Складнощі відвертих розмов

Вони проводять в ліжку ще півгодини, поки знову не повертаються сили хоч щось робити. Доводиться тягтися у ванну ще раз, щоб змити піт, кров та сперму, Брок шуткує про те, що на нього напав гепард, бо так роздерти спину людина не може, а Джеймсу лише і залишається, що закотити очі, бо знає, що вже зранку на спині Рамлоу і сліду не полишиться.

 

Барнс майже забуває про ті новини, які він сьогодні дізнався, бо Брок просто майстерно дає йому змогу відволіктися, ще трохи часу на те, щоб не думати про те, що так збентежило та розгнівало. Проте, Джеймс розуміє, що від розмови нікуди не подітися, оскільки тепер це їх завдання, а Рамлоу повинен знати абсолютно всі причини, що призвели до виникнення цієї задачі, хоча і має впевненість у тому, що Брок зробив би все просто через те, що Джей попросив. Він не має морального права перед Рамлоу полишати його без інформації, тому Барнс лише трохи тягне час, щоб насолодитися спокійним та рутинним вечором, бо тільки дурний буде думати, що після таких новин все не зміниться і вони обидва будуть і далі дивитися дурнувате вечірне шоу та їсти снеки.

 

Джеймс за стільки часу, що вони у відносинах чудово засвоїв той факт, що більше за все Рамлоу ненавидить тих, хто завдає болю його близьким. Барнс розуміє, що варто Броку розповісти про зв’язок Роджерса та Гідри і той вибухне лавиною гніву, а Джей буде єдиним, хто зможе допомогти впоратися з цими емоціями, які його самого ледве не розірвали зсередини сьогодні. Барнс безмежно вдячний Броку за те, що він дає йому час морально підготуватися до цієї розмови.

 

— Вовче, напиши нашим, що завтра зранку чекаємо їх не на базі, а в нас, бо їм теж треба буде дізнатися те, що я тобі розповім, — Барнс не знаходить кращих слів для початку цієї теми, а поки лише вимикає телевізор та повертається так, щоб дивитися саме на Рамлоу. Джеймс дає Броку хвилину на те, щоб надіслати повідомлення вовченятам, а після стискає гарячу долоню у своїй руці, бо виявляється, що проговорити це в голос складніше, ніж просто почути.

 

Рамлоу чудово відчуває цю хвилю тривоги та злості, фантомний гіркий присмак розчарування на корені язику, що передається до нього від Барнса, бо вони надто чутливі до емоцій та стану один одного, особливо різко відчуваючи зміни у емоційному стані після сексу, коли Брок перебирає на себе усі почуття Джеймса так, наче всі вони його власні.

— Все окей, золотко. Можемо відкласти до завтра, ти одразу і мені, і вовченятам про все повідомиш, — Рамлоу хоче знати все, але стан Джеймса відчувається настільки гостро, змущуючи Брока закипати лише від усвідомлення того, що новини насільки мерзенні, що навіть просто думки про них змушують Барнса паскудно почуватися. Він готовий без питань поступитися власним бажанням знати все тут і зараз, якщо Джею так буде легче, тому лише цілує кісточки на зворотній стороні долоні Барнса, щоб той знав, що все нормально і трохи розслабився.

 

— Ні, я хочу щоб ти знав це, просто виявилося, що сказати для мене набагато складніше, ніж просто почути це, — трохи нервово каже Джеймс та веде плечима, щоб зкинути напругу. Час тягнути марно, Барнс вже зрозумів, що підібрати якісь інші слова не вийде і треба просто говорити так, як все є. — Гідра не знищена, а Роджерс або стоїть на верхівці цього лайна, або щонайменше керував проєктом «Зимовий Солдат», — розуміння цього факту знову розриває зсередини бажанням піти проблюватися або щось розбити, бажано обличчя Роджерса. — Він проколовся на допиті після нашої бійки. Сказав, що у мені «споганена псяча кров», хоча просто не міг про це знати, адже навіть я про то не мав гадки, — Джей проговорює це і відчуває чужий гнів, йому не треба навіть дивитися на Брока, щоб відчувати цю лють, що вогнем розбігається по артеріям.

 

— Виблядок, я йому горлянку вирву, — Рамлоу гарчить, втрачаючи контроль над собою через гнів, бо нікому не дозволено чіпати Барнса і після цього залишатися живим. Тепер Брок розуміє причину того, чому від Джеймса за милю несло жаданням крові, тим самим смертоносним бажанням винищити, бо тепер саме це закипає у нього крові, а тваринне лізе назовні, від чого ікла відчутно впиваються у губи. — Я зараз же поїду і вб’ю його.

