Тістечко

У коридорах Гоґвортсу лунав шум голосів — більшість учнів уже встигли зібратися у Великій залі. З вікон виднілися вогні смолоскипів і ліхтарів, що освітлювали замковий двір, а аромат вечері був просто нестерпним для голодного шлунка.

Коли Ілайза Фрост увійшла до Великої зали, перше, що вона побачила, — це магічна стеля, всіяна зірками, які яскраво сяяли на чорному небі. Довгі столи всіх факультетів були заставлені стравами: гарбузовий пиріг, смажені індички, миски з картопляним пюре, купки хрустких булочок із маслом…

Кілька учнів Слизерину — серед них Драко Малфой і його постійні супутники — помітили Ілайзу, коли вона наблизилася. Драко звів брову, поглянувши на маленькі чорні бантики на її мантії. Дівчина пришила їх власноруч, прикрасивши комір, рукави та кишені. Вони ловили проблиски світла, додаючи її вигляду загадкової елегантності.

— Фрост, а ти вирішила стати різдвяним подарунком, чи це новий тренд? — вигукнув Забіні з ледь помітною глузливою усмішкою.

— О, ну я ще той подарунок, — безневинно всміхнулась вона.

За кілька кроків від Ілайзи пробігли другокласники, мало не зачепивши її мантію, але дівчина встигла ухилитися. Вона знайшла поглядом Асторію Ґрінґрасс, яка з чемним виглядом жувала булочку, і сіла поруч із подругою.

— Це так по-дитячому… — почала Пансі Паркінсон із презирством, що капало з її голосу, мов розлитий оцет.

Але її слова загубилися у загальному гулі, бо Драко вже заглибився в обговорення подій літа з Ноттом і Забіні, зокрема Чемпіонату світу з квідичу. Його не цікавили дрібниці, такі як бантики на мантії Ілайзи Фрост — принаймі поки що.

— Мені подобається. Це виглядає… по-особливому, — тихо прошепотіла Асторія, намагаючись підтримати Ілайзу.

Але Ілайза її не почула. Її увага вже була прикута до іншого столу. Вона шукала того, хто змушував її серце битися швидше. Вона не бачила його ціле літо. Вони майже не спілкувалися. І все ж цього було достатньо, щоб вона скучила.

— Чув, що учасники з Дурмстрнґу прибудуть на кораблі? — збуджено запитав Теодор Нотт. — Уявіть собі, це ж справжній чарівний корабель!

— Сподіваюсь, вони не виявляться такими бездарними, як наші ґрифіндорці, — глузливо відповів йому Драко.

Ілайза їх не слухала. На іншому кінці зали почулися знайомі голоси ґрифіндорців:

— Це дискримінація, от що я вам скажу, — з обуренням заявив Фред, розмахуючи виделкою, ніби це чарівна паличка. — Хіба можуть правила зупинити справжню геніальність?

— Абсолютно ні, — погодився Джордж, киваючи з удаваною серйозністю. — Ми, як досвідчені експериментатори, зобов’язані перевірити, наскільки ці обмеження… гнучкі.

— Ви жартуєте, так? — втрутилася Герміона, насупившись. — Ви справді думаєте обійти віковий ліміт? Це небезпечно!

— Небезпечно — це ходити на зіллєваріння зі Снейпом у поганому настрої, — відрізав Фред, змушуючи кількох учнів поруч тихенько хихикнути. — А Турнір — це… виклик!

Ілайза відчула, як її серце раптом підскочило вгору. Вона намагалася зберігати байдужий вираз, мовчки накладаючи собі пюре, але з кожним словом Фреда її щоки набували легкого рум’янцю. Вона навіть спробувала зробити вигляд, що їсть.

— Якщо нас виключать із Гоґвортсу, ми принаймні залишимося легендами, — додав Джордж, театрально зітхаючи.

— Та ви вже легенди. Легенди дурості, — буркнула Герміона.

Поруч Асторія тихенько зітхнула, помітивши погляд подруги, і трохи розважливо штовхнула Ілайзу ліктем під ребра, намагаючись повернути її на землю. Її погляд промовляв: «Гей, годі витріщатися, ти ж слизеринка».

Фрост одразу зробила вигляд, що зацікавлена в розмові за своїм столом, але її думки й далі кружляли навколо одного хлопця з рудим волоссям і яскравою усмішкою.

