Бажання та пристрасть

Барнс ледве втримується від того, щоб розповісти усе одразу, як вони сідають до автівки, бо таку інформацію тримати при собі надто складно, проте треба опинитися вдома, щоб бути впевненими, що ніхто не дізнається про цю розмову. На шляху вони завертають до грецької кафешки, бо щось поїсти після такого складного і насиченого дня просто необхідно. Вже далі Джеймс трохи відволікається, тріскаючи за обидві щоки картоплю фрі, іноді протягуючи кілька шматочків і Броку, лише сміючись у ті моменти, коли Рамлоу жартуючи прикушує подушечки пальців.

— Нічого з собою поробити не можу, ти смачніший за будь-що, золотко, — Рамлоу знову оскалюється задоволено, тому що Барнса він хоче трохи відволікти, змусити зосередитися на чомусь приємному. Що може бути приємнішим за компліменти від того, кого кохаєш всім серцем? А у коханні Барнса він не сумнівається ні на секунду.

— Ти просто неймовірно філігранно вмієш лестити, — Джеймс посміхається щасливо, відриваючи зад від сидіння, коли вони зупиняються на світлофорі, щоб на кілька секунд відволікти Рамлоу на поцілунок. — З кожним днем відчуваю себе ще більш закоханим в тебе. Навіть не уявляю, як ти це робиш, проте в тебе чудово виходить, — Барнс знову вмощується на своєму місці, а вже через секунду відчуває те, як Брок стискає його стегно своєю долонею і від цього жесту одразу стає так тепло, що нічого не може стерти посмішку з його обличчя.

— Просто перед моєю звірячою харизмою складно встояти, лялю, — Рамлоу всміхається задоволено та натискає на педаль газу, щоб зрушити з місця. Долоню він так і залишає на стегні Джеймса, бо з уяви так і не зникає образ такого розпаленого та гарячого Барнса, поцілунки з яким гарячим вогнем розтікалися у венах, в очах якого полум’ям палало збудження і жага крові. Звісно, Брок обожнював будь-якого Джея: м’якого та теплого, який тільки прокинувся і лізе в обійми, щоб ще трохи поніжитися; зібраного та цілеспрямованого, в якого поміж брів залягає маленька зморшка, а весь Барнс наче концентрується на одній конкретній речі; дуркуватого та веселого, коли Джеймс не затикаючись розповідає про якусь до абсурдного смішну історію та робить дурниці, щоб розвеселити усіх навколо. Проте Рамлоу безбожно збреше, якщо скаже, що в однаковій мірі обожнює всі можливі образи Барнса, що не має улюбленого, бо він буквально слину пускає при погляді на збудженого і смертоносного Джеймса, саме у такі моменти Брок навіть погляд відвести від Барнса не може, вихоплюючи кожен рух, прислухаючись до кожного слова, що вже казати про реакцію на дотики, бо саме через них він наче перебирає на себе частину цих відчуттів, запалюючись за секунду. Джеймс просто незаконно красивий у своїй смертоносності, гарячий наче пекло, яке лише Броку вдається приборкати, щоб не обвуглитися до кісток, хоча все одно це полум’я пробирає і його, пробуджує його тваринні інстинкти, змушуючи випускати ікла та пазурі, піддаватися цьому неймовірному божевіллю, що просочується у його кров, розганяється по судинах, змушуючи забути усі правила людської моралі, замість цього підштовхуючи насолоджуватися цим відчуттям повної свободи і пристрасті, яку з ним так охоче розділяє Джеймс.

Барнс не може думати про щось конкретне, коли долоня Брока стискає його стегно, а тканина формених штанів аніскільки не рятує від відчуття палючого жару Рамлоу, наче між ними й немає тої перешкоди з тканини. Джеймс затикає себе картоплею фрі, бо думки аж ніяк не збираються у щось більш-менш оформлене, замість цього мозок нагадує те, як ще кілька годин тому він понад усе бажав стягти з Рамлоу чортові речі прямо у кабінеті. І сам Брок ніяк не допомагає позбавитися цих нав’язливих думок, від яких дихати стає трохи складніше, наче в машині зламався клімат-контроль і температура невпинно зростає, оскільки Рамлоу вочевидь спеціально підіймає руку все вище по стегну, змушуючи Барнса надто швидко приймати правила цієї провокації та сповзти по сидінню трохи нижче, щоб розвести коліна.
— В тебе все гаразд, золотко? Ти якось важко дихаєш та й почервонів увесь, — Рамлоу підтрунює навмисно, бо чудово знає те, як Джеймс реагує на такі розмови, коли збудження вже починає затьмарювати мозок. Брок дякує усім божествам, що має гарні рефлекси й гострі відчуття, оскільки він просто не може відмовити собі в тім, щоб не дивитися на Барнса, коли той тане навіть від таких начебто не сильно відвертих жестів, а за дорогою слідкувати треба. Рамлоу чудово знає те, що рум’янець на щоках це не все, бо ще кілька секунд і рум’янок перекинеться на шию, спуститься нижче до ключиць та грудей, проте Брок не зможе цього побачити до тих пір, поки вони не опиняться вдома й він буде мати нагоду витрясти Барнса з того ганчір’я, яке аж ніяк не потрібне на цьому прекрасному тілі. 