 

Барнс відчуває як чужа лють перетворюється у бажання помсти, бо їх з Броком особливий зв’язок працює в обидві сторони. Джей знає це відчуття по собі, він розуміє його природу, тільки себе він почуває ще й розбитим через усвідомлення того, що його зрадив саме той, кому Барнс довіряв і вважав найближчим другом. Він розуміє усі емоції Брока, Джеймс і сам думав про те, щоб вбити Стіва одразу, але не занадто мала плата за всі страждання, які отримав Барнс.

 

Рамлоу хоче підвестися на ноги, та Джей йому не дає цього зробити, притискаючи до дивану, нависаючи зверху, змушуючи дивитися у сірі очі, що сповненні болю та люті, в яких можна прочитати обіцянку випалити весь світ до тла. І Брок навіть поворухнутися не може, просто затамовуючи подих дивиться у рідні очі, які вперше за стільки часу наповненні болем, саме болем душевним, що наче ламає щось у самому Рамлоу, бо він клявся собі, що більше ніколи не допустить того, щоб очі Джеймса знов були такі, як після полону Гідри.

 

— Джей… — Брок навіть не може дібрати слів, він не знає чи може сказати хоч щось, щоб полегшити біль, але він точно знає, що віддав би душу, якщо б міг забрати це в Барнса. Джеймс цілує його, а Рамлоу відчуває гіркий присмак відчаю в цьому поцілунку, навіть яскравіше за смак крові, бо Джей як завжди поранився об його ікла, тому притискає Барнса до себе, щоб заземлити, нагадати, що він завжди поряд, що поряд з ним Джей може бути собою і будь-які його емоції Брок готовий розділити.

 

— Я… я в нормі. Просто не можу досі повірити у те, що так можна було зі мною вчинити і продовжувати робити вигляд, що він мій друг, — голос звучить трохи надламано, але Барнс розуміє, що єдиний спосіб відпустити це, то помста, відплата за всі страждання, які йому приніс Роджерс. — Я повинен вбити його власноруч, — Джеймс каже це впевнено та видихає, закриваючи очі, щоб зібратися з думками і продовжити всю цю розмову.

 

Брок просто дає можливість Барнсу трохи помовчати, бо немає чого сказати, зараз він може лише ділитися власним теплом, заспокоювати дотиками, що працює, бо тривога та біль майже зникають, Рамлоу більше не відчуває таких яскравих переживань від своєї людини.

 

— Ми повинні стати нічним кошмаром Стіва. Спочатку треба винищити Гідру, абсолютно всіх, щоб вона не могла відродитися, — Барнс не має конкретного плану, але хоча б порядок їх дій вже придумав. Потім вони витратять час на планування, щоб врахувати всі їх ресурси та переваги, щоб найбільш ефективно знищити Гідру. — Я хочу, щоб він боявся. Уповав на те, щоб ніхто не знав, що він до цього причетний, а ми повинні зробити так, щоб ніхто й гадки не мав, що це ми влаштували полювання за головами, — Джеймс вже заспокоївся, дуальність його відчутів, половина з яких належить Броку, дуже допомагає, витісняючи біль, заміняючи це на холодний розрахунок, який надто вдало поєднується з жагою помсти та крові. Барнс відчуває у грудях те, як тепло розпускається там щире захоплення Рамлоу, який дивиться на нього таким поглядом, що Джей не сумнівається, що отримає весь світ в себе під ногами, лише треба сказати і Брок зробить. — А потім ми прийдемо за ним, коли він вже буде виснаженний власним страхом, зламаний. Я хочу побачити його погляд, коли він зрозуміє, що за його головою весь час ганялися ми, що всі ці ріки крові, показові страти та попелища були лише виставою, щоб змусити його боятися, — Джеймс всміхається, але ця посмішка не обіцяє нічого хорошо, лише страждання та болісну смерть усім, хто буде на шляху до досягнення його цілі.

 

— Бачив би ти себе зараз, Джей. Ти неймовірно гарячий, коли плануєш повбивати купу людей, — усміхається Рамлоу, бо відчуває, що тепер можна жартувати, що зараз Барнсу треба це щоб відволіктися. Брок не забуває торкатися Джеймса, гладити його по спині та стегнам, щоб тактильні відчуття не дозволили йому надто заглибитися у власний гнів. Бо смертоносний Барнс це, звісно, гаряче видовище, проте зазвичай зовсім не гнів рухає Джеймсом, швидше азарт, а така сильна лють може запросто затягти у таке болото власних думок та переживань, що краще не стане навіть після помсти, тому Брок і докладає зусиль, щоб перемкнути Барнса на щось інше.