— Я не думаю, що у них щось вийде. Турнір — серйозна подія, — раптом промовив Забіні, обережно піднімаючи келих із гарбузовим соком, ніби це був бокал елітного вина. Його голос був спокійним і вкрадливим, але з ноткою зневаги, як завжди.

— У них вийде заробити штраф для свого факультету, — насмішливо відповів Драко, вишукано змахнувши неіснуючу порошинку зі свого рукава, ніби підкреслюючи свою зверхність. Потім, підвищивши голос, він додав, звертаючись до більшості:
— Сподіваюсь, серед нас немає дурнів зі схожими ідеями.

Його крижаний погляд ковзнув по обличчях однокурсників, оцінюючи їх, ніби він був суддею на конкурсі, де ніхто не заслужив навіть участі. Коли його очі зупинилися на Ілайзі, у його виразі з’явилася знайома тінь глузування. Вона завжди була для нього легкою мішенню — не з родовитої сім’ї, не така, як інші, і до того ж мала власний стиль, що дратував його своєю неординарністю.

— А ти як думаєш, Фрост? Ти б ризикнула? — запитав Драко з тією ж самою напускною легкістю, але його голос звучав трохи глузливо.

Навколо запанувала коротка тиша. Всі погляди, мов магнітом, потягнулися до Ілайзи. Вона відклала виделку, відчуваючи, як усередині щось стискається, але обличчя залишалося спокійним. Її зелені очі злегка звузилися, і вона відповіла тоном, у якому сплелися байдужість і тонкий натяк на сарказм:

— Мені просто цікаво, який у них план. Знаєш, якщо він зовсім невдалий, то було б чудово розповісти про це професорам, щоб ґрифіндор покарали штрафними балами ще до початку занять.

Її голос звучав так впевнено, що Драко навіть трохи нахилив голову, ніби оцінюючи, чи це справжня байдужість, чи тонка гра. Але Ілайза не дала йому часу на роздуми. Вона рішуче піднялася. Відчуваючи, як однокурсники слідкують за кожним її рухом, Ілайза рушила до столу ґрифіндорців, сподіваючись, що встигне поговорити з братами до того, як виступить Дамблдор.

Візлі виглядали настільки безтурботними, що Ілайза не могла не захоплюватися їхньою енергією. Фред, із його яскравою усмішкою та харизмою, точно вирізнявся серед інших. Ілайза зупинилася поруч, відчуваючи, як усередині все стискається від хвилювання. Вона вдихнула глибоко, зібравши всю свою впевненість, і промовила, намагаючись не видати тремтіння в голосі:

— Можна з вами? Я теж хочу спробувати обійти правила.

Фред, який щойно жартував із Джорджем і Лі Джорданом, підняв голову. Його вираз обличчя змінився з безтурботної усмішки на легкий подив, а потім він перевів погляд на Джорджа. На якусь мить між ними зависла тиша, наповнена легким здивуванням.

— Оце так, — промовив Фред, нарешті порушивши мовчанку. Його губи знову розтягнулися в знайомій, самовдоволеній усмішці.
— Ти хочеш приєднатися? Чи це секретна шпигунська місія від Малфоя? — запитав Фред, театрально піднявши брову. — Не скажу, що часто чую це від слизеринців, а тим більше від когось такого… оригінального. — Він легким жестом вказав на бантики, що прикрашали її рукави.

Джордж пирхнув зі сміху, ледь не розливши гарбузовий сік.

— Ага, точно. Вона зараз витягне перо і почне записувати наші плани, щоб доповісти Снейпу.

Герміона, що сиділа поруч, різко повернула голову, втручаючись із притаманною їй прямотою:

— Ви ж не серйозно збираєтесь обговорювати свої безглузді ідеї з нею?

Фред, однак, навіть не відреагував на Герміонине обурення. Він усе ще дивився на Ілайзу, мов на цікаву загадку, що випадково опинилася на його шляху.

— Ну, у мене немає шансів через вік, — серйозно промовила Ілайза, не зводячи погляду з близнюків, — але якщо Візлі дійсно щось вигадали і це допоможе обійти обмеження, то можна спробувати. Я б поговорила з вами.

— А знаєш, у тебе сміливості більше, ніж у половини ґрифіндорців, — з легким захопленням сказав Фред. — Це плюс.

Герміона виглядала скептично і тихо прошепотіла Рону:

— Яка дурниця. Вони порушують правила, а тепер ще й залучають до цього інших.

Гаррі, який досі мовчки слухав, краєм ока поглянув на Ілайзу, здивований її несподіваною появою. Рон тільки пирхнув, намагаючись зробити вигляд, що йому байдуже, хоча цікавість явно перемагала.