— Йди до біса, вовче! Ти чудово знаєш, що мені зараз чудово, — Джеймс навіть прикритих очей не відкриває, бо подивитися Броку в очі зараз, то перший крок до прірви, адже Барнс знає те, який магнетично темний погляд він зловить, після чого залишки його спокою підуть під три чорти, а Рамлоу навіть не спиниться, лише продовжить цю солодку тортуру, поки вони не зупиняться на паркінгу їх дому. Джей просто радіє тому, що в цей раз не він за кермом, адже не треба витрачати всі сили, аби сконцентруватися на дорозі, як це було минулого разу, коли вони ледве не втрапили в відбійник, бо Рамлоу обрав просто найкращий час, щоб залізти до нього в штани.

— Ти так нервуєш, дорогий. Якщо тобі так легше, то я можу забрати свою руку, — Брок знову знущається, прибирає долоню з ладного стегна, граючи з Джеймсом. Звісно, Рамлоу навіть не подумав би так чинити, якби не знав вподобань і бажань Барнса, які вони вже тисячу разів проговорювали й Брок стільки ж разів вже побачив дієвість такого трюку на своєму коханому.

— Блядство… — Джей зітхає і розплющує очі, щоб кинути на Брока колючий погляд невдоволення, а потім власноруч повернути його долоню на те місце, де вона була кілька секунд назад. — Ще раз так зробиш і твоя долоня буде єдиним твоїм способом отримати оргазм цього тижня, — голос Барнса став трохи нижче, в ньому з’явилися нотки гарчання. Джеймс знає, що Рамлоу розуміє — ці погрози не більше, ніж продовження гри, бо вони обидва чудово знають, що і три дні не протримаються без сексу.

Брок обожнює Барнса у такому стані, оскільки в нього самого виникає відчуття таке, наче він сидить на пороховій діжці, одна надто сильна іскра і Джеймс вибухне одразу. Тому Рамлоу трохи знижує темп своїх зазіхань на Барнса, лише м’яко торкається внутрішньої частини стегна, насолоджується тими тихими зітханнями, які зриваються з вуст Джея.

— Знав би ти, який ти неймовірний у такому вигляді. Ще кілька хвилин і я зможу позбавити тебе одягу, а там вже й приділити тобі усю свою увагу, золотко, — Рамлоу впевнений, що Джеймс одного дня просто зведе його з розуму остаточно, бо це просто неможливо бути настільки досконалим, настільки ідеальним саме для нього і Брок готовий землю гризти, аби тільки Барнс завжди був для нього таким.

— Тобі варто добряче попіклуватися, щоб я отримав всю ту увагу, на яку заслуговую, — Джей мугикає з посмішкою, наступної миті вже стискаючи у своїй долоні руку Брока, обережно змушуючи його відпустити стегно. Звісно, Барнс просто не може втриматися від своїх миттєвих бажань, тому тягне долоню Рамлоу ближче, щоб поцілувати кісточки, а наостанок жартуючи прихопити зубами шкіру біля випинаючої кісточки зап’ястка.

— Якщо ти продовжиш це робити, то додому ми не доїдемо, — Брок жартує, хоча й прислухатися не треба, щоб почути те, як в голос Рамлоу просочується хрипкість, що наче лакмусовий папірець каже про те, що терпіння і самого Брока починає доходити кінця. Рамлоу віддає перевагу більш комфортному оточенню для сексу, адже автівку вони обидва наголосили найбільш незручним місцем де їм доводилося займатися коханням, тому і полишили ідею з авто лише на ті ситуації, коли стримуватися більше просто неможливо.

