Прогулянка

Розібравши всі наші речі, ми з Машою вирішили піти прогулятися містом та щось попоїсти, адже в наших шлунках нічого не було ще з 9 години ранку. Одягнувшись і нафарбувавшись, ми взяли трохи грошей і попрямували до дверей.

-О, а ви куди? - розбираючи свої речі, запитує Рома.

-Ми хочемо піти кудись поїсти та прогулятися містом, хочете з нами? - запитує Маша в хлопців, але я помічаю, що дивиться вона тільки на Діму. Він подобається їй. Я зрозуміла це ще тоді, коли вона почала біля нього крутитися, поки розбирала речі. І мене це трохи бісило. Звісно, вона хоче якось сподобатися йому, але навіщо звати їх? Ні, звісно, я не проти побути в компанії красивого хлопця, але без участі Діми.

-Так, це чудова думка! Правда, Дім? - запитує його Рома з повним ентузіазмом в голосі. Напевно, він сподівається, що ця прогулянка не буде провалом.

-Агх, ну ладно.- Напевне, він не може відмовити своєму другу, коли чує цей голос. «Я б теж не змогла» промайнуло в мене в голові. Так, все ж в мене є симпатія до цього хлопця. Вони швидко зібралися хвилин за 15, тому вже десь о 17: 30 ми виходили з готелю. Ніхто з нас не знав, де можна поїсти в Болгарії, тому ми разом виріши, що зайдемо в перший дешевий на вигляд ресторанчик, так як з собою грошей ми брали не багато, а щоб вони платили за нас, я б не дозволила. Ми ж повинні мати хоч трохи поваги до себе. Після 10 хвилинної прогулянки ми наткнулися на якийсь маленький ресторанчик місцевої кухні і ціни начебто були не великі, тому ми вирішили зайти. Все таки місцева кухня, потрібно спробувати. Хоч ресторанчик з зовні виглядав невеличким, та всередині він був доволі гарний. Нам виділили столик на терасі. Я хотіла сісти поряд з Машою, але вона вже вмостилася біля Діми, тому мені нічого не залишилося, як сісти біля Роми. Не можу ж я їсти стоячи, правильно?Ми з Машою вирішили замовити собі «Таратор». Це щось схоже на окрошку. Хоч мені не довподоби це блюдо, але мушу визнати «Таратор»був смачний. Хлопці замовили собі «Капама». Воно було схоже на рагу з м’ясом і пахло дуже смачно. Коли в нас забирали посуд, я попросила офіціанта принести нам роздільний чек і відразу ж відчула легкий, але наповнений гніву пенок в ногу. Маша подивилась на мене, як на хвору. Звісно, вона хоче відчути себе принцесою, щоб містер Дмитро за неї заплатив. Але не цього разу. Після смачної їжі єдине, що я хотіла, це повернутися в номер і поспати. Але куди там, Маша була повна енергії, тому потягнула нас гуляти по вечірній Болгарії. Вона повела нас спочатку до якихось атракціонів, потім поїсти морозива, яке їй купив Дима. Виявилось, що йому з Машою довподоби одне морозиво.

-Яке твоє улюблене? ) - запитав в мене Рома, дістаючи гаманець.

-Я й сама можу купити собі морозиво, - сказала я, намагаючись всім своїм виглядом показати, начебто з собою в мене ще кучу левов, а не пару сотинов.(місцева валюта)

-Ну як хочеш) - трохи насміхаючись, сказав Рома, ховаючи гаманець до кишені. Ми продовжили нашу «чудову» прогулянку, і Маша повела нас на пляж. Вже було 20 година. На пляжі я думала, що зараз впаду прямо в пісок, але слава богу, там були шезлонги. За час прогулянки, Маша з Дімой доволі зблизилися, тому вже сиділи в обнімочку. Вони про щось розмовляли, поки я думала про те, як круто було б повернутися в готель.

- Ти не любиш такі прогулянки?- запитав в мене грубоватий чоловічий голос. Це був Діма, який вже сидів на сусідньому шезлонгу. Повертаючи голову, щоб спитати, чому він біля мене, я помітила, що Маша з Ромою кудись пішли.

-Вони пішли оглянути територію, дізнатися, що тут ще є.- Напевно, побачивши мій не розуміючий вираз обличчя, пояснив Діма. 

-Зрозуміло. Так, я не люблю так багато ходити, але не маю вибору, - трохи посміхнувшись, пояснила я.

-Я теж не люблю такі прогулянки, та проте я хочу сподобатися твоїй подрузі. Я сподіваюся, ти не проти. - Він сказав це таким тоном, начебто це було не питання, а факт, тому я не почала сперечатись з ним і просто погодилась. Думаю, якщо він буде зустрічатися із моєю подругою, то не буде проти, якщо я буду загравати з його другом. Тільки я згадала за цих двох, як ось вони вже повертаються з широкими посмішками на обличчях. вони явно зустріли щось цікаве, про що зараз нам повідають.

-Ми знайшли клуб! - одночасно, проголосили вони. Вони доволі схожі, якщо так придивитися.

-Маша. ні, ми нікуди вже не підемо. Ми тільки сьогодні приїхали. Я трималась до останнього, проте клуб я вже точно не витримаю.

-Ну Кирааа, будь ласкааа! - почала просити мене Маша. Я вже звикла до цієї уловки. Потрібно лише трішки зачекати, і вона охолоне.

-Будь-ласочка, я куплю тобі випити! - таким самим благальним голосом почав просити і Рома. Випивка - це звісно, добре, але купувати її буде Рома. «хм що ж робити? » я думала про це не більше хвилини і все-таки вирішила погодитися. Звісно, я втрачу свою гідність, але «халявна» випивка це святе.

-мгх.добре, ходімо.

-дааа! - радісно закричали вони і повели нас вздовж набережної до клубу.