Цукішіма незадоволено кутається у теплу ковдру та знову коситься на генератор, який голосно гуде на балконі. Можна було б під’єднати до нього ще й обігрівач, але тоді дизелю надовго не вистачить.
Хлопець незадоволено цикає та вкотре повторює «йобана, блядь, русня»!
Квартира відгукується холодною тишею. Морок уже огорнув більшість предметів. Проте Цукішіма вперто ігнорує освітлення. Він під’єднав ноутбук та почав шукати на просторах Інтернету серіал, вартий уваги. Або такий, що допоможе відволіктися від тривоги за друзів та рідних.
Несподівано хтось постукав у двері. Спочатку тихо, але після декількох хвилин, що Цукі сидів, затамувавши подих, все голосніше та голосніше.
Хлопець пригадав усі історії про диверсантів, шахраїв та маніяків, які тільки чув. Адекватна людина точно не вирішила прийти в гості у повний блекаут. Хіба Бокуто … Але він зараз був закордоном на змаганнях.
Стукіт знову повторився.
Цукішіма зібрав усю свою волю та все ж обережно привідкрив двері. Через темряву у вічко не можна було нічого розгледіти. При цьому він тримав у руці телефон з повідомленням до Ямаґучі, що його вбивають. Він сподівався, що встигне його відправити.
Спочатку не було нічого видно, але коли очі нарешті звикли до непроглядної пітьми, він побачив щось, замотане у величезний пуховик та шарф.
- Привіт! - видало це голосом Кенми. Хлопець нервово переминався з ноги на ногу. З рота виривалися хмаринки. Схоже надворі значно похолодало на вечір.
Візит був, м’яко кажучи, неочікуваний. Не те щоб Цукішіма не спілкувався з Кенмою. Просто зазвичай їх зводив разом Куроо, який хотів, щоб його друзі потоваришували. Проте обидва були занадто інтровертами, а часу звикнути один до одного не вистачало.
Цукішіма нервово відійшов убік, стараючись нічим не видати своє здивування.
- Привіт! Заходь сюди. Але краще сильно не роздягайся, бо в мене опалення немає.
- У мене також, - Кенма виглядав трохи переляканим. Він тривожно кусав потріскані губи та притискав до себе величезний рюкзак. - Ти вибач, що я так… без попередження, і взагалі ти ніколи не запрошував.. просто
- Все окей, пішли на кухню, я зроблю чай зігрітися.
- О, якщо можна, то я буду вдячний.
Цукішіма робив усе на автоматі. Натомість думав над тим, що могло знадобитися тут Кенмі, і як з ним поводитися. Це дійсно важко… Та й хлопець зовсім непередбачуваний.
- Тобі допомагати? - зовсім близько запитав Кенма, від чого Цукі здригнувся. Так нечутно підійшов у незнайомій напівтемній квартирі - дійсно кіт.
- Та ні, вже все готово. Сідай.
Спочатку панувала незручна тиша. Мовчати для них обох було звичним, але тоді є Куроо, який говорить за десятьох.
Нарешті Кенма втягнув повітря носом:
- Вибач, що я так увірвався. Просто поки я ловив 3Дж, побачив, що в ти онлайн. І подумав, що в тебе є інтернет.
- Як бачиш, я підготувався трохи до зимових сюрпризів.
- Ага, я про це якось не думав.
- Так ти прийшов, бо думав, що у мене є світло?
- Так! Тобто, не зовсім, - Кенма зрозумів, що сказав це занадто голосно. - У мене важливий чемпіонат з відеогри… Я обіцяв стрім, а тут …
- Йобана русня, - підказав спокійно Цукі.
- То точно, - чи не вперше на обличчі зазвичай апатичного хлопця просокичала злість та ненависть. - Я хотів би зіграти, бо це міжнародний чемпіонат. Якщо вийде, то можна буде і грошей для ЗСУ підзаробити.
Цукі здивувався таким мотивам, але більшість зараз шукала можливості підзаробити якраз, щоб допомогти військовим. Він і сам частину стипендії виділяв на це.
Кенма ж грів зовсім крижані руки та вивчав невелику квартиру Цукішіми. Було трохи дивно бачити стіни, які прикрашали плакати різних музичних гуртів, а на підставках стояли якісь фігурки.
Через темряву і поганий зір хлопець не міг зрозуміти, які саме.
- Тобі щось потрібно для турніру?