— Добре-добре, вовче. Я буду гарним хлопчиком і почекаю поки не будемо вдома, — Джеймс посміхається, наостанок цілуючи те місце, де ще видно невеликі вм’ятинки від зубів. Долоню Рамлоу він спочатку думає повернути назад на своє стегно, проте Брок вирішує дилему замість нього, просте переплітаючи їх пальці разом, щоб вже ніхто не міг один одного провокувати.

Зовсім уникнути провокацій аніяк не виходить, тому збудження лише примножується з кожною хвилиною і це відчувається навіть у повітрі, ось чиркни сірником і автівка злетить на повітря. У ліфті вони не можуть накинутися один на одного лише тому, що сусідка, яка живе поверхом вище, також заходить до ліфта, а їм лише і полишається, що дивитися один на одного голодним поглядом.

Джеймса притискає до стіни майже одразу, як за ними зачиняються двері квартири, а він навіть і сказати нічого не встигає, оскільки його затикають поцілунком і вже можна радіти, що Рамлоу тримає його настільки міцно, що навіть втримуватися на ногах не потрібно. Брок завжди цілує жадібно у такі моменти, наче спраглий блукач у пустелі, який дістався до джерела води, ось і Барнс себе відчуває так, наче Рамлоу хоче випити його душу, проте йому це подобається ні трохи не менше.

***

В душ вони відправляються разом, а Джеймсу залишається лише сміятися у засмагле плече, коли чується тріскіт тканини, а на стегнах відчувається поки що прохолодне повітря. 

— Тобі пощастило, що в мене ще кілька пар таких штанів, — каже Барнс, прикушуючи солонувату шкіру над ключицею, поки сам на останках терпіння намагається розстібнути дурнуватий ґудзик на джинсах Брока.
— Золотко, я тобі ще сорок таких куплю, а зараз помовч і не думай про те ганчір’я, — Брок тягне Джеймса до себе ще за одним поцілунком, бо слухати про якісь речі, коли в тебе в руках найбажаніший чоловік твого життя, зовсім немає бажання. Барнсу ж складно зберігати спокій і хоч про щось думати, коли Брок цілує його так, що можна забути навіть своє ім’я, а гарячі до чортиків долоні торкаються до шкіри, пестять та стискають саме так і саме там, де потрібно, проте Джеймс виборює перемогу над дурнуватим ґудзиком і ременем, одразу ж допомагаючи Рамлоу позбавитися від чергового непотрібного шматка тканини, без якого він нарешті має змогу притулитися шкірою до шкіри усюди, відчувати цей жар від Брока кожним сантиметром тіла.

Навіть прохолодна вода не забирає і частки того жару, який випалює кожного з них зсередини. Волосся заважається, мокрими прядками прилипаючи до обличчя і Джеймс просто не може не всміхатися, коли Брок лагідно прибирає усі пасма за вуха перед тим, як знову поцілувати. Рамлоу не знає, що робить з ним Барнс, проте він просто не може відірватися від нього, перестати торкатися хоч на секунду, а сліпляча ніжність і звіряче бажання володіти усім Джеймсом борються всередині, проте так ні один не отримує верх, розриваючи Брока з однієї емоції на іншу.

— Знав би ти, як ти зводиш мене з розуму, Джей, — Рамлоу шепоче це загнано, ніби в нього лише лічені секунди, щоб сказати таку важливу річ. — Ти просто неймовірний, золотко, будь моя воля, то я хотів би кожну секунду торкатися тебе, слухати тебе цілодобово, дивитися на тебе кожну мить свого життя, — Брок наче на сповіді, вириває зі свого серця усю правду, молиться свому власному божеству з плоті, крові та металу, яке у цей момент вигинається під його дотиками, стогне від чергового поцілунку-укусу, які залишають яскраві сліди на світлій шкірі та роблять вуста Джеймса ще більш розпусними.

— Замовкни, бо нам ще треба дійти до спальні, вовче, — Барнс дихає поверхнево, дивиться з поволокою в очах, намагається хоч трошки зібрати свої думки до купи. Усі слова Рамлоу та дотики зводять з розуму, похитують і так крихкий намір прийняти душ і продовжити в спальні, де є усе для комфорту. Доводиться докласти немало зусиль, щоб змусити Брока трохи відсторонитися, бо ці кілька сантиметрів хоча б створять ілюзію того, що між ними є якась дистанція.

