Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Ранок починається тяжко, адже вони засиділися за фільмом до третьої години ночі, хоче тепер Джеймс навіть не дуже добре пригадає сюжет тої кінострічки. Барнс навіть жалкує, що вони не вляглися спати вчасно, бо рухатися та розплющувати очі не дуже й хочеться, хоча будильник на телефоні надто настирливо дзвенить.
— Ляль, якщо ти зараз не вимкнеш його, то я тебе придушу подушкою, — сонливо гарчить Брок, який теж не дуже й радіє тому, що поспати нормально в них сьогодні не вийшло, а тепер ще й настирлива дратівлива мелодія паскудить йому момент пробудження.
— Це твій новий кінк, вовче? — хрипко посміюється Джей, але очі розплющує, нашарюючи телефон десь на краю ліжка, щоб вимкнути цей дурнуватий гаджет та й урвати ще кілька хвилин відпочинку. Можна було б повалятися у ліжку й подовше та Барнс чудово пам’ятає, що скоро до них завалиться ціла вовча когорта і треба хоч трохи бути готовим до такого потрясіння.
Кілька хвилин відпочинку вони собі ще можуть дозволити, тому Джеймс завалюється назад, ліниво потягуючись, щоб трошки розігріти м’язи після сну. Надовго Барнса просто лежати не вистачає, не після того, як він вже розтулив очі, тому недовго думаючи свою увагу він концентрує на Рамлоу, притискаючись до міцної спини, полишаючи кілька цілунків на лопатках і загривку, поки долоню звично влаштовує на чужому животі.
— Треба прокидатися, лінько, — лагідно муркоче Джеймс у відповідь на сонливе мугикання, по-дитячому смішну спробу Брока вибити собі ще кілька хвилин сну. Барнс знає те, що Рамлоу іноді надто складно прокинутися, а тому знає те, як зробити цей процес трохи легшим для свого улюбленого вовка та куди більш приємним, хоч для цього і потрібно всього-на-всього трохи ніжностей та зусиль, щоб розговорити Брока.
— Як мені прокинутись, коли ти такий теплий мене обіймаєш, золотко? Занадто затишно, щоб прокидатися і покидати межі ліжка, — на формулювання у Рамлоу йде близько хвилини, бо незрозуміле бурмотіння навряд чи зрозуміє не тільки Джеймс, а й він сам нічогісінько не розбере. Вставати дійсно немає ніякого бажання, хоч Брок й чудово розуміє, що це зробити необхідно.
— Тоді я можу тебе покинути і піти у душ. Бажання приєднатися до мене буде добрим мотиватором, щоб ти прокинувся? — Барнс знає, що це завжди працює, тому ховає свою посмішку у плечі Брока, полишаючи тепер вже кусючий цілунок на шкірі, щоб трохи розворушити перевертня.
***
Спільне зависання у душі зрання — приємна дрібниця, що так подобається їм обом, тому ніхто не хоче впустити можливості, навіть заради зайвих хвилин у ліжку.
Джеймс вмивається спочатку, прискіпливо дивлячись на своє волосся у дзеркало, намагаючись визначити чи треба витрачати час на миття голови. Погляд звично зісковзує до вигину шиї, на якому вже не перший місяць красується яскрава мітка, яку навіть суперсолдатська регенерація не бере, а поряд з нею вже трохи зблідли сліди укусів та засосів зі вчора, що викликає у Барнса задоволену посмішку.
Брок доєднується вже у душі, запускаючи прохолодне повітря у душову, яке майже одразу компенсує тим, що притискається до Джеймса зі спини. Рамлоу просто не міг собі дозволити не приєднатися спільного душу, бо зранку хочеться торкатися Барнса кожну секунду.
— Тобі так личать мої сліди на шиї, — урчить Брок, прикушуючи ніжну шкіру на шиї Джеймса та обережно відбирає в нього з рук мочалку, забираючи собі до рук можливість потурбуватися про свою людину. Невеличкий, але такий звичний і теплий ранковий ритуал, який дозволяє їм просто побути вдвох та насолодитися лінивою, навіть трохи сонливою ніжністю.
— Мені личить все, я ж красунчик. Але все твоє пасує мені ще більше, — вже бадьоріше відгукується Барнс, повертаючи голову, щоб отримати неквапливий цілунок та й зовсім розслабитися, дозволяючи Броку розподілити піну по всьому тілу, яка все одно одразу починає стікати вниз, бо від струменів води далеко не сховаєшся.
— Не можу заперечити, тобі дійсно пасує все моє, а особливо моя мітка на шиї, — задоволено відповідає Рамлоу, обережно притискаючи Джеймса до стіни, змушуючи обпертися долонями об кахлі, лише після цього відсторонюється, щоб намилити спину. — Збираєшся мити голову, золотко?