- Інтернет і електроенергія. Я буду тихим, ти навіть не помітиш, що я тут.
- Та все окей. Сядеш на дивані, у мене є ще одна ковдра, а то ще замерзнеш.
Кенма почувався незручно, але був вдячний Цукі за теплий прийом.
Генератор надривно гудів. Проте кімнату освітлювало тільки два екрани від ноутбуків. У квартирі панувала тиша.
Цукі обрав нудний серіал з настільки передбачуваним сюжетом, що він навіть деякі репліки персонажів вигадував наперед. До того ж йому було чудово видно з-за плеча Кенми його екран.
Хлопець дійсно був профі в таких штуках. Було цікаво спостерігати, як він швидко виконував завдання, паралельно відбиваючись від суперників. Його руки з феєричною швидкістю літали клавіатурою, ніби віртуозна гра на піаніно.
- Та най вас качка копне! - голосний голос Кенми зруйнував тишу. Хлопець швидко повернувся, боячись, що потривожив власника квартири, і йому влетить. Натомість він побачив, як Цукі заливисто сміється.
- Ти вчиш іноземців української лайки?
- Ага, вони все одно ніфіга не розуміють, то нащо стримуватися?
- Ой, а я потраплю в кадр трансляції? - майже прошепотів Цукі.
- Все окей. До речі, можеш привітатися з моїми підписниками.
- Та йди ти.
- Знайомтеся, Цукі - спонсор сьогоднішнього відео.
У відповідь блондин тільки закотив очі та кинув невеличку подушку у вигляді динозавра прямо у Кенму. Той легко зловив її - роки у волейболі дають про себе знати.
- Динозавр? - іронічно підняв брову хлопець, відволікаючись від гри.
- Просто мовчи.
Гра продовжувалась, але Цукі не витримав та сів поруч, щоб краще спостерігати. Кінець кінцем як спонсор він має право. Кенма ніяк на це не відреагував.
Гра затягувала: дуже швидко Цукі захопився та вже мимовільно рухався, ніби він і сам управляє персонажем..
- Не туди! - дуже голосно промовив Цукі, коли зрозумів, що Кенма неправильно зрозумів підказку.
- Ти впевнений?
- Там говорилося про древній Єгипет, а історія - мій профіль.
Далі Цукі почував себе значно вільніше і допомагав швидко розв’язувати логічні загадки та розшифровувати підказки, поки Кенма вправно управляв та швидко позбувався суперників.
- Це було несправедливо! - голосно обурювався Цукі, поки діставав з холодильника прихований на чорний день «Гараж». Зараз точно було темно і чорно довкола. Лиш де-не-де виднілися у вікнах відблиски свічок та ліхтариків.
Кенмі він довірив нарізати ковбасу та сир на бутерброди. З цим завданням хлопець справлявся не так віртуозно, як з комп’ютерною мишкою.
- Та нічого не поробиш, там були справжні професіонали. Як казав класик, маємо те, що маємо.
- Ти цитуєш Кравчука?
Кенма лише закотив очі, продовжуючи боротися з ножем та сиром, який ніяк не хотів різатися рівно.
Дивно, але незручність між хлопцями зникла. Ніби й не було тієї ніяковості. Цукі навіть не задумувався, що йому може бути цікаво розмовляти з Кенмою. Він шарить у мемах та має схожі смаки у музиці.
- Слухай, вже біля 10. Може, лишишся в мене?
Кенма на мить спинився. Він здивовано глянув на свій епл вотч. Час пройшов дуже швидко.
- Якщо тобі окей, я не хочу тебе обтяжувати. І так вже…
- Мені окей. До того ж тепліше буде від дихання двох людей.
- Так от який твій план! А я думав, що ти по доброті душевній.
- Наївний.
Уже сидячи на ліжку, Цукі зрозумів, що йому весело. І він дійсно радий та вдячний, що Кенма вирішив прийти до нього. Він замотався з головою у ковдру, лиш довге волосся виглядало, а очі виблискували від екрану через випитий алкоголь, і був доречним у квартирі Цукі. Принаймні, йому так здавалося.
У фільмі з’явився новий персонаж, який виявився з росії.
- Йобана русня! - в унісон прозвучало серед темряви. Цукі посміхався, як добре, коли у темні часи є людина, яка розділяє твої погляди. Він уже точно знав, що знову запросить Кенму до себе.