— Я тебе зрозумів, Джей. Трохи притримаю свої бажання, щоб ти по стінці не сповзав тут, — Брок оскалюється в усмішці та полишає м’який поцілунок на скроні Джеймса, поки хапає з полички флакончик з гелем для душу. — Але ти ж не відмовиш мені у можливості попіклуватися про тебе? Обіцяю, що не буду чіплятися до тебе занадто сильно, — Рамлоу просто не може обіцяти зовсім нічого не робити, бо торкаючись тіла Барнса він просто не зможе зберігати спокій. — Тримай, кралечко.

Джеймс навіть примружується від задоволення, коли Рамлоу починає розподіляти піну по його тілу, бо Брок дійсно вміє у секунду перемикнутися зі звірячої нестриманості на ніжність від якої стискає у грудях. Барнс відчуває себе морозивом під палючими променями сонця, бо Брок гарячий до нестями й від його дотиків Джеймса дійсно плавить. Він і сам не проти зайнятися тим, щоб вимити Рамлоу, але зараз Барнс тільки й може, що впертися потилицею в прохолодні кахлі та намагатися менше дивитися на те, як розкішно виглядає Брок на колінах перед ним, тому й примружує очі, щоб насолодитися відчуттям того, як сильні пальці проминають м’язи, що здавалися кам’яними після робочого дня, відчуттям коротких поцілунків у коліно та внутрішню й таку чутливу ділянку стегна.

Рамлоу подобається дивитися на те, як Джеймс під його дотиками перетворюється в одне суцільне скупчення насолоди. Здавалося б, це повинно хоч трохи зняти цей жар збудження, але то не допомагає, бо Броку аж занадто подобається те, які звуки зриваються з вуст Барнса, яким розслабленим та відкритим він виглядає у такі моменти, повністю в його владі.
Брок розвертає Джеймса до себе спиною, змушуючи впертися долонями у стіну, поки сам притискається до Барнса надто близько.
— Я б трахнув тебе прямо тут, але ти сам закортів дістатися до ліжка, принцеса, — Рамлоу не може впустити можливість трохи подражнити Джея, уриваючи собі кілька секунд, щоб зацілувати міцні плечі. У цьому неквапливому душі є свої чари, які тільки розбурхують бажання, дозволяючи перетворити це у ще один етап прелюдії, розтягнути задоволення ще трохи, щоб отримати потім ще більше емоцій.

— Я вже думаю відмовитися від своїх слів, — задушено відмовляє Барнс, подаючись назад, щоб притиснутися ще ближче до Рамлоу, знищити будь-яку дистанцію між ними, бо ніяке терпіння не витримує таких знущань. 

— Невже так просто? А як же м’яке ліжко і комфорт? — Брок сміється хрипко, тягне Джеймса до себе, щоб мати змогу вицілувати вигин шиї, провести долонями по рельєфному торсу та трохи боляче вкусити Барнса за плече, коли той нахабно притирається до його члена, змушуючи зібрати останні крихти витримки й просто зробити крок назад разом, затягуючи свою принцесу під струмені води. — Змиваємо з тебе піну і йдемо, інакше знову коліна об кахлі зіб’єш.

***

Джеймс на темних атласних простирадлах виглядає неймовірно, королівський синій лише підкреслює те, яку світлу шкіру має Барнс і як красиво з цим відтінком слонової кістки контрастує смуглява шкіра Брока. Вже в ліжку Рамлоу і не думає стримувати свої бажання, оскільки прелюдія і так затягнулась, тому торкається Джеймса усюди, куди тільки дістають руки.
Барнс настільки губиться у цьому вирі відчуттів, що навіть не помічає у який момент Брок встигає дістати лубрикант, бо не може вловити й моменту, коли б Рамлоу не торкався його усюди, та й він сам не випускав Брока зі своїх рук ні на секунду. Хоча, Джеймсу абсолютно начхати на те, коли Брок встиг то зробити, бо всі думки викидає з голови з черговим цілунком та відчуттям прохолодної змазки на шкірі.

Рамлоу знає те, наскільки чутливий Барнс у такі моменти, тому змушує себе не поспішати, бо саме на підготовку краще витратити трохи більше часу, щоб просто насолодитися тим, як Джеймс стогне та благає вже замінити пальці на член. Брок виціловує шию та груди Барнса, прислуховується до кожного звуку, що злітає з вуст Джея, поки розтягує його двома пальцями, нестерпно повільно та обережно, змушуючи суперсолдата самостійно підкидати стегна, щоб пальці опинилася глибше. Рамлоу безсоромно вилизує скоси бічних м’язів, прикушує виступи тазових кісток, змушуючи Барнса вигинатися на трьох пальцях та сходити з розуму від того, як він кожного разу оминає увагою збуджений член, який залишає на шкірі живота в’язкі вологі сліди.