— Тож? — перепитав Фред, нахиляючись уперед і спираючись ліктями на стіл. Його усмішка стала ще ширшою. — У тебе є план чи ти просто хочеш подивитися, як це роблять професіонали?

Ілайза вважала, що розмова з Фредом і те, як він до неї нахилився, — це вже перемога, варта набагато більшого, ніж нагорода у Турнірі. Вона дозволила собі ледь помітну, зухвалу усмішку.

— А чому б не об’єднати обидва варіанти?

Фред нахилив голову трохи набік, розглядаючи Ілайзу з новим інтересом. Його усмішка залишалася незмінною, але в погляді з’явилася нотка поваги до її рішучості.

— Дівчина справи, я бачу, — пожартував він, але тон був доброзичливий. — Що ж, не хвилюйся, ми тобі повідомимо. І будь готова до найцікавіших чарів у твоєму житті.

— Це може закінчитися феєрично, — додав Джордж, не приховуючи захвату від ідеї. — Але пам’ятай, якщо все піде шкереберть, ти нас не знаєш. Ну що, готова до пригод, Слизерин?

У цей момент Фред кинув короткий погляд у бік професорського столу, помітивши, як професорка Макґонеґел щось обговорює з Дамблдором. Директор виглядав спокійним, але вже готувався вставати зі свого місця. Фред підняв руку, легенько вказуючи Ілайзі на її стіл.

— А тепер час повернутися. Інакше Малфой і його «свита» подумають, що ти вирішила змінити факультет. — Його жарт звучав легко, без натяку на грубість.

Рон, який усе це слухав, намагався не засміятися, а Гаррі з цікавістю спостерігав за сценою. І навіть Герміона, яка намагалася виглядати серйозною, не змогла не кинути короткий погляд на Ілайзу.

Лі Джордан трохи нахилився до Ілайзи й додав напівголосом:

— Не хвилюйся, вони дадуть тобі знати, коли все буде готово. А поки що насолоджуйся вечерею, майбутня чемпіонко.

Ілайза не могла стримати щиру усмішку, хоча й спробувала надати їй звичної для Слизерину зухвалості.

— І ви не подавіться, — відповіла вона. Її голос звучав впевнено, але всередині пульсувало хвилювання, змішане із захопленням. Вона б ніколи не подумала, що колись братиме участь у витівках Візлі — і при цьому почуватиметься так… на своєму місці.

У пориві бажання закріпити свій успіх Ілайза зробила несподіваний хід. Вона нахилилася над столом так близько, що її довге темне волосся, просочене легким лавандовим ароматом шампуню, ковзнуло по щоці Фреда. Його очі на мить розширилися від несподіванки, але він не встиг нічого сказати — Ілайза вже поцупила з його тарілки тістечко.

Випрямившись, вона зухвало поклала ласощі до рота, навіть не обертаючись, і з невимушеною грацією повернулася на своє місце.

За столом Ґрифіндору на кілька секунд запанувала тиша, настільки несподіваним був цей жест Ілайзи. Джордж миттєво розсміявся, трохи штовхнувши Фреда в плече.

— Що це було? Чи мені здалося, що слизеринка тебе щойно обікрала?

Фред застиг на мить, а потім теж засміявся, потираючи щоку, де зачепило волосся Ілайзи.

Навколо ґрифіндорського столу вже почали з’являтися глузливі коментарі: хтось жартував про «новий альянс факультетів», а хтось просто посміхався, дивлячись на вираз обличчя Фреда. Гаррі посміхнувся куточками губ, а Рон виглядав приголомшеним.

— Слухай, — протягнув Джордж, підсовуючи брату нове тістечко, — вона має стиль. Це було круто.

Фред усміхнувся ще ширше, крутячи виделку в руках.

— Ти знаєш, я це навіть ціную. Вона точно не нудна, — відповів він, перш ніж повернутися до обговорення своїх планів. Але як би він не намагався виглядати безтурботним, іноді його погляд усе ж ковзав до слизеринського столу.

За столом Слизерину більшість не звернула на це особливої уваги, продовжуючи свої розмови. Коли Ілайза сіла на своє місце, Асторія зиркнула на неї з ледь прихованим здивуванням.

— Ти серйозно щойно…? — почала вона, але Ілайза лише підняла брову й відкусила залишок тістечка, роблячи вигляд, що це звичайний день у Гоґвортсі.