Команда сформована

Кун хотів ще щось сказати, але раптово завмер. Його спиною пробігли мурашки — щось наближалося. Він миттєво напружився, інстинкти кричали про небезпеку.

Наступної миті в повітрі пролунав свист — і обидва хлопці одночасно відскочили в різні боки, уникаючи раптової атаки.

Щось масивне з оглушливим тріском вгатило у землю там, де вони стояли лише мить тому, здійнявши у повітря хмару пилу й уламки каміння. У ґрунті зяяла глибока вирва.

Кун приземлився м’яко, майже беззвучно — мов кіт. На його обличчі не було ані страху, ані подиву — лише спокійна, трохи млява зацікавленість. Його очі намагалися розгледіти джерело атаки крізь пилюку.

Бам тим часом ледь помітно усміхнувся. Він знав, хто з’явиться наступної миті.

Коли пил нарешті почав осідати, хлопець побачив масивний червоний спис, що стирчав із землі. Але наступної миті за його спиною прогримів ще один глухий удар — земля здригнулася і Куна підкинуло в повітря, ніби трапяну ляльку. Обернувшись у повітрі, він побачив його.

Величезна фігура в червоній броні, схожа на крокодила, стояла в клубах пилу. В його червоних очах палав шалений блиск — погляд був спрямований просто на них.

— Нарешті! Я знайшов вас, моя здобич! — рик пронісся над полем. — Давайте битися!! Аха-ха-ха!!!

— Ооо~ Крокодил, що говорить! Ти таке коли-небудь бачив? — мовив Кун із насмішкою в голосі і глянув на Бама. Той лише знизав плечима.

— Га? Я не крокодил! — загримів гість. — Я великий Рак Рейтрайзер! Найвеличніший мисливець усіх часів! А ви, черепашки — моя здобич!

— Здобич?

— Так, ви моя здобич. І я полюватиму на вас, тож бийтесь зі мною!

— Ти ідіот? Хто відкрито заявляє про своє полювання?

— Що?!! — затремтів від люті Рак, скрививши невдоволену гримасу. — Я не ідіот, дурна блакитна черепаха!!

— Ні, ти ідіот, — єхидно відрізав Кун. 

Рак заревів від люті, але не зміг знайти аргументів, щоб продовжити свою суперечку з Куном. Його зброя — сила, а не язик. І він прекрасно знав, що не зможе перемогти гострий язик блакитноволосого.

— Байдуже! — різко відрізав Рак у відповідь. Він більше не міг гаяти час на пусті суперечки, тому повернув морду у бік Бама й тикнув у нього кігтем. — Зараз мене цікавить лише чорна черепаха. Я хочу битися з нею!

— Бам? — перепитав Кун, здивовано зиркнувши на брюнета. Але той лише ледь посміхнувся краєм губ.

Все було очікувано. Гострі мисливські інстинкти Рака знову не підвели. Він відчув силу, яку Бам так ретельно приховував… І так само, як це було в минулому, він з’явився, щоб полювати на нього.

Рак нахилився, вирвав свій спис із землі й знову наставив його на брюнета.

— Давай битися, чорна черепахо!

Він виглядав таким збудженим, що Баму стало смішно. Він ледве стримав посмішку. Але знав, що робити. Він спокійно схрестив руки на грудях, опустився на землю і… сів. Неначе цього всього не відбувалося.

— Не хочу, — спокійно відповів він.

У повітрі повисла тиша.

Кун кліпнув.
— … Що?

Навіть у Рака на мить збільшилися очі. А тоді:

— ЩО?! ЧОМУ ЦЕ?! Я СКАЗАВ БИЙСЯ!!

— Ні.

— Бийся!!!

— Все ще ні.

— АААААААААААААААААА!!! — Рак заревів, затупотів ногами так, що земля здригнулася під ним. — Я СКАЗАВ, БИЙСЯ, КЛЯТА ЧЕРЕПАХО!!!

Його очі палали, він уже не стримувався. З усією силою він почав штрикати своїм величезним списом у бік Бама, наче намагаючись хоч якось змусити його піднятись і боротися. Повітря розірвали удари, здійнявся стовп пилу — такий густий, що здавалося, сам вітер сахнувся вбік.

