Повернутись до головної сторінки фанфіку: Моє жахливе літо

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Прокинулась я через гучний удар чогось важкого об плитку. Я була дуже сердита через те, що мене розбудили, адже я зовсім не виспалась. Мені здалося, що я проспала всього декілька годин, проте на годиннику буде вже за 16.

-Якого фіга? Маша, це ти ( так звати мою подругу)? - з наїздом спитала я. Але трохи прийшовши до себе, я зрозуміла, що моя подруга, як янголятко спить в себе на ліжку, начебто вона не почула цей гучний удар.

«Доречі, про удар»-промайнуло в мене в голові, і я направила свій погляд в сторону звідки пролунав шум. На порозі до нашого номеру стояло два високих хлопця, років на 3 старших за мене. Один із них тримав два великі чемодани в руках, а другий якраз підіймав істочник шума, яким виявився мій чемодан, який я залишила посеред проходу, коли втомлена завалилася до кімнати.

-Поклади мої речі на місце. - Трохи грубуватим тоном сказала я.

-Саме цим я і займаюсь, якщо ти не помітила. - Не менш грубуватим тоном відповів хлопець, який підіймав мій чемодан. Ми дивилися один на одного з якимось гнівом в очах.

» Ну добре,ще я вони мене розбудили, а він чого гнівається?»-встигла подумати я перед тим, як мене окликнув ніжний тонкий голос.

-Кира, що тут відбувається?- сонним голосом запитала Маша, дивлячись то на мене, то на хлопців. Я сама не розуміла, що відбувається, хоча мала догадки, але я не встигала про них сказати, бо мене перебив хлопець з чемоданами в руках.

-О тебе звати Кира? Приємно познайомитись. Я Рома, а це Діма. Нам на рецепшині сказали, що в нас якісь проблеми з номером, тому нас поселять в 4-х місний номер. Нам сказали про те, що там вже живуть якісь дівчата і попросили нас передати вам, що вони ще раз приносять свої вибачення і оце. - він закинув їхні речі до шафи і підійшов до мене віддати 4 сертифікати на різні спа процедури. Роман розмовляв повністю спокійним тоном. Мені навіть здалося, що ця ситуація його радує, що не скажеш про Діму.

-Дякую.-любязним тоном сказала я, дивлячись Ромі прямо в очі. Вони були голубі, я потонула в них, начебто в океані, що не аби як мене дивувало. Я не з тих людей, які закохуються з першого погляду, але не й з тих, хто не визнає свої почуття. Рома явно мені сподобався. Він був гарний, начебто виповз з якогось журналу. високий бр’юнет з голубими очима, так ще худощавий, повністю мій тип.

-Ну якщо ви тут, то вже нічого не змінити, так що розкладайте свої речі. Та й нам це не завадило б. Да, Кира? - Маша кинула погляд на наші розкидані чемодани. І я була повністю з нею згодна. Шафа в номері була тільки одна, що не аби як обурило, як мене, так и Діму. і звісно, я почала з ним сваритися. Він не хотів нам поступатися , хоча наших речей в рази було більше. Цей кучерявий придурок, ми точно з ним не поладимо. Через хвилин 10 нашого скандалу місце в шафі дісталося нам, а їхні речі швидким рейсом перемістилися під ліжко.

    Ставлення автора до критики: Обережне