по його тілу.
На ньому вже були зміні штани молочного кольору. Напевне, вдягнув коли я заснула.
Роман хмикнув, підняв кутик вуст. На лівій щоці, коли він посміхається в нього одна ямочка. І ось зараз вона ледь з’явилась. Він уважно обвів мене очима. Виразні темні брови, накривали тінню його очі, своїм рельєфом.
Він метнувся до мене, рукою підхопив за талію, тим самим я просто злетіла з ліжка. Друга кінцівка одразу залізла під тканину, поставив мене на підлогу, він нахилився до мого обличчя. Мить, і я вже без футболки. Рома швидко її зняв з мене, натягнув на себе. Чорна тканина однаково виказувала які мускули має Роман під нею, та це не так цікаво як було до.
- Жук. - Буркнула. З софи я підхопила сої речі, одразу вдягнувши чорні вузькі джинси, та не квапилась з верхньою частиною. - Де мій ніж? - Я шукала його по софі очима, та не бачила.
- Зараз. - Рома засунув руку в ранець, просовуючи її глибше. Дістав за біле руків’я мого ножа, подав мені його.
По шкіряній піхві було по краях розкиданий, витісненням, орнамент. Деякі елементи копіювали традиційну вишивку, як приклад символ свободи. А посередні мої ініціали нанесені рукою Глави клану.
С.К.
Соломія Корвус.
Ніж гладко виліз з піхв, руків’я було зроблено з кісти дикого вовка, воно залишилась формою кістки, вздовж неї було обережно вигранувано орнамент безконечності що закінчувався сваргою на початку леза. Лезо було видовжено, заточене з обох кінців. Посередні лезо мало гранування орнаменту повної рожи.
Хоча ніж можна назвати і кинджалом.
Я легко підхопила ножем марлю, просуваючи його між тканиною та шкірою, розрізаючи сверблячі марлі.
Рани стягнулися, проте подразнення навколо залишилось почервонінням. Замість кірки засохлої крові, була відмерла шкіра вздовж вчорашніх порізів. Біль повернувся, та був він легким. А ще добавилось нескінченне свербління.
Подібним рухом я звільнила і другу руку від марлі.
Вдягнувши біле худі, оглянула кімнату. Роман застилав ліжко, хоча він міг цього не робити.
Повторив мої дії, оглянув кімнату.
- Наче все.
- В нас не багато речей, - склавши ніж в піхви, я його поклала назад до чорного ранця. А марлі зібрала до вакуумного пакету, де лежало інше ганчір’я, яке до цього було одягом. - Навіть стало менше. - І склала пакет до ранцю.
- Які наступні наші дії?
По доброму, треба вернутися до клану, зробити звіт, і надати його раді. Та не в цей день. В цей день, неоднократно правила ради посилали куди подалі.
І сьогодні не виключення.
Обвела поглядом Романа. Жваво посміхнулась.
- Їдемо до «Вітряного Узвозу»