— Блядство, Брок, трахни мене вже, — Джеймс відчуває себе так, наче згоряє зсередини, бо кожен удар серця пульсацією віддає у всьому тілі, кожен поцілунок і дотик палає на шкірі, кожен рух пальців усередині змушує підгинати пальці на ногах, а член пульсувати, бо так хочеться більшого, а Рамлоу з садистським задоволенням тягне час.

— Ти так прохаєш, що я просто не можу тобі відмовити, золотко, — Брок і сам не може більше чекати, тому що усі зітхання та стогнання Барнса не можуть залишити байдужим, а власне збудження скоро змусить кров кипіти. Відсторонитися від Джеймса не хочеться, але потрібно, лиш для того, щоб додати ще більше лубриканту та ще раз насолодитися прекрасним видом збудженого, розхристаного та неймовірного Барнса, який цілком належить йому.
— Боже, блять, так! — Джеймс навіть не стримує своїх емоцій, коли нарешті відчуває Брока повністю в собі й це настільки бажане відчуття, що Барнс хапає Рамлоу за плече, змушуючи його завмерти так на кілька секунд. — Ти точно був створений для мене.

— Як і ти для мене, Джей. Так ідеально приймаєш мене, наче був створений для того, щоб я кохав тебе у всіх сенсах цього слова, — Брок не може не казати таке, бо в такі секунди він відчуває наче вони одне ціле, ідеально підігнані один під одного частинки, яким просто судилося всесвітом бути разом. Рамлоу починає рухатися повільно, дозволяючи їм просто насолодитися цією миттю, коли вони відчувають один одного кожною часточкою тіла.

Джеймс сам подається назустріч, підкидає стегна змушуючи Брока змінювати темп, тягне його для себе, щоб впитися жадібним поцілунком в заціловані губи, щоб поранити власні вуста об гострі ікла, одразу ж відчуваючи терпкий присмак крові на язику. Терпіння зникає дуже швидко, вони обидва хочуть отримати все і зараз, тому гарчать в поцілунок, торкаються один одного з бажанням затаврувати, залишити якомога більше міток, щоб усі знали те, що вони належать один одному від маківки до п’ят. Вони кусаються, полишають один на одному чергові сліди зубів, не стримують власних стогнань, бо все ідеально добре і насолода від кожного поштовху прошиває їх обох, наче струмом під шкірою.

— Блядство, який ти неймовірний, мій неймовірний, — наче в гарячці шепоче Брок, залишаючи червоні мітки на грудях Барнса, насолоджуючись тим, як кожна фрикція вибиває з Джеймса протяжні стогни, як той роздряпує його спину, що лише додає терпкого аромату крові до аромату сексу у повітрі.

— Ще трохи, Брок, будь ласка, — Джей благає, біонікою торкаючись свого члена, щоб прискорити такий бажаний оргазм. Брок прискорюється і Барнс лише намагається дрочити в тому самому темпі, просто занурюючись у це безумовне насолодження, яке проникає до кожної клітини їх тіл.

— Я тебе так сильно кохаю, Джей, — Рамлоу підштовхує їх обох до оргазму, коли кусає у те саме місце на вигині шиї, де вже красується постійна мітка, зациклюючи їх відчуття, які тепер одні на двох, які затоплюють гарячою хвилею все тіло. Оргазм яскравий, до зірочок перед очима і дзвоном в вухах, він триває здається вічність і все одно занадто мало, бо хочеться більше, він витягає усі сили під нуль, залишаючи по собі лише сите відчуття задоволення і липку сперму між їх тілами.

— Я тебе теж, Брок, — Барнс ледве язиком ворушить, намагається віддихатися, проте виходить просто жахливо. Вдоволення заповнює кожну клітину його тіла, сил навіть поворухнутися здається не вистачить, але Джеймс все одно тягнеться за поцілунком. Цілунок тепер лінивий, ситий та неквапний, в якому Барнс просто ділиться усім своїм коханням та залишками задоволення з Броком, відчуваючи себе найщасливішим у світі, бо він тут і зараз з найдивовижнішим та найкращим чоловіком, з яким планує провести все своє життя.