 

— Я йому розповідаю про вбивства, а він думає про секс, — закочує очі Джеймс, бо коментар Рамлоу дійсно відволікає, а Барнс навіть не усвідомлює того, наскільки швидко і легко він перемкнувся з гніву, на коментування слів Брока. Рамлоу був набагато важливіший для Джея, ніж все інше, його вчинки, дії і слова завжди для Джеймса вартували більше всього навколо, тому навіть при кінці світу він точно зупинився лише для того, щоб прокоментувати слова Брока. Тому це так безвідмовно працює, тому Барнс навіть не помічає того, що Рамлоу робить то навмисне, але це дійсно допомагає.

 

— А що я можу поробити, коли найгарніший в світі кілер сидить на мені? В мене слабкість до тебе, тому вибачай, але я завжди буду тобі казати, що ти гарячий, — Брок оскалюється в усмішці, радіє в голові, що Джеймс дійсно перестав заганяти себе далі в бурю гніву та люті, що тепер посмішка на вустах звичайна, хоча і видно, що Барнс вперто намагається дивитися на нього з осудом, але нічогісінько не виходить, бо компліменти Джей до чортиків любить.

 

— Агась. Кілер в пухнастих шкарпетках і домашньому шмоті, — посміюється Барнс, здається, бо не може просто ігнорувати слова Брока, бо той буквально двома реченнями примудрився підняти йому настрій. — Добре, повернемося до справи. Ми з вовчатами єдині, хто знає про це, окрім Ф’юрі, тому до цієї операції не можна долучати нікого іншого. Доповіді будемо робити Ніку в устній формі і лише постфактум, ми лише подаємо заявки на спорядження перед черговим етапом та придумуємо фіктивне завдання, щоб ніхто не здогадався чим ми займаємося насправді, — Джеймс переходить до організаційних питань, які треба озвучити, бо повертатися до попередньої теми вже немає настрою і Барнс вирішує, що навіть намагатися не треба, бо Брок знову йому щось скаже не по темі і повернення назад буде дурним. — На базі поводимося так, як і раніше. Ніяких обговорень цієї справи в стінах бази або публічних місцях, лише вдома в нас або в когось з вовченят. Сподіваюсь, що ти все запам’ятав, бо якщо я схочу поспати трохи більше, то ти будеш зграї то все переказувати, коли вони заваляться до нас.

 

— Золотко, я все запам’ятав, тому не переймайся. І ми ж не ідіоти, зрозуміло, що треба попіклуватися про секретність наших дій, якщо ми збираємося винищити Гідру, — Брок очі закочує, бо вони не перший раз мають справу з секретними завданнями та й з Гідрою загалом. Звісно, він розуміє причини того, чому Барнс переймається за секретність, бо для нього це справа особиста, але й для Рамлоу це не менш важливо, бо за свою людину він ладен горлянки вигризати, а тому не менше Джеймса зацікавлений у тому, щоб вся ця операція пройшла без проблем. — Ти ж знаєш, що ми з вовченятами поряд і зробимо усе, щоб ніхто і ніколи більше не міг тобі зашкодити?

 

Барнс знає, що для Брок буде перейматися за успіх цієї операції не менше, розуміє, що і вовченята докладуть усіх зусиль, бо вони стали його родиною. Джеймс знає, що родина це те, що йому довелося виборювати, як право жити, тому він може бути впевненним у тому, що кожен з них буде поряд з ним до останнього подиху. Джей вигризав право бути вільним і коханим, думав, що Роджерс то єдине, що просто залишилося з ним з минулого, що не потребувало перевірок та боротьби, що він просто острівок стабільності в його ніхуя не стабільному житті. Тепер же цінність боротьби очевидна, бо саме в Броку та вовченятах він не сумнівається, вони довели свою вірність один одному, тому Барнс готовий був своє життя поставити на кон, що вони ніколи не зрадять. Саме через це вони зі Стівом в якийсь момент стали чужими, бо той ніколи не доводив того, що дійсно хоче бути поряд, що на нього можна покластися, лише підливав мастило у вогонь, змушуючи сумніватися в тому, що Джеймс хоч комусь потрібен. Зараз Джей розуміє навіщо, бо це чудовий спосіб прив’язати до себе, без кодувань отримати людину, яка буде прихильна до тебе, бо ти єдиний, кому він потрібен.

 

З вовками ж було складно, своє право стати частиною зграї, родини, потрібно було вибороти, вигризти зубами та окропити кров’ю, але після цього було розуміння, що кожен з них буде готовий витягти його з того світу та полізе у пекло, бо своїх вовки ніколи не зраджують. Тому цінність боротьби така велика: лише загартовуючи сталь ти можеш бути впевнений в тому, що клинок тебе не підведе. Тепер Барнс розуміє це надто добре, бо наївної віри у те, що щось можна отримати просто так, вже немає.

