Яхта

Коли я зняла пов’язку перед моїми очима з’явився чудовий вид моря, хвиль, що врізалися в хвилеріз, сонця, яке відразу засліпило мене і прекрасного чоловіка в чорному смокінгу з таким же чорним метеликом на шиї. Моє серце тремтіло від захоплення, звичайно, я чекала побачити тут Рому, але я не думала, що він виглядатиме настільки шикарно.

—Моя міс… - чоловік простягнув мені руку. Я була в захваті, що до мене ставилися як до принцеси з кожною секундою я все більше хотіла дізнатися, що для мене приготував Рома. Тому не довго думаючи, я простягла свою руку на зустріч чоловіка. Він почав вести мене в бік маленького причалу, який був поруч хвилеріза, там було пару яхт,  кожна  з яких належала Ромі, я не дуже вдавалася в подробиці звідки у нього стільки грошей, адже в цей момент я думала зовсім не про це. Рома привів мене до яхти з надписом » Кира « 

— Хм…дуже креативно,- з сарказмом відповіла я.— Цікаво в честь кого була названа ця яхта?)- запитала я і почала сміятися.

—Хм….навіть не знаю…)- відповів Рома і почав заводити мене на палубу. На палубі були розкидані пелюстки роз, на маленькому столику під навісом також стояв букет роз і бутилка шампанського. В середині була маленька кухня з холодильником і маленька каюта з двох місним ліжком. Рома підійшов до штурвалу і завів мотор, ми почали рухатися на глибину лазурного болгарського моря. Я насолоджувалася кожною секундою цього ранку, я насолоджувалася тим , як трохи прохолодний вітер дув мені в лице і тим, як Рома наспівував собі щось підніс доки кермував яхтою. Ми трохи покаталися по морю після чого зупинилися і Рома запросив мене до столу. Ми відкрили шампанське і дістали з холодильника фрукти та солодощі. Я чудово проводила час разом з Ромою, мені було цікаво з ним, ми сміялися і балакали на різні теми, мені здавалося, що наші теми для розмов не закінчаться ніколи, але вони все-таки закінчилися. Ми сиділи в тиші десь близько хвилини здавалося, що ми поговорили вже про все , що тільки можна. 

—Знаєш…..- почав діалог Рома з опущеними до низу очима.— Я люблю тебе.

На останньому слові він підвів свій погляд і глянув прямо мені в очі, я відчула якийсь дивний холодок, який пробіг по моїй спині і зупинився в мене в голові .

» Ні звісно мені подобається Рома , але я не назвала б це любов’ю і, що мені роб…». Не встигла я нормально переварити інформацію від Роми як він знову почав говорити. 

—Ти станеш моєю дівчиною?- Запитав мене чоловік. Я відчувала, що він нервує це було видно по його рухах і голосу , але звісно я нервувала більше чім він. 

» Ні ну він мені подобається , але я не люблю його і відносин я на даний момент не хочу. Чорт, що робити ? » Думала я в паніці, я не хотіла ображати Рому , адже ми добре проводили час разом , але і змушувати себе зустрічатися з тим кого не люблю я теж не хотіла. 

—Слухай Рома ти мені справді подобаєшся , але я не хочу відносин на даний момент, ми можемо залишитися друзями і все таке і…- Тільки хотіла я договорити свою заспокійливу річ як мене перебили.

—Тобто ти мене відшиваєш?-Запитав мене Рома дивлячись мені прямо в очі.

—Що? Ні я не відшиваю тебе ну тобто це не зовсім так.-Нервуючись почала оправдовуватися я , щось в його погляді мене дуже налякало.—Фух…ти мені подобаєшся, але я не люблю тебе і я не хочу відносин на даний момент.-На видохе відповіла я. Мені було страшно як відреагує Рома, звісно я була впевнена в тому, що він нормально прийме цю інформацію, але я вважала , що його може це засмутити і він може зробити щось з собою. На жаль він відреагував зовсім по іншому…..

—Хм…отже не любиш мене , а їсти за мій рахунок, ходити до клубу за мій рахунок , носити одяг який я тобі купив ти любиш ?- В сердитому тоні з наїздом запитав мене Рома.

—Так стоп! Тобто ти зараз звинувачуєш мене в меркантильності?! А нічого, що я не просила тебе про жодне з цього, ти сам все мені купував і дарував!- Трохи підвищивши тон відповіла я.

—Так, я сам це все тобі купував бо сподівався на якусь взаємність і, що я отримую у відповідь » ти подобаєшся мені , але я не люблю тебе » ну дякую меркантильна ти хвойда .- Вже повністю роздратувавшись відповів Рома. 

—До твого свідчення я не повинна відповідати тобі взаємністю за те, що ти тратишся на мене і знаєш через те , що ти мені дорогий хоча і кажеш такі речі я не буду звертати на це увагу тому просто давай повернемося на берег і поговоримо трохи пізніше.-Заспокоївшись відповіла я. Я розуміла , що він каже це все на емоціях і не хотіла розводити тут конфлікт, але Рома був іншої думки про це. 

—Гм…тобто ти хочеш зараз просто так звалити з моєї яхти з повним животом моєї їжі і в одязі на, які я потратив свої гроші?!О ні моя мила доки ти не відплатиш мені ти нікуди звітси не підеш!!-З кожним словом Рома підходив все блище і блище до мене і на останньому слові я вже була втиснута в стіну. 

—Але…я не брала з собою готівку…-Налякано відповіла я. Я дивилася прямо в очі Роми вони були наповнені чимось не зрозумілим , щось на кштал безумної любові і ненависті, мені було дуже страшно, що ж буде далі зі мною.

— А хто говорив про готівку моя міс…)-З безумною посмішкою відповів чоловік.