Частина 1.1

 По моїм рукам текла темна багрова кров що сочилася з великих ран по всій довжині передпліччя. Тіло поступово збавляла напруження, але це замінювалося дрібним бринінням. З кожною секундою я відчувала як адреналін змінювався болем. Пекучим, сверблячим, що залазив далі під шкіру. Пекуча пульсація. Неначе опік, а не порізи від ікол чи пазур. Тіло вкрилося сиротами від чергового дотику вологої тканиної серветки, яка вже просочилась моєю кров’ю

 Я пала очима на Романа. Він зосереджено обробляв мої порізи, намагаючись завдати якомога менше дискомфорту та болю. Його гості обриси обличчя були напружені, він слідкував за кожним із своїх рухів. Його порізи вже загоїлися, інколи я навіть заздрю подібній регенерації. На його руках залишилися ледь помітні ниточки білих шрамів.

 Лихо, демон, неймовірної сили, що погубив не одне людське і не тільки.

 Але воно не нездоланне.

 Він підвів очі на мене. З під густих вій його янтарні очі вивчали мій вираз обличчя. У відповідь, я ледь посміхнулась, це навіть тінь посмішки, але Рома її помітив.

 Мить.

 І він опустив очі, продовжуючи обробляти мої порізи. Змивши всю кров і бруд, Рома підхопив невелику широку баночку з мастю. Відкупорив кришку, і набрав на пальці напівпрозору субстанцію. По його витонченими чоловічим рукам, над якими спухали вени від контролю своїх рухів, пройшло легке дрижання. Та він її в секунду уйняв. 

 Легким, майже повітряним рухом руки, Рома провів рукою по всій довжині мого передпліччя, рівномірно розподіляючи масть по моїм ранам. Масть вже була тепла завдяки теплу його пальців. Рома повільно набрав повітря в легені, і потім так же повільно його груди опустилися.

 Масть почала діяти одразу.

 Пекучий біль, в мить змінився легкими судомами, та онімінням поверхово моїх порізів. Це не саме приємне відчуття, але краще ніж біль що був до цього.

 Відкинувшись назад на спинку софи, тіло помалу розслабилось. Прикривши очі, в мене залишились лише відчуття, відчуття того як Рома, наклав на порізи чисту тканину, вона прикрила масть да би та всмокталась в поверхню шкіри, та прискорила загоєння. Відчуття як він ніжно обмотував марлею мої руки, фіксуючи її нижче ніж мої лікті.

 Дрижання знов пройняло моє тіло до кісточок. Від чого я тремчу? Біль пройшов. В придорожньому готелі тепло, та світло. Та й навряд це від дотиків Романа. 

 Що це?

 Знову, це передчуття!

 Я відкрила очі, почала по кімнаті шукати поглядом, що так мене насторожує. Звичайна кімната, На стінах нові шпалери з великим принтом панорам міст, декілька полиць з квітами, в кутку кімнати білі двері що вели до душевої, посередині велике двох-спальне ліжко. І попри всі заборони ради, в готелі інших номерів не було. Мій погляд наштовхнувся на вікно навпроти. Стандартна пластмасова рама, сірі штори були зібрані по боках металевими крючками в стінах. За вікном було вже темно, виходило вікно на подвір’я готелю. За подвір’ям починався густий ліс. Мій погляд почав відокремлювати листя кущів від крон дерев, високу траву від польових квітів. І…

 Ось воно.

 Силует людини, притаївся в шалені нічного лісу. Він уважно спостерігав, за нашим вікном.

 Спостерігав за нами.

 Дрижання знову пройняло мене. Це вже було помітним для Романа. 

- Ти вся тремтиш. - Його голос відривав мене від силуету, та я не зводила погляду с того, кого бачила там.

- Це нормальна реакція.

 Я буркнула це собі майже під ніс, але Рома мене однаково почув. 

- Реакція на що? - Один кутик його вуст піднявся. 

- За нами стежать. 

 Роман поки складав аптечку, підвів погляд на мене, уважно прослідкував за моїм, в сторону вікна. Замкнувши невелику сумку на застібки, підвівся. Він безшумно підійшов до штор, звільнив їх з крючків, та закрив ними вікно. 

 Нарешті. Я заспокоїлась, дрижання припинилось. Мої груди опустились на видиху. Я оглянула Рому. Чорна сорочка без рукавів де не де була в бруді, а чорні джинси на колінах взагалі стерлись до дир, «оголяючи» певні частини тіла Романа. 