Кун напружено втупився в хмару — на обличчі читалося щось між тривогою і обуренням.
“Чорт, цей дурень перетворить його на решето…”

Та коли пил осів, Бам усе ще сидів на тому самому місці. Усе ще з незворушним обличчям. І на ньому не було жодної подряпини.

— Боягузлива черепашка! Бийся зі мною! — завив Рак. — Досить ухилятись!!

Бам ледь нахилив голову вбік і з тим самим спокоєм відповів:

— Я не ухилявся. Ти просто не влучив.

Рак завмер. Його морда спалахнула ще дужче.

— ГРРРААААААААААААА!!!

Саме в цей момент Кун не витримав.

Заливистий, щирий сміх вирвався з його грудей.

— Ха-ха-ха-ха! О, боги… — він обхопив руками живіт. — Це… це найсмішніше, що я коли-небудь бачив!

Двоє опонентів миттєво звернули на нього увагу.

— Що смішного, блакитна черепахо?! — гримнув Рак, блискаючи очима.

— Все! — Кун витер сльозу з ока, продовжуючи сміятися. — Ти кричиш, стрибаєш, махаєш своїм списом, а він навіть не поворухнувся!

— Бо він боягуз!

— Та ні, навпаки, — Кун хитнув головою, стримуючи сміх. — Щоб отак спокійно сидіти під градом ударів — треба бути або надзвичайно впевненим у собі. Або бути божевільним.

Бам розплющив одне око й насмішкувато глянув на Куна:

— Можливо.

Але Рак уже не слухав — його очі палали мисливським запалом:

— Мені байдуже, божевільний ти, чи ні. — Він загрозливо гримнув списом об землю, здіймаючи хмару пилу. — Моя мета — зійтися в двобої з гідною здобиччю. А ти, чорна черепахо, найбільше виділяєшся серед усіх.

Бам піднявся з землі й не поспішаючи почав витріпувати пил з одягу.

— Давай укладемо угоду. Якщо я змушу тебе не рухатись до кінця випробування — ти припиниш полювати на мене. Домовились?

Рак завмер на мить, звузивши очі. Його пазур натиснув на руків’я списа.

— А якщо ти не зможеш? Що отримаю я?

Бам знизав плечима.

— Тоді можеш полювати на мене скільки заманеться. Я не тікатиму. І прийму будь-який твій виклик.

Крокодиляча морда розпливлася в зубатій посмішці.

— Гаразд. По руках, чорна черепашко!

Він зміцнив хватку на списі й кинувся вперед, широко розмахуючи зброєю.

— Але не скигли, коли програєш!

— Гаразд, — з усмішкою відповів Бам і в останню мить підскочив угору, спритно уникаючи вістря списа.

Звук розсікання повітря пронісся над землею, але Бам вже був у повітрі — граціозний, легкий, мов пір’їна. Він приземлився прямо на спис, з якого, як з трампліна, відштовхнувся, зробивши сальто в повітрі. Рак, здивований, не встиг навіть повністю повернути голову.

У наступну мить, коли Бам опинився над ним, він торкнувся його лоба кінчиками пальців:

— Зворотний потік шинсу!

Потік енергії стрілою пройшов тілом крокодила, його м’язи стиснулись, а тіло — заклякло, мов статуя. Він застиг на місці з розлюченим поглядом і напіввідкритою пащею.

Бам м’яко приземлився, зітхнув і знову сів на землю, наче нічого й не було.

Рак мовчав, але його очі говорили замість нього. Спочатку — шок, потім — обурення, а далі — чиста, кипляча лють.

“Він буде дуже злий, коли я його звільню,” — подумки зазначив Бам. Але угода — є угода. Навіть Рак не зможе з неї викрутитись.

Пройшло кілька хвилин. І ось нарешті:

[Раз! Раз! Учасники тесту, складіть зброю! Перша частина випробування завершена!]

Із крокодила миттєво злетіла невидима печать шинсу. Він захрипів, смикнув плечами, і одразу загарчав:

— Це було нечесно, чорна черепахо! Ти використав хитрощі! — гримнув він, тицяючи в бік Бама списом, уже знову рухаючись.

— Але угода — є угода, — спокійно нагадав Бам. — Я виграв. Ти мусиш стримати слово.

Рак похмуро пирхнув, його плечі тремтіли від стримуваного гніву.