— Як раз роздумував над цим, поки ти валявся в ліжку. Певно, що так, якщо й ти мене про це питаєш, — сміється Джей, примружуючи очі, коли Брок опускається нижче, розподіляючи піну по його стегнам та ногам, а потім йойкає від несподіванки, коли надто розніжений дотиками відчуває укус на сідниці. — Ти вже трохи почекай сніданку, мені моя дупця ще потрібна, — шуткує Барнс, закочуючи очі, коли Рамлоу здіймається на ноги й одразу притискається до його спини, щоб полишити ще один укус на плечі.
— Не можу стриматися, ти виглядаєш надто апетитно, ляль, — сміється у відповідь Брок та затягує Джеймса під струмені води, змушуючи так кумедно відфоркуватися від води, що стримати посмішку неможливо.
Звісно, що Рамлоу миє волосся Барнса, бо це спосіб продемонструвати свою турботу, просто дати ще трохи часу Джею для того, щоб поніжитися, та й самому Броку цей процес приносить задоволення. Рамлоу любить показувати свою турботу, це його мова кохання, адже звичайних слів занадто мало, щоб висловити всю свою любов до кохання всього його життя.
Свою порцію турботи Брок теж отримує, варто тільки Рамлоу завершити з волоссям, як Джеймс перехоплює ініціативу у свої руки. Барнс відволікається на ліниві поцілунки з Броком, поки його долоні продовжують розподіляти піну по міцному тілу і Джеймс вважає, що це просто ідеальний початок дня.
***
Звук двірного дзвоника застає Барнса на кухні, що змушує його усміхнутися собі під носа, адже він дуже вчасно поставив готуватися каву, бо ніхто з цієї зграї нормально не може функціонувати зрання, якщо не заллє в себе дві порції кофеїну. Попередня ревізія холодильника дала спокійну впевненість у тому, що продуктів вистачить навіть на вісім голодних перевертнів та суперсолдата.
— Брок, ти там трохи пришвидшуйся, вовчата вже на порозі, — по дорозі до вхідних дверей прикрикує Барнс, адже Брока він полишив вмиватися і вже п’ять хвилин його вовк не показується.
Проте задуматися про це йому не дають від слова «зовсім», бо варто лише відчинити двері, як на нього налітає Карл з обіймами, а там й уся вовча братія відтісняє його вглиб квартири. У руки Джеймсу вручають з десяток різних пакетів і Барнс задоволено втягує носом аромати гарячої їжі. Чудово, не доведеться готувати на цілу когорту перевертнів, лише забезпечити їх кавою та столовим наряддям.
Очікувано Джей отримує обійми від кожного перед тим, як вони усі опиняються на кухні, осередком життя якої є кавомашина, біля якої за пару секунд скупчуються перевертні. Барнс вирішує, що вовчата вже самостійні і з кавою розберуться самі, тому починає розкривати пакети, виставляючи різноманітні контейнери прямо на стіл. Схоже, що аромат їжі та кави приманює й Брока, який з’являється вже за мить та одразу хапає собі кілька картоплин з найближчого контейнера, на що отримує суворий погляд від Барнса.
Поки всі здоровкаються, розливають собі кави та вмощується на місцях, то проходить хвилин п’ятнадцять, але Джеймс зовсім нікуди не спішить, тому лише розслаблено попиває собі каву, отриману позачергово, та перекидається фразами з Саймоном, який розповідає про свій вчорашній перегляд Формули 1, у якій Барнс зовсім нічого не тямить, але послухати завжди радий. Брок влаштовується поряд, звично підгрібаючи Джеймса собі під бік та цілує його у скроню.
Псувати сніданок новинами Барнс аніяк не хоче, тому вони просто розмовляють про все та ні про що одночасно, жартують і насолоджуються можливістю поснідати у хорошій компанії. Проте сніданок не може тривати вічність, тому треба переходити до справи. У цей раз на емоції Джеймс не розшаркується, лише переплітає пальці з Броком під столом та робить невеличкі паузи, коли говорити про певні моменти стає трохи складно, він дуже вдячний, що ніхто не підганяє та дає час зібратися з думками.
— …от таку ситуацію ми маємо. Треба трохи розібратися з планом дій, бо в мене поки тільки приблизний порядок дій, що я вже озвучив, — каже Барнс, видихаючи нарешті та й тягнеться за ковтком кави, бо від цього монологу в горлі пересохло.
— А може ми його просто вб’ємо? — Уотсон відволікається від залишків їжі на тарілці та виглядає так, наче придумав дієве розв’язання проблеми, а викликає лише стомлене зітхання Мей і суворий погляд Джека.