- Гадаєш, - почав він, - це від ради?

 Його голос понизився, він замислився, повернувшись оглянув кімнату, та зупинився на мені. 

 Я постраждала гірше, мої чорні штани були розідрані, а чорна водолазка, перетворилась на ганчір’я з брудом та кров’ю. Сидівши на софі в одній білизні, а на мені була запасна футболка Роми замислилась про тупість правил Ради. Напарникам протилежного полу та виду, забороняється бачити один одного у спідній білизні. Те якою мене бачив Рома заборонено. Я людина, а він вовк. Вовкулака. Він хлопець а я дівчина. 

 Я посміхнулась сама собі. Яка вже різниця? Ми настільки часто порушуємо ті дуркуваті правила, що дрібниці на зразок допомоги напарнику, настільки крихітні. 

- Скоріше за все. - Я підвелася з софи. Повільно, тримаючи зоровий контакт з очима Романа, наближалась до нього. Знову зловила себе на думці, яка в нас різниця у зрості. Він мене вищий на голову, широкі плечі, які рівномірно піднімалися у гору, і повільно опускалися вниз за легенями. - Ми можемо підтвердити їх здогади. - Я зупинилась навпроти нього, кинувши погляд йому на груди, мої руки ковзнули в верх до ґудзиків, розстібаючи їх. - Та будемо знати про це. тільки ми.

 Я говорила повільно та томно, а Роман спостерігав за моїми діями. На видиху він ухватив мене за талію притуливши до себе. Друга його рука ковзнула під футболку і вхопила мене за одну сідницю. Роман нахилився, ледь не гарчав мені в уста. Між нами не залишилося повітря, тільки його футболка що на мені. 

- Не дражнися…

 Він реально гарчав, гарчав від збудження що наростало в ньому. 

- Чому?

 Одна довга мить.

- Бо в мене нема презервативів більше. - Я відсторонилась на декілька сантиметрів, і потупилась на нього. - Всі пішли на шини щоб кров спинити тобі. 

 Його голос став м’якішим, а кутик вуст піднявся. 

- Трясця! 

 Тут він не стримувався, і реготнув в увесь голос.  

 Я розчаровано почала відступати, залишаючи його з розстібнутою сорочкою. Та я в ту же хвилини опинилась на ліжку, мої руки зажаті в металеві кліщі його долоні над моєю головою. І хоч це було дуже різко, Рома був обережний з моїми руками, щоб не завдати болю. Його коліно було між моїх ніг, а друге коліно розсунуло їх, тим самим Рома вмостився між моїх стегон. 

 Коли він стягнув з себе сорочку?

 Я і не помітила.

 Його гаряче тіло усією вагою прилинуло до мого. Він в’ївся в мої вуста, і так жадібно смакував спершу нижню а потім верхню губу, втягуючи та покусуючи їх. Язик ковзнув до мого, витворяючи як господар, що тільки заманеться. Друга його рука блукала під футболкою по моєму тілу, затримуючись час від час на затвердлих горошинах моєї груді. 

 На Мить Рома відсторонився від моїх вуст. Зазирнув в мої очі. 

 В його я бачила дикі вогники що яскравішали від збудження з азартом. Він неначе знову вивчав моє обличчя.

- Це мені не заважає зробити приємне тобі. - І знову прилинув вустами до моїх.

 Його друга рука відірвалась від гри з моїми грудьми, та спустилась до стегон, відтягнувши спідню білизну вниз. Вуста спустились вниз, залишивши вогкі сліди на моєму підборіді та шиї. 

 Рома відпустив мої руки, і сам спустився нижче. Доторкнувшись до моєї плоті між ногами я одразу вигнулася в спині, і не змогла стримати стогін. Руками впилася в простирадло ліжка, ноги зігнула. Рома обхопив долонями навколо моїх стегон, щоб міцніше мене притулити до свої вуст. Я закусила нижню губу, закрила очі. По тілу пустився в догін імпульс, що супроводжувався кожним разом, як його язик торкався спухлої точки моєї плоті. 

 Я перестала мислити, дозволивши збудженню заволодіти мною. Воно керувало моїм тіло, голосом, руками , стегнами.

 Я відалася цьому.

 І йому.