 

— Пробач, щось я задумався. Просто іноді я досі дивуюсь тому, що в мене є родина, де я важливий і всі готові покласти життя один за одного. Не вірю, що зміг це заслужити, — каже Джеймс, а в грудях щось стискає від незрозумілого коктейлю почуттів, від такого радісно-болісного розуміння, що він точно не один. Не дивно, що Барнс зараз, після усіх сьогоднішніх переживань, дуже далеко від стабільного емоційного стану, адже не кожен день дізнаєшся, що вісімдесят років твоїх тортур відбувалися за наказом того, ти вважав найкращим другом і додумався довіряти просто так.

 

— Золотко, ти найважливіше, що в мене є, ти один зі зграї і тобі просто судилося стати частиною нашої родини. Ти ж справжнісіньке вовченя, навіть ікла є, я перевіряв, — Брок притискає до себе Джея міцно, до тріскоту у ребрах, намагаючись заземлити, бо розуміє його переживання, бо хоче раз і назавжди витрусити з голови Барнса навіть натяк на думки, що той хоч чимось не заслуговує на кохання, турботу та родину. Це складний процес, він тягнеться вже не перший рік, проте Рамлоу і не думає відступати, бо ніякі травми неможливо відновити одразу, надламану довіру ще складніше і Брок ніколи не припинить допомагати це пережити, скільки падінь та критичних моментів їм би не довелося пережити. — Ти заслуговуєш на любов від нас усіх, як і ми заслуговуємо твою любов до нас. Якщо ти хоч на мить про це забуваєш, або не віриш, то просто скажи і я буду першим, хто доведе тобі протилежне.

 

Брок знає як сказати так, щоб у Джеймс перестав мучити себе, а Барнс знову починає вірити, знати, що заслужив все те кохання, що має зараз. Джей нестабільний у своїх емоціях зараз, тому сльози на очах з’являються самі по собі, він зовсім не планував так розчулюватися і плакати, проте зробити з собою нічого не може. Хиткий стан після стресу, відкриті старі рани та сумніви — все це виводить з рівноваги, змушуючи стрибати по емоційному спектру та реагувати надто яскраво. Гарячі долоні Рамлоу торкаються його обличчя, а Барнс переборює дурне бажання сховати лице, бо Брок бачив його і в гіршому стані, а це лише тимчасове явище.

 

— Лялю, ти заслуговуєш бути коханим, а в мене є нескінченність причин кохати тебе. Ніколи не сумнівайся у тому, що ти вартий любові від мене і вовченят, ти наша родина, моя кохана людина і нічого не змінить цього факту, — шепоче Рамлоу, зціловуючи солоні доріжки сліз зі шкіри Джеймса, відволікаючи, намагаючись дати йому стільки ніжності, скільки Барнс зараз потребує. Брок полишає цілунки на носі та щоках Джея, поки не бачить, що Барнс нарешті посміхається хоча б куточками губ. — Який же ти в мене чудовий, золотко. Навіть уявити собі не можеш те, як тобі личить посмішка, — Рамлоу посміхається також, заправляє неслухняне пасмо за вухо Джеймса, а після м’яко тягне до себе, цілує бережливо та повільно, щоб відволікти, змусити дурні думки покинути свідомість Барнса.

 

— Пробач, я… просто день складний, я навіть не знаю чому почав оце рюмсати, — сміється Джеймс, ховаючи своє обличчя у вигині чужої шиї, бо так завжди легше визнавати свої слабкості, Броку ж все одно не треба бачити його обличчя, щоб відчувати усі ємоції, що вирують усередині. — Я знаю, що ви мене любите, просто я тепер відчуваю себе ідіотом, бо думав, що можна щось отримати просто так.

 

— Золотко, ти не ідіот, інколи любов просто є. Я, наприклад, покохав тебе що до того, як довів тобі те, що кохаю, просто через те, що ти чудовий, веселий, а ще й красунчик, — Рамлоу говорить жартівливим тоном, щоб трохи розвеселити Джеймса і здається, що він має успіх, адже відчуває чужу посмішку на шкірі. — Але головне, що поки ти доводив мені своє кохання, то дав мені ще більше приводів тебе кохати. Певен, що так само було і в тебе.

 

— Все ти про мене знаєш, навіть мені нічого не полишив, щоб тобі розповідати у такі моменти, — відповідає Барнс, жартівливо прикушуючи плече Брока, наче у помсту за те, що Рамлоу озвучив його думки трохи раніше, ніж він сам встиг це зробити. — Навіть не уявляю, що робив би, якщо не було б тебе поряд. Ти дійсно те щастя, за яке потрібно було боротися.