Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Несподівано тишу порушив ледь чутний звук кроків. Ілайза напружилася, але коли з темряви виринули знайомі силуети, її тривога швидко змінилася хвилюванням іншого характеру. Фред і Джордж ішли впевнено, їхні постаті виглядали розслабленими, мов вони були у власній вітальні, а не порушували комендантську годину. Їхні тихі жарти змушували обох ледь стримувати сміх, і ця невимушеність робила їх схожими на двох професійних авантюристів.
— А ось і наша союзниця, — тихо мовив Фред, підходячи ближче. Його очі одразу помітили червоний бантик у волоссі Ілайзи, і на обличчі з’явилася легка насмішка. — І, бачу, знову у своєму стилі. Тільки тепер ще з частинкою Ґрифіндору?
Не розгубившись, Ілайза швидко дістала паличку й торкнулася бантика, змінюючи його колір на глибокий чорний.
— Тобі здалося, — відповіла вона рівним тоном, хоча всередині все кипіло від хвилювання.
Джордж пирхнув від сміху, але підморгнув дівчині, ніби оцінюючи її швидку реакцію.
— Ти прийшла раніше. Мабуть, серйозно налаштована, — зауважив він, розгортаючи стару пергаментну мапу й вивчаючи її при світлі від палички. Його погляд ковзав по мереживу тонких чорнильних ліній.
Ілайза намагалася зазирнути, щоб зрозуміти, що саме Джордж так уважно розглядає, але в цей момент Фред зробив крок ближче, зупинившись буквально на відстані подиху. Його погляд ковзнув до книги, яку вона міцно стискала, і він ледь нахилив голову набік.
— Ти що, збираєшся захищати нас зіллями, якщо з’явиться Філч? — його голос звучав жартівливо, але в ньому відчувалася щира цікавість.
Джордж тихо хихикнув, не відриваючись від мапи.
— Навряд чи Ілайза вдарить його книгою по голові, щоб ми встигли втекти, — додав він, кидаючи короткий погляд у її бік.
Ілайза відчула, як до щік приливає тепло, але вона не дозволила собі виглядати розгублено. Вона вдихнула глибше й відповіла з тим самим легким сарказмом, який завжди рятував її в незручних ситуаціях.
— Ем… Я просто подумала, що якби ви вирішили обійти вікові обмеження завдяки зіллю старіння, то було б непогано перевірити, чи правильно ви його зробили, — відповіла вона, надаючи своєму голосу впевненості, якої насправді не відчувала.
Ці слова справили враження. Джордж підняв погляд від мапи, а Фред задумливо почухав потилицю, поглянувши на дівчину уважніше. Схоже, вони навіть не розглядали цей варіант.
— Фред, біля зали постійно крутиться Барті Крауч, — прошепотів Джордж, показуючи брату мапу. — Мабуть, його поставили стерегти Кубок. Міністерство ми не обійдемо, тож варіант із зіллям тепер виглядає значно привабливіше.
Фред швидко кинув погляд на пергамент, мружачи очі.
— Ну, якщо це зілля зістарить нас достатньо, щоб нас прийняв Кубок… — почав він, задумливо чухаючи підборіддя.
Ілайза відчула прилив адреналіну. Це був її зірковий час.
— Я допоможу, — впевнено промовила дівчина. — Якщо ви хочете отримати його на сніданок, то треба йти зараз, але я боюся… що одну мене спіймають. Можливо, ви б могли якось мене провести? — Її погляд на мить зупинився на Джорджі, але швидко повернувся до Фреда. Вона стояла з прямою спиною, її пальці все ще стискали книгу, але більше не як щит — тепер це був символ її рішучості.
Фред знову усміхнувся, але тепер у його погляді з’явилася нова нотка — не просто веселість, а щось на кшталт визнання.
— Думаю, ми щойно знайшли не просто союзницю, а ще й стратегічного консультанта, — пожартував він, повертаючись до Джорджа.
— І зіллєварку на додачу, — додав Джордж, ховаючи мапу в кишеню. Він схрестив руки, ніби оцінював її.
— Тобто ти хочеш, щоб ми допомогли тобі потрапити до класу зіллєваріння? Звучить як новий рівень небезпеки. Але… це можливо.