— Гаразд. Поки я не буду на тебе полювати. Але не чекай, що я так просто залишу тебе в спокої. 

— Ха-ха, гаразд, гаразд.

[Вітаю всіх учасників, які склали тест. Хоч ще й зарано, але давайте відразу перейдемо до другої частини випробування.]

— Ех… навіть перепочити не дають, — зітхнув Кун, втомлено проводячи рукою по волоссю.

Бам лише тихо посміхнувся, а Рак пирхнув, схрестивши лапи на грудях.

[Не хвилюйтесь. Цього разу випробування дійсно буде простим. Ваш тест називається “Знайди друга”. Простіше кажучи, вам потрібно утворити команду із трьох людей. Зауважте, що часу у вас лише п’ять хвилин. Якщо до закінчення цього часу ви не знайдете команду — вас дискваліфікують. Якщо ви знайдете команду, то встановіть фізичний контакт один з одним до завершення часу. Удачі!]

Оголошення завершилося, і на кілька секунд запанувала тиша.

Хлопці мовчки перезирнулись.

“П’ять хвилин — мізерно мало,” — подумки відзначив Кун, напружено зводячи брови. —“Це випробування перевіряє, чи можеш ти об’єднатися з тими, кого щойно вважав своїми ворогами. Зрозуміло. Значить потрібно об’єднатися із цими двома…”

Він швидко окинув поглядом Рака й Бама — обидва, ніби відчувши його думки, теж перезирнулися.

— Слухайте, народ, давайте об’єднаємось. Хоча б для цього тесту, — запропонував Кун спокійно, без зайвих емоцій. — Пройдемо його разом, а потім підемо хто куди.

— Я не проти, — одразу погодився Бам. І вони обидва глянули на Рака, очікуючи його відповіді.

— Нізащо, — буркнув той, відвертаючись. — Ви моя здобич. А здобич не може бути моїм союзником.

— Що?! — Кун скривився, не вірячи у почуте. — Ти ж розумієш, що так програєш?!

— Я — мисливець, а не жалюгідна черепаха, що ховається в панцирі. Я не боюсь поразки!

— Це не хоробрість, це тупість! — огризнувся Кун. — Якщо ти хочеш знайти сильних суперників для бійки, то об’єднуйся з нами.

— Я сказав ні.

Кун від люті заскреготав зубами. Час ішов.
3 хвилини 10 секунд.

— Ну добре, раз так… — буркнув він і блиснув поглядом у бік Бама. Той кивнув.

— Що ви задумали?! — Рак напружився, піднявши спис, коли побачив, як обоє рушили в його бік. — Навіть не думайте!

— Ти не залишив нам вибору, — хижо посміхнувся Кун, розпрямляючи плечі. — У нас мало часу, крокодиле. Нам не обов’язково тебе переконувати…

— Не наближайтесь!!! — верескнув Рак, але вже було пізно.

— За ним! — крикнув Кун.

Бам зірвався з місця. Крокодил рвонув навтьоки, гупаючи лапами по землі, а Кун спробував обігнати його з флангу, загнавши його в кут.

— Дурні черепашки! Не чіпайте мене! — гарчав Рак, розмахуючи списом, намагаючись відігнати їх. Але Бам, мов тінь, прослизнув повз його захист і торкнувся його живота долонею.

— Зворотній потік шинсу. — промовив він спокійно.

І Рак знову застиг, як статуя. Його очі палали гнівом.

— Ну от і все, — видихнув Кун, наближаючись. Йому навіть не довелося нічого робити. Всю роботу виконав Бам. 

“Цей хлопець справді стане в пригоді.” — подумав Кун і мило посміхнувся чоловіку.

“Ми знову діяли як одна команда,” — радів Бам, ззовні зберігаючи спокійний вираз обличчя.

Вони одночасно торкнулися крокодила і час закінчився.

*Пііііііп!

Звуковий сигнал сповістив про закінчення випробування і почувся механічний голос.

[Другий етап випробування завершено. Вас розпізнано як команду. Здійснюю перенесення на наступну локацію.]

— Ніііііііііііііііііііііііііііі!!! — завив Рак у обіймах своїх нових товаришів, коли їх огорнуло світло від телепортації. 

Тепер команда була сформована.