— Рід, ти ідіот? А Гідру нам знищити не треба? Це ж не дитсадкова банда хуліганів, вони через відсутність Роджерса не розваляться, — Таузіг подає голос першим, а Брок посміюється у свою чашку кави, бо Карл озвучив його думки швидше за усіх.
— Для початку, нам потрібно встановити спостереження за Стівом, щоб отримати хоч якісь зачіпки про інших учасників цього лайна, — пропонує розумну ідею Саймон, адже їм необхідно хоч з чогось почати. — Томі, зможеш щось зі своїх техно іграшок знайти непомітне і підходяще?
— Думаю, що щось зможу придумати, проте нам все одно треба хтось, хто це підкине гідрокепу, а це в мої компетенції не входить, — Колінз відгукується на слова Саймона одразу, бо різні технічні приколяси були саме його спеціальністю й щось в нього точно знайдеться.
Барнс відчуває тепло від того, які усі вовченята залучаються до обговорення, як пропонують свої ідеї, а ще відчуває гордість Брока, який вочевидь просто не може не пишатися тим, що кожен член зграї так горить бажанням внести свої пропозиції та допомогти, бо це питання є особистим для кожного, адже зачепило Джеймса, який член їх зграї й за нього горлянку перегризти готові усі, а не тільки Брок.
Через хвилин сорок в них вже є хоч якийсь план дій на найближчі кілька етапів. Саймон і Том взяли на себе технічну складову, Мей і Таузіг сказали, що займуться спостереженням наживо, оскільки саме ці двоє частенько шастають всією базою та їх присутність не буде викликати підозр, Джек сказав, що спробує пробити хоч якусь інформацію по своїм каналам, а їм з Броком полишається задача придумати спосіб того, як підкинути жучки Стіву непомітно. Оскільки поки у процесі зовсім не залучені Кайл та Рід, то на них Брок скидає прибирання сміття зі стола та переміщення посуду до посудомийки, що звісно жартома, бо хлопці точно знадобляться трохи пізніше, коли в них будуть хоч якісь зачіпки.
— А тепер допивайте каву, я перевдягнуся і будемо їхати. Сподіваюсь, що всі пам’ятають, що сьогодні відпрацьовуємо холодну зброю і вам краще мене не розчаровувати, — подає голос Джеймс, коли розуміє, що їм дійсно вже треба рухатися в напрямку бази, адже тренування та роботу ніхто не скасовував. — І, ні, Тау, кігті за холодну зброю не вважаються. Будеш діяти мені на нерви й вийде так, що будеш відпрацьовувати навички зі мною, — усмішка Барнса відчувається навіть у голосі, бо він чудово знає, що це трохи заспокоює Карла, щоб той не бахвалився на рівному місці.
— Ууу… Тау, хтось по лезу ходить, — гигикають вовченята, адже відпрацьовувати роботу з ножами абсолютно ніхто, крім Рамлоу, не хотів з Джеймсом в парі, адже протистояти йому в такому спарингу було майже неможливо.
***
Чому Барнсу подобалось проводити тренування з ножами саме зі Страйком? Бо нарешті можна було використовувати не муляжі та тренувальні зразки, а справжні ножі, адже регенерація перевертнів та його власна дозволяла не відчувати особливого дискомфорту від порізів. Вірогідність отримати поранення змушувала викладатися на всі двісті відсотків, хоч усі і зупиняли лезо в останній момент, але без поверхневих порізів та подряпин не обходилося.
Джеймс відчуває себе неймовірно комфортно, бо увішаний власними ножами майже усюди, де їх взагалі є сенс кріпити, адже це дає відчуття захищеності. Рамлоу вважає, що сьогоднішній день це одна довга тортура, бо спокійно дивитися на Джея у сплетінні шкіряних ремінців, починаючи від контрастуючої на світлій футболці портупеї та закінчуючи гартерами на стегнах, просто неможливо, надто добре ці сплетіння ремінців підкреслюють ідеальність Барнса, що хочеться доторкнутися, притягнути до себе, але вони на роботі й треба тримати себе у руках.
Азарт спалахує в очах Джея, коли він заходить до тренувальної зали, оглядаючи усіх зграйних, а після і Брока, який навіть погляду відірвати від нього не може.
— Ну, що? Сподіваюсь, що з минулого тренування ви свої скіли не втратили й зможете мене приємно здивувати, — Барнс лукаво всміхається, покручуючи у руці один з улюблених ножів. — Брок, ти як завжди зі мною в парі?
— А як інакше? — Рамлоу скалить ікла в усмішці, вже знаючи, що це буде гаряче до чортиків і без провокацій тут не обійдеться, адже ще ні з одного тренування на ножах Брок не виходив без тісноти у штанях і без бажання затаскати Джеймса у перший же усамітнений куточок, щоб випустити взаємну напругу. — Я увесь твій, ляль.