— Ну, Снейп давно не змушував нас чистити казани після занять, — видихнув Фред. — Але якщо ми вліземо…
— Ми ж не до нього в особистий кабінет намагаємося потрапити. Інгредієнти мають бути в класі. Це не таке вже й секретне зілля… — урвала його Ілайза, яка більше не могла стояти на одному місці. Її хвилювання змінювалося на рішучість.
Фред трохи нахилив голову, його усмішка стала ледь помітною.
— Гаразд. Якщо ми вже на це підписалися, то чому б і ні? Проведемо тебе до класу. Але врахуй, Ілайзо: якщо нас усіх спіймають, ти офіційно стаєш нашою спільницею в злочині.
— Вже стала, — додав Джордж із хитрою усмішкою.
Він жестом запросив її йти вперед.
— Ми знаємо кілька шляхів, щоб уникнути Філча, і точно знаємо, як обійти місіс Норіс. Просто рухайся з нами, і все буде добре.
Фред підморгнув їй.
— І якщо що, скажемо, що це все твоя ідея.
— Вам все одно ніхто не повірить, — іронічно підмітила Ілайза, відчуваючи, як поступово розслабляється поруч із близнюками. Їхня легкість і впевненість мали дивний заспокійливий ефект.
Вони йшли вузькими коридорами, оминаючи знайомі пастки замку, раз у раз зупиняючись, щоб переконатися, що попереду немає Філча чи місіс Норіс.
Діставшись підземелля, де проходили заняття професора Снейпа, Ілайза спостерігала, як брати працюють майже синхронно. Джордж дістав паличку і наклав закляття, щоб заглушити будь-які звуки, а Фред уважно оглядав двері, шукаючи магічні пастки.
— Алохомора, — тихо промовив Фред, але двері залишилися закритими.
— Ти серйозно на це сподівався? — пробурмотів Джордж і дістав маленьку коробочку зі свого рюкзака. Усередині були мініатюрні інструменти для чарівних замків.
Ілайза стояла поруч, вражено спостерігаючи за їхньою роботою. Вона не була вправною у заклинаннях, тому вирішила триматися осторонь. Коли двері нарешті відчинилися, Фред притримав її за плече, не даючи зайти першою. Джордж уважно оглянув приміщення на наявність пасток і, ствердно хитнувши головою, дозволив їм зайти.
Ілайза все ще відчувала теплий дотик руки Фреда до свого плеча. Її серце пришвидшилося, але дівчина опанувала себе.
Серед довгих дерев’яних столів, вкритих подряпинами і плямами, тьмяного світла від паличок і запаху трав вона почувалася як удома. Ілайза одразу підійшла до полиці, забираючи звідти корінці валер’яни, листя полину й подрібнений фенхель. Майже всі потрібні інгредієнти були під рукою, але дещо не давало спокою.
— Можна я зроблю лише дві порції? Боюся, що зникнення інгредієнтів буде помітним… — серйозно промовила дівчина і, поклавши свою книгу на стіл, почала вчитуватись у рецепт.
— Есенцію пісочного пилу ми тут навряд чи знайдемо в потрібній кількості…
— Дві порції підійдуть, — відповів Джордж, уважно оглядаючи кабінет професора Снейпа, наче оцінюючи, наскільки вони ризикують, перебуваючи тут. — Зрештою, ми не жадібні. Якщо все спрацює, цього вистачить.
Фред на мить замислився, нахмуривши брови, коли згадав про обмежену кількість.
— Гм, тільки дві? — Він кинув короткий погляд на Джорджа, а потім повернувся до Ілайзи. — А ти впевнена, що цього вистачить? Якщо ти теж захочеш спробувати, тобі потрібна буде своя порція.
Джордж трохи нахилив голову, задумливо погладжуючи підборіддя.
— Слухай, Фред має рацію. Уяви, що ми обидва отримаємо свої зілля, а ти залишишся осторонь. Це не виглядає справедливо, чи не так?
Фред обперся на край столу, схрестивши руки.
— Може, варто ризикнути і зробити три порції? Я розумію, ти хвилюєшся через інгредієнти, але якщо ми всі вирішили йти до кінця, то маємо зробити це разом.
Джордж підтримав брата:
— Ми просто хочемо переконатися, що всі учасники цієї маленької змови матимуть рівний шанс. Ну, знаєш, щоб усе було чесно.
Ілайза, яка ставила олов’яний казан кип’ятится на середньому вогні, напружилася. Дівчина стиснула губи в тонку лінію, ретельно обмірковуючи свої наступні слова. Вона боялася, що про це можуть дізнатися хтось із слизеринців, але зараз, коли їх троїх огорнула атмосфера пригод, вона відчувала, що стала трохи ближча до братів і вирішила довіритися.
— Я не хочу брати участь у турнірі. Мені просто було цікаво потусуватися з вами, — зізналася вона тихо.
І, роблячи вигляд, ніби цього зізнання не було, Ілайза нахилилася над книгою, щоб сховатися за своїм волоссям, удаючи, що звіряється з рецептом. Вона відчувала, як її серце калатає від хвилювання, але намагалася зберігати спокій. Її руки обережно потягнулися до вагів, щоб виміряти потрібну кількість сухих трав.
Фред і Джордж завмерли на кілька секунд, обмінюючись швидкими поглядами. Слова Ілайзи застали їх зненацька, але тільки на мить.
— Просто потусуватися з нами? — повторив Фред, його голос пролунав майже з ноткою подиву, але водночас у ньому з’явилося тепліше звучання, ніж зазвичай. Він підвів брову, а на обличчі промайнула м’яка усмішка. — Знаєш, я завжди казав: ми — найкраща компанія в цьому замку.
Джордж пирхнув, хитаючи головою, і схрестив руки на грудях.
— Стільки років ми про це говоримо, а тут слизеринка вирішила підтвердити, що це правда. — Він з удаваною гордістю глянув на брата. — Тобто офіційно визнано. Джордж, дай мені перо і пергамент — це потрібно записати.
Фред легенько спирався на край столу, трохи нахилившись уперед, намагаючись зустріти її погляд, але Ілайза ховала обличчя за волоссям, удаючи, що надзвичайно захоплена рецептом. Однак невеликий рум’янець на її щоках видавав більше, ніж будь-які слова.
— О, та ну, — сказав він, нахиляючись ще трохи ближче, — ти ж не думаєш, що ми залишимо це без уваги? Тепер це офіційно: Ілайза Фрост — фанатка Візлі.
Джордж засміявся, але його сміх був не глузливим, а теплим, майже дружнім.
— Я б навіть сказав — наш секретний агент зі Слизерину, — підкинув він жартівливо.
Ілайза закотила очі, але куточки її губ мимоволі смикнулися в усмішці. Вона зітхнула, відклала ваги й нарешті підняла погляд, стикаючись із очима Фреда, які блищали з тією самою іскрою, що й тоді, коли він підморгнув їй у Великій Залі.
— Я не фанатка. Просто… — вона зробила паузу, намагаючись знайти правильні слова, але Фред не дав їй закінчити.
— Просто ми — чарівні, — кинув він, і Джордж знову пирхнув від сміху.
— Просто ви — кумедні, — відповіла вона сухо, але вже не могла приховати усмішку.
Фред відступив на крок, розвівши руками, ніби визнаючи її перемогу.
— Що ж, кумедні — це наша фішка.
Ілайза, нарешті трохи розслабившись, знову взялася до роботи. Вона почала складати інгредієнти в казан із точною акуратністю, яку могла мати тільки та, хто справді захоплений зіллєварінням.
Фред підійшов ближче, спостерігаючи, як вона працює. Її зосередженість була вражаючою — жодного зайвого руху, кожен крок продуманий. У його очах промайнула тінь справжньої поваги, змішана з тією легкою цікавістю, що виникає, коли ти раптом відкриваєш у комусь нову грань.
— Тобі це справді подобається, так? — тихо запитав він, не відводячи погляду від того, як вона розтирала листя полину.
Ілайза кивнула, не піднімаючи очей.
— Це… дає відчуття контролю, — відповіла вона нарешті. — Коли навколо все хаотичне, зілля — це точність. Тут усе залежить від тебе.
Джордж, який у цей момент перевіряв, чи не залишили вони слідів, озирнувся.
— Ну, тоді ти точно потрібна нашій команді. У нас із контролем не все так добре, — пожартував він.
Фред підняв баночку, яка стояла ближче до нього, і просто тримав її в руках, поки дивився на Ілайзу.
— Ілайзо, ти могла сказати це з самого початку. Тобі не потрібно було витрачати стільки часу на хитрощі та плани. Ми завжди раді новій компанії, особливо такій талановитій і… сміливій.
Його голос звучав легко, але з ноткою щирості, що змусила Ілайзу на мить завмерти, перш ніж вона стиснула губи й повернулася до казана.
— Не торкайтеся нічого, — шикнула Ілайза, поринувши в роботу. — Якщо тут щось зміниться, Снейп точно помітить.
— Та хто ми такі, щоб чіпати щось у цьому прекрасному кабінеті, — з удаваною невинністю промовив Фред, складаючи руки за спиною, але баночку на місце поставив. — Знаєш, можна вічно дивитись на три речі: як тече вода, як горить вогонь і як хтось краде у Снейпа інгредієнти.
— Якщо ви комусь згадаєте про мої слова, то це зілля перетворить вас на жаб, — Ілайза, звісно, жартувала, але сподівалася, що близнюки зрозуміють її становище й не будуть розповідати про те, як слизеринка вирішила потусуватися з ними, і це бажання було настільки сильним, що вона порушила всі шкільні правила за одну ніч.
Зілля потроху починало кипіти, тому дівчина загасила вогонь і почала прибирати всі непотрібні інгредієнти на свої місця в тому ж порядку, у якому вони були до її втручання.
Фред засміявся, нахилившись трохи ближче, і, жартівливо піднісши руки, сказав:
— Жаби? Тільки не це! Обіцяю, твій секрет у безпеці. Ми не ті, хто буде здавати своїх.
Між ними запанувала коротка тиша, яку перервала Ілайза, зосереджено згортаючи сторінки своєї книги.
— Не забувайте, що хитрощі й плани — моя натура, — сказала вона рівним тоном, немов це було сталим правилом.
Вона дістала два маленькі флакони, схожі на ті, які давно забули в кутку, і, змусивши зілля охолонути, почала переливати його в ємності.
— Хто-небудь, помийте казан, — сухо додала вона, не відводячи погляду від роботи.
Фред хмикнув, ліниво потягнувшись, і легенько штовхнув Джорджа в плече.
— Давай, Джордже, покажи, що ти справжній командний гравець.
— Гаразд, гаразд, — зітхнув Джордж, узявши паличку. Він направив її на казан і промовив закляття очищення, змушуючи залишки зілля зникнути. — Але якщо це стане регулярною справою, то я більше не в команді.
Фред, не втримавшись від сміху, глянув на Ілайзу, яка продовжувала працювати, старанно розливаючи сріблясту рідину по флаконах.
— Ілайзо, ти слизеринка, але твої хитрощі й плани точно пасують нам. Не дивно, що ти вирішила провести час із найкращими стратегами замку.
Ілайза тільки злегка скривилася, ховаючи усмішку, поки акуратно знімала залишки зілля з країв флаконів.
Джордж, нарешті закінчивши з казаном, поставив його на місце й театрально витер уявний піт із чола.
— Ну що ж, місія завершена. А тепер, сподіваюся, ці експерименти не залишать нас із жаб’ячими лапами.
Фред забрав флакони, і їхні пальці ледь торкнулися. Його усмішка стала ще теплішою.
— Спасибі, Ілайзо. Я серйозно. І за це, — він підняв флакон, — і за те, що ця ніч стала цікавішою, ніж ми планували.
— Завтра за сніданком ми випробуємо твоє зілля, — додав Джордж, грайливо поклавши руку на плече брата. — І якщо воно не спрацює, то ми будемо знати, хто в цьому винен.
— Ну, я робила все за рецептом, — дівчина чесно показала їм книгу і, забравши її з собою, ще раз поглянула на кабінет, сподіваючись, що вони нічого не залишили. Обережно крокуючи за Візлі, вона почекала, поки брати зачинили двері. Її бантики на мантії та у волоссі трохи шаруділи від протягу, який гуляв по замку.
— Вам ще потрібно додати по краплі власної крові, щоб воно прив’язалося до конкретної особи, — Ілайза трохи нахилила голову вбік, спостерігаючи за